Рішення № 90935467, 13.08.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2020 р. Справа № 911/939/20

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6

до Комунального підприємства Бородянської селищної ради "Бородянкатепловодопостачання", 07801, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вулиця Вокзальна, будинок 1 А

про стягнення 6 351,56 грн за договором постачання природного газу № 1895/1617-КП-17 від 09.11.2016

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства Бородянської селищної ради "Бородянкатепловодопостачання" про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 6 351,56 грн за договором постачання природного газу № 1895/1617-КП-17 від 09.11.2016.

З урахуванням заяви про усунення недоліків № 14/4-2959-20 від 04.05.2020 позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов даного договору в частині оплати за природний газ у визначений договором строк, таким чином позивачем за сукупний період з 27.12.2016 по 08.10.2017 з урахуванням часткових проплат заявлено до стягнення 3 643,08 грн пені, 490,55 грн 3% річних та 2 217,93 грн інфляційних за зобов`язаннями листопада 2016 року.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу після отримання даної ухвали надати суду заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позов не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив. Про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 0103273362030 про вручення представнику відповідача 06.06.2020 копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України було встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)", яким Розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) ".

Водночас, 17.07.2020 набув чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни у пункт 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення його в наступній редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Поряд з цим, згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, враховуючи обмеженість строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, внесені Законом України від 18.06.2020 № 731-IX зміни в Господарський процесуальний кодекс України, відсутність відповідних заяв про інше, суд вирішив здійснювати розгляд справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 перейменоване в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (Постачальник) та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання", яке перейменоване в Комунальне підприємство Бородянської селищної ради "Бородянкатепловодопостачання", про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.10.2019 здійснено запис про державну реєстрацію зміни найменування, (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 1895/1617-КП-17 від 09.11.2016, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.3 Договору постачальник передає споживачу з 01 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 70,0 тис. куб. метрів, плановий обсяг якого протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (пункт 3.1 Договору).

Споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 цього договору, на відповідний місяць.

Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання в установленому законом порядку.

Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу постачальнику – завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу у розрахунковому місяці (пункт 3.5 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна на природний газ визначається відповідно до пункту 5.2 цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника.

Ціна за 1 000 куб. м газу за цим договором з 01 листопада 2016 року становить 6 819,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) – 1 363,80 грн. До сплати за 1 000 куб. м природного газу з ПДВ – 8 182,80 грн (пункт 5.2 Договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (пункт 5.4 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця , наступного за місяцем поставки газу.

Абзацом 3 пункту 6.3 Договору сторонами погоджено, що в платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата.

Постачальник зобов`язаний виконувати умови цього договору; забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору (пункт 7.4 Договору).

Згідно з пунктами 8.1 та 8.2 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором, зокрема, у разі прострочення споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 листопада 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).

22.11.2016, 21.12.2016, 23.01.2017, 24.01.2017, 24.02.2017 сторонами було укладено Додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 до договору постачання природного газу № 1895/1617-КП-17 від 09.11.2016.

На виконання умов договору № 1895/1617-КП-17 від 09.11.2016 позивач в листопаді 2016 року передав відповідачу товар (природний газ) на загальну суму 37 068,08 грн, а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив.

Хоча, станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість погашена, однак прострочення сплати є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов`язання.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою природного газу позивач просить стягнути з відповідача на підставі пункту 8.2. Договору 3 643,08 грн пені нарахованої за період з 27.12.2016 по 26.06.2017 та в порядку статті 625 Цивільного кодексу України 490,55 грн 3 % річних і 2 217,93 грн інфляційних втрат нарахованих за сукупний період з 27.12.2016 по 08.10.2017.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Судом встановлено, що господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 1895/1617-КП-17 від 09.11.2016.

Як визначено частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 692 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, пунктами 8.1 та 8.2 Договору передбачено відповідальність у разі прострочення споживачем оплати за природний газ.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 зазначеного Закону.

Крім того відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначених норм наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату за газ з порушенням строків оплати, встановлених Договором, остаточно розрахувався лише в жовтні 2017 року, відповідно, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, що відповідачем не спростовано.

Оскільки зобов`язання з оплати природного газу виконані не у встановлений договором строк, то відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем пеня та 3% річних нараховані окремо по кожному періоду на фактичні суми заборгованості за зобов`язанням листопада 2016 року, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Пеня нарахована в межах визначених положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що інфляційні втрати, які нараховані за зобов`язаннями листопада 2016 року, розраховані на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів та становить 2 217,93 грн (з 01.01.2017 по 30.09.2017).

Суд зазначає, що 26.06.2020 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 було прийнято постанову, у якій об`єднана палата дійшла висновку, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання, у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплат. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний періодь допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній період прострочення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 643,08 грн пені нарахованої за період з 27.12.2016 по 26.06.2017, 3 % річних в сумі 490,55 грн нарахованих за період з 27.12.2016 по 08.10.2017 та 2 217,31 грн інфляційних втрат нарахованих за період з 01.01.2017 по 30.09.2017.

Згідно з частинами першої – третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Бородянської селищної ради "Бородянкатепловодопостачання" (07801, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вулиця Вокзальна, будинок 1 А, ідентифікаційний код 33710516) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 3 643 (три тисячі шістсот сорок три) грн 08 коп. пені, 490 (чотириста дев`яносто) грн 55 коп. 3 % річних, 2 217 (дві тисячі двісті сімнадцять) грн 93 коп. інфляційних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 13.08.2020