Рішення № 90935625, 11.08.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2020 справа № 914/167/20

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кияк І.В., розглянувши матеріали

позовної заяви: Акціонерного товариства “ОКСІ БАНК”, м. Львів

до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи - 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівської міської ради

та третьої особи - 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівського комунального підприємства “Рембуд”, м. Львів

про: визнання договору суборенди договором оренди та зобов`язання укласти договір оренди на новий термін

за участю представників сторін:

від позивача: Мармуляк С.В. - адвокат

від відповідача: Кизик І.А. - представник

від третьої особи-1: Яворський Т.І. - представник

від третьої особи-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Акціонерного товариства “ОКСІ БАНК” до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівської міської ради та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівського комунального підприємства “Рембуд” про визнання договору суборенди договором оренди та зобов`язання укласти договір оренди на новий термін.

Ухвалою господарського суду від 22.01.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 25.02.2020 року.

В межах підготовчого провадження, з урахуванням запроваджених карантинних заходів на території України, розгляд справи відкладався з підстав викладених в ухвалах суду від 25.02.2020р., 17.03.2020р., 14.04.2020р., 24.06.2020р., 28.07.2020р.

В ході підготовчого провадження від відповідача поступив відзив, від позивача – відповідь на відзив. Крім того, третіми особами подавалися до суду письмові пояснення по суті позовних вимог.

Так, в судовому засіданні 28.07.2020р. сторонами спільно було подано заяву про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 28.07.2020р. було закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті. Сторони виступили зі вступними словами, після чого суд перейшов до стадій дослідження обставин справи і доказів.

Перед судовими дебатами судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 11.08.2020р.

В судове засідання 11.08.2020р. з`явилися представники сторін та третьої особи, які виступили в судових дебатах.

За наслідками розгляду справи по суті судом було з`ясовано наступне:

30.07.2004р. між Львівським комунальним підприємством «Рембуд» (орендодавцем) та ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» (орендарем) було укладено договір оренди №17 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень). посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Дякович М.М., за реєстровим номером №431.

За умовами вказаного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення за адресою м. Львів, пл. Галицька, 15 загальною площею 215 7 кв.м. Пізніше, згідно з внесеними змінами до договору, площа орендованих приміщень становила 217,8 кв.м.

29.01.2010р. між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» (суборендодавець) та АТ «Оксі Банк» (суборендарем, позивачем по справі) та Львівським комунальним підприємством «Рембуд» (балансоутримувачем) було укладено договір суборенди, відповідно до якого позивач отримав в суборенду приміщення на пл. Галицькій площею 217,8 кв.м.

12.10.2016р. між ЛКП «Рембуд» та Управлінням комунальної власності ДЕР Львівської міської ради (відповідачем) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого управління стало орендодавцем в договорі оренди №17 від 30.07.2004р.

В подальшому, 22.02.2017р., позивач, який відповідно до договору суборенди первинно орендував все приміщення площею 217,8 кв.м. здав балансоутримувачу частину приміщень загальною площею 126,1 кв.м. Відтак, в користуванні позивача залишилося 91,7 кв.м.

Відповідно до п. 4.1. первинного договору оренди від 30.07.2004р., термін дії договору визначений з 01.08.2004р. до 01.08.2009р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Як встановлено судом, даний договір неодноразово пролонговувався.

Позиція позивача.

Як стверджує позивач, фактично починаючи з 2010р. він виконував обов`язки за договором як орендаря. При цьому, позивач покликається на п. 7.1 додаткового договору від 24.01.2014р. до договору суборенди №1 від 29.01.2010р., відповідно до якого, у випадку дострокового розірвання або припинення первинного договору оренди, зокрема у випадку ліквідації суборендодавця, суборендар та орендодавець продовжують виконувати обов`язки за цим договором в повному обсязі, внаслідок чого, цей договір продовжує діяти, як договір оренди і надалі вважається укладеним між суборендарем та орендодавцем та за яким орендодавець набуває права та обов`язки орендодавця та суборендодавця за цим договором до моменту укладення нового договору.

Таким чином, оскільки відповідач вважає, що первинний договір оренди від 30.07.2004р. припинив свою дію 01.08.2019р., то позивач стверджує, що з урахуванням вищенаведеного п. 7.1 договору, має переважне право на переукладення договору оренди на новий термін, як належний орендар.

В підтвердження своїх доводів стосовно виконання функцій орендаря у спірних правовідносинах, позивач надав суду копії договорів про постачання комунальних послуг з господарюючими суб`єктами.

Крім того, позивач звертав увагу на те, що 11.11.2019р. звертався до відповідача із заявою та пакетом документів про продовження дії договору оренди приміщення загальною площею 91,7 кв.м. на новий термін.

Однак, відповідач, листом від 20.12.2019р. повідомив, що термін дії договору суборенди, який було укладено з позивачем не може перевищувати термін дії основного договору оренди, який на його думку закінчився ще 01.08.2019р., а тому позивачу було відмовлено у продовженні договірних відносин саме, як суборендарю спірного нежитлового приміщення.

В свою чергу позивач вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують його переважне право на оренду цього приміщення як належного орендаря.

З урахуванням наведеного, позивач просить суд визнати договір суборенди від 29.01.2010р. договором оренди та зобов`язати відповідача укласти договір оренди спірного нежитлового приміщення на новий термін.

Позиція відповідача.

Відповідач повністю заперечував позовні вимоги, вважав їх необгрунтованими з наступних підстав.

Так, первинний договір оренди, про який згадується вище, фактично припинив свою дію 01.08.2019р. Підставою такого припинення відповідач вважає здійснене ним 05.08.2019р. (протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору) повідомлення №2302/вих/3708, в якому орендодавець повідомив ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди в порядку п. 4.3 цього договору.

А враховуючи, що укладений між позивачем та ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» договір суборенди в жодному разі не може перевищувати по строку основний договір оренди, то такий договір теж автоматично 01.08.2019р. припинив свою дію.

Крім того, відповідач повідомив, що таке ж повідомлення з вимогою звільнити орендовані приміщення він також адресував і позивачу листом №2302-вих-3707 від 05.08.2019р., однак позивач 12.08.2019р. відповів та зазначив, що вважає договір суборенди продовженим до 23.11.2019р.

Також відповідач заперечував проти існування у відповідача переважного права на переукладення договору оренди на новий термін саме з точки зору трактування такого права позивачем.

Зокрема, відповідач вважає, що до 01.08.2019р. між сторонами дійсно існували правовідносини з елементами сторін як орендодавця, так і орендаря. Це було зумовлено п. 7.1 додаткового договору від 24.01.2014р. до договору суборенди №1 від 29.01.2010р. Однак, на думку відповідача такий пункт договору фактично був чинним допоки сам договір оренди діяв, а саме до 01.08.2019р. В той же час, реалізація позивачем можливого переважного права на переукладення договору оренди можлива лише тоді, коли буде оголошено конкурс на право оренди вказаного об`єкта і позивач буде брати участь в такому конкурсі за наявності інших рівних умов.

Разом з тим, відповідач зауважував на способі захисту, який позивач обрав у даній справі. Останній зазначив, що чинний ГПК України не містить такого процесуального інституту, як розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а чинним законодавством не передбачено такого матеріально-правового способу захисту права, як визнання одного правочину іншим.

Позиція третіх осіб – 1, 2:

У своїх письмових поясненнях Львівська міська рада та ЛКП «Рембуд» підтримували позицію викладену відповідачем та зазначили, що умови договору найму на новий термін встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору, переважне право наймача на укладення договору припиняється.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що у розглядуваній справі між сторонами існує спір стосовно строку чинності договору суборенди, а також щодо наявності чи відсутності у позивача переважного права на укладення договору оренди на новий строк.

Як вбачається з матеріалів справи, первинний договір оренди нежитлових приміщень було укладено 30.07.2004р. між Львівським комунальним підприємством «Рембуд» (орендодавцем) та ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» (орендарем). Даний договір фактично діяв до 01.08.2019р., оскільки відповідач по справі скористався своїм правом, передбаченим п. 4.3 договору та протягом місяця після закінчення терміну дії договору повідомив орендаря про припинення договірних відносин.

Даний встановлений факт сторонами не оспорюється.

Крім того, відповідно до останнього додаткового договору від 24.01.2014р. до договору суборенди від 29.10.2010р., термін суборенди за цим договором триває до 23.12.2016р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Згідно вказаного пункту умов договору, позивач вважає, що такий договір суборенди фактично припинив свою дію 23.11.2019р.

В той же час, з таким твердженням суд погодитися не може з наступних мотивів:

Відповідно до п. 8 договору суборенди, цей договір припиняє свою дію за наявності хоча б однієї з наступних підстав:

1. Закінчення терміну суборенди та небажання скористатися своїм правом на його продовження, як зазначено в п. 2.1 цього договору;

2. Наявність письмової згоди сторін;

3. За наявності інших обставин, передбачених чинним законодавством України.

Згідно зі ст. 774 ЦК України, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З аналізу положень цієї статті вбачається, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору найму. У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду.

З огляду на викладене, спірний договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди (аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного суду від 16.03.2018р. у справі №910/17082/17).

Таким чином, договір суборенди, укладений 16.03.2014р. припинив свою дію одночасно з первинним договором оренди – 01.08.2019р.

Водночас, покликання позивача на умови п. 7.1 договору суборенди від 24.01.2014р., відповідно до якого у випадку дострокового розірвання або припинення первинного договору оренди, зокрема у випадку ліквідації суборендодавця, суборендар та орендодавець продовжують виконувати обов`язки за цим договором в повному обсязі, внаслідок чого цей договір продовжує діяти як договір оренди і надалі вважається укладеним між суборендарем та орендодавцем та за яким орендодавець набуває права та обов`язки орендодавця та суборендодавця за цим договором до моменту укладення нового договору, є необгрунтованим.

По-перше, обов`язковою умовою даного пункту договору є дострокове припинення основного договору оренди. Водночас, у даній справі, що було встановлено судом, первинний договір оренди припинив свою дію не достроково, а внаслідок закінчення строку на який він укладався. Тобто сторонами було витримано процедуру, передбачену п. 4.3. договору.

По-друге, обгрунтування позивача про те, що первинного суборендодаця (ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер») було визнано банкрутом та останній фактично припинив свою діяльність починаючи з 2010р., не впливає на застосування п. 7.1 наведеного вище, оскільки банк юридично ліквідований не був, а отже до моменту припинення первинного договору оренди виступав як орендар та суборендодавець.

Вказана інформація також підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер», як станом на 01.08.2019р., так і на момент розгляду даної справи, ще не ліквідований та перебуває в стані припинення.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання договору суборенди договором оренди, а також зобов`язання укласти новий договір оренди на новий строк є недоведеними, необгрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

Крім того, суд звертає увагу на доводи відповідача стосовно способу захисту, який обрав позивач у даній справі.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “ОКСІ БАНК – відмовити.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.08.2020р.

Суддя М.В. Юркевич