Рішення № 90935364, 13.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2020Справа № 910/7222/20Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна"

про стягнення 396 429,37 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" про стягнення 396 429,37 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 27 601,58 грн. пені та 3 627,79 грн. 3% річних за прострочення повернення передплати за неякісний товар, який замінити на якісний стало неможливо по договору поставки №1905619 від 27.09.2019 року та 365 200,00 грн. штрафу за несвоєчасну заміну неякісного товару на якісний.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 12.06.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 71630485.

24.06.2020 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви про стягнення 396 429,37 грн., просить суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження. Разом з відзивом подано клопотання про витребування доказу, а саме акт №2961 від 11-12 грудня 2019.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Малозначні справи розглядаються тільки у порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбається із матеріалів справи, у даному випадку справа є незначної складності, а тому її розгляд має здійснюватись у порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом ч. 7 ст. 250 ГПК України якщо справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, то правила цієї статті щодо розгляду заперечень відповідача з приводу розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, не застосовуються.

Враховуючи, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного так і загального) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, за змістом указаних приписів закону відповідач має право (і суд надає йому таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідно до опису вкладень у лист №5320005122310 копію акта №2961 від 11-12 грудня 2019 направлено відповідачу разом з копією позовної заяви №2020.05.14/4-7578 та іншими додатками.

Таким чином, оскільки в клопотанні про витребування доказів б/н від 19.06.2020 відповідачем не обґрунтовано, які обставини може підтвердити акт №2961 від 11-12 грудня 2019, або аргументи, які він може спростувати, а також те, що даний акт направлено відповідачу разом з копією позовної заяви №2020.05.14/4-7578 та іншими додатками, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

06.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

27.09.2019 між ТОВ «Агсолко Україна» (Постачальник) та АТ «Нікопольський завод феросплавів» (Покупець) укладено договір поставки №1905619 від 27.09.2019 (Далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількість та якісні характеристики, код за УКТ ЗВД за державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (Далі - Товар), що є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість в порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.

Відповідно Специфікації №1/1905620 до Договору сторони погодили товар - міні навантажувач CHANGLIN 275F (з насосом HIGH FLOW) у кількості 2 шт., термін поставки - 5 робочих днів з моменту проведення предоплати, загальна сума з ПДВ 1 825 999, 99 грн.

Сторони погодили характеристики товару, зокрема загальні габарити - висота по кабіні 2020 (мм), трансмісія: модель приводу гідронасоса MPT046C-BA Bosch Rexroth pump, модель приводного двигуна - MS06 (POCLAIN, Франція), гідросистема: модель масляного насоса WP15A1B330R05KA147N (PERMCO oil pump), модель зрівняльного клапана V-VCFL (WALVOIL, Італія).

Виробник товару: SINOMACH CHANGLIN CO., LTD.

Дата виробництва: продукція нова, не раніше 2019 р. виготовлення.

Оплата Товару, що поставляється згідно зі специфікацією здійснюється в два етапи:

Перший етап: покупець здійснює предоплату на поточний рахунок постачальника у розмірі 50% вартості Товару, за умови надання банківської гарантії повернення авансованого платежу, надання рахунка - фактури та при наявності у Покупця на день оплати оригіналу даної Специфікації. Інші документи, у тому числі видаткова накладна надаються у строки, які наведені у п. 3.5. цього Договору. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунка Покупця.

Другий етап: Покупець здійснює оплату решти 50% вартості Товару, за фактом поставки не раніше 60 календарних днів, з моменту надання рахунків - фактур та податкових накладних за фактично сплачений товар на склад Покупця за умови виконання пункту 3.5. цього Договору. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Суд зазначає, що умови договору №1905619 від 27.09.2019 погоджені та прийняті відповідачем.

04.12.2019 на виконання умов Договору відповідачем були поставлені міні навантажувачі CHANGLIN 275F (з насосом HIGH FLOW) у кількості 2 шт. за видатковою накладною №3452/350634 від грудня 2019 на суму 1 825 999, 99 грн. та рахунку №5720/350634 від 01.11.2019 на суму 1 825 999, 99 грн.

12.12.2019 під час попереднього приймання Товару були виявлені недоліки Товару (акт приймання ТМЦ № 2961 від 12.12.2019) про що Постачальник був повідомлений листом № 2019.12.16/65-4043.

26.12.2019 відбулося спільне приймання Товару по Договору в присутності уповноваженого представника Постачальника - Мельника М.М. Було складено зауваження до якості Товару, про що був складений акт приймання продукції за якістю від 26.12.2019 №3027 (далі - Акт №3027). Акт №3027 підписаний всіма уповноваженими представниками Покупця та Постачальника.

Після підписання Акту №3027 від Постачальника надійшов лист б/н, б/д про результат розгляду листа Покупця №2019.12.27/48-4043 та підтвердження зобов`язання щодо усунення недоліків та здійснення заміни неякісного Товару не пізніше 15 календарних днів. Заміна не відбулась.

Покупець надіслав офіційну вимогу про заміну Товару відповідно до п. 5.6. Договору листом № 2020.0128/4-6995.

Листом вих.№135 від 06.02.2020 відповідач повідомив, що поставити навантажувачі з іншими габаритами неможливо та пропонує відвантажити поставлені Товари, вказані Товари готові прийняти протягом 5 робочих днів від дати отримання даного листа.

12.02.2020 підписано видаткову накладну №25 якою повернуто Товар.

На адресу Постачальника була направлена претензія № 2020.03.11/22-7578 про добровільну сплати штрафних санкцій протягом десятиденного строку з дня отримання даної претензії. Претензія отримана відповідачем 24.03.2020 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №53200 05091899.

30.03.2020 на адресу Покупця надійшла відповідь на претензію № 357 від 27.03.2020 відповідно до якої відповідач частково погоджується сплатити пеню у період з 28.02.2020 по 10.03.20.

Також листом №418 від 01.04.2020 Постачальник звернувся до Покупця з пропозицією проведення зустрічі у відношенні заявлених претензійних вимог. Покупцем дана пропозиція прийнята не була.

Щодо факту поставки неякісного Товару.

У своєму відзиві на позовну заяву, посилаючись на п.п. 5.3.1. Договору, відповідач зазначає, що Позивачем самостійно, без виклику Відповідача, проведено додатковий вхідний контроль Товару та виявлено недоліки, які стали причиною претензій по заміні Товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар у спосіб та на умовах, зазначених у специфікації (додатка) до цього Договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2010 року, яка є погодженою Сторонами (далі - Інкотермс).

Відповідно до п. 3 Специфікації №1/1905620 до Договору умови поставки товару: DDР склад Покупця - м. Нікополь згідно з Інкотермс.

Відповідно до Заявки на поставку товару вих.. №2019.12.02/19 - 4013 зазначено, що поставку необхідно здійснити до 06.12.2019 з правом дострокової доставки за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Електрометалургів, 310, АТ НЗФ, склад АТЦ.

12.12.2019 складено Акт №2961 приймання ТМЦ, устаткування та основних засобів (попередній) м. Нікополь, АТ НЗФ, вул. Електрометалургів, 310, яким зафіксовано зауваження до Товару та прийнято рішення про прийняття на відповідальне зберігання Товару, вирішено повідомити постачальника про виявлені зауваження.

Відповідно до п. 5.3. у разі виявлення Покупцем під час приймання невідповідності фактично поставленого Товару кількості та/або якості та/або асортименту та/або будь-яким іншим умовам Договору Покупець має право відмовитися від прийняття Товару та розірвати даний Договір в односторонньому порядку без відшкодування будь-яких матеріальних чи моральних збитків Постачальнику, або діяти у такому порядку: Покупець письмово, в тому числі за допомогою факсимільного, електронного зв`язку або рекомендованим листом сповіщає про це Постачальника і вказує термін, в який повинен прибути представник Постачальника на територію Покупця. Постачальник або його представник за довіреністю зобов`язаний прибути не пізніше ніж у термін, вказаний у повідомленні, для засвідчення факту невідповідності Товару умовам Договору шляхом підписання відповідного акта, передбаченого вимогами Інструкції П-6/П-7 Постачальник зобов`язаний протягом доби повідомити (в тому числі за допомогою факсимільного, електронного зв`язку або рекомендованим листом) Покупця про прибуття/не прибуття представника для участі у прийманні Товару за кількістю та/або якістю. Представник Постачальника за довіреністю зобов`язаний мати при собі оригінал довіреності, що підтверджує його повноваження діяти від імен і Постачальника.

Відповідно до абз. 1,2,4 п.п. 3.1.1. Договору за умови поставки та оплати за фактом завантаження поставка Товару здійснюється Постачальником тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) Покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) Покупець вказує графік поставки, який містить обсяги та терміни поставки Товару в межах періоду поставки, який Сторони вказують у специфікаціях (додатках) до цього Договору. Після отримання письмового підтвердження (заявки) Постачальник призначає дату приймання Товару на складі Постачальника та надає рахунок на оплату за 2 робочих дні до узгодженої дати приймання Товару.

Попереднє приймання Товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженою комісією Покупця безпосередньо на складі Постачальника. Остаточна перевірка відповідності одержаного Товару умовам Договору проводиться на складі Покупця відповідно до супровідної документації, яка вимагається п.3.3 даного Договору, з підписанням Сторонами акта приймання-передачі

У разі виявлення Покупцем підчас приймання/попереднього приймання невідповідності фактично поставленого Товару кількості та/або якості та/або асортименту та/або будь-яким іншим умовам Договору оформлюється відповідний акт за участю представників Сторін згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, із змінами і доповненнями та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 із змінам и та доповненнями. Недопоставлений (некомплектний/неякісний) Товар, партія Товару, факт якого було виявлено Покупцем під час приймання, залишається у Покупця на відповідальному зберіганні до моменту прийняття ним рішення відповідно де розділу 5 цього Договору або інших обов`язкових умов даного Договору.

Таким чином, оскільки Постачальником не було призначено дату приймання Товару на складі Постачальника, а умовами Договору та Специфікацією Сторонами адресу поставки Товару погоджено адресу: місто Нікополь, вулиця Електрометалургів, 310, АТ НЗФ, склад АТЦ, матеріали справи не містять доказів проведення додаткового вхідного контролю, тому судом відхиляються доводи відповідача щодо неналежного місця поставки.

Також відповідачем зазначено, що на виконання вказаних вимог для підтвердження виконання зобов`язання Постачальника з поставки Товару Сторонами було складено та спільно без зауважень підписано Акт виконання сервісних робіт №402 з додатками згідно з яким мінінавантажувачі CHANGLIN 275F серійний номер 190110 та 190111 введені в експлуатацію, проведено інструктаж з експлуатації техніки та налаштовано обладнання.

Додатково 05.12.2019 року Сторонами спільно складено та без зауважень підписано акти 402-1 та 402-2 введення в експлуатацію. Згідно з зазначеними актами Сторонами підтверджено, що техніка комплектна, справна та повістю відповідає замовленню Покупця.

Відповідно до абз. 3 п.п. 5.3.1. п. 5.3. Договору зобов`язання Постачальника з поставки Товару вважається виконаними в момент передачі Товару до складу Покупця, прийняття його за якістю і за умови підписання Сторонами акта приймання-передачі Товару. Моментом (датою) виконання зобов`язання Постачальника з поставки Товару за Договором вважається день (дата) підписання Сторонами акта приймання-передачі Товару.

Відповідно до ст. 76 та ч. 1 ст. 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки за умовами Договору єдиним документом, відповідно до абз. 3 п.п. 5.3.1. п. 5.3. Договору, який свідчить про прийняття Товару за якістю та кількістю є акт - приймання передачі, який не був підписаний Сторонами, натомість було складено акт №2961 та акт №3027 про невідповідність товару умовам Договору, тому судом спростовуються доводи відповідача про прийняття Позивачем за якістю відповідно до умов Договору.

Актом №3027 від 26.12.2019 року про прийняття продукції, що поставлена ТОВ «АГСОЛКО Україна» за договором №1905619 від 27.09.2019 року, Специфікація №1/1905620, який складений та підписаний обопільно Сторонами, підтверджені недоліки товару, що були попередньо встановлені позивачем в односторонньому Акті №2961 приймання ТМЦ, устаткування та основних засобів (попередній) від 11-12.12.2019 року, а саме:

- висота по кабіні: з проблисковим маячком - 2300 мм та без - 2170 мм; за умовами договору - 2020 мм;

- трансмісія: моделі гідронасосу та приводу двигуна не відповідають умовам договору;

- гідросистема: гідророзподільник не має маркування, модель приводу двигуна не відповідає умовам договору;

- множинні сліди корозії на нижній частині кабіни, місцями по рамі та у моторному відсіку;

- не працює амортизатор підйому/опускання кабіни навантажувача;

- за ВМД вантажопідйомність навантажувачів складає 1000 кг.

Даний Акт підписаний зі сторони Постачальника Мельником.М.М. на підставі довіреності №45-2018 від 04.12.2019.

Відповідно до п. 5.4., 5.5. Договору протягом 2 робочих днів з моменту прибуття Постачальника або його представника за довіреністю Сторони складають та підписують відповідний акт. У разі невідповідності кількості, якості, асортименту та інших характеристик поставленого Товару умовам Договору Сторони складають та підписують відповідний акт. У разі невідповідності якості, асортименту та інших характеристик поставленого Товару умовам Договору Постачальник зобов`язується замінити на якісний, відповідно асортименту та інших характеристик протягом 20 календарних днів з дати підписання відповідного акта. Витрати, у тому числі транспортні, із заміни Товару покладаються на постачальника.

У разі, якщо Постачальник не прибув або прибув із порушенням встановленого п. 5.3 Договору строку, або відмовляється підписувати акт про невідповідність якості/кількості/асортименту та інших характеристик поставленого Товару умовам даного договору, або за наявності спірних питань між Сторонами про відповідність поставленого Товару умовам Договору, Покупець має право залучити для перевірки відповідності якості/кількості/асортименту/інших характеристик Товару представника незалежної організації (Торгово - промислову палату України (далі - ТПП) або іншу організацію, узгоджену Сторонами.

Відповідач зазначає, що під поняттям «відповідний акт» слід розуміти акт про повернення неякісного Товару, яким є видаткова накладна №25 від 12.02.2020.

Суд не погоджується з таким тлумаченням умов Договору відповідача, оскільки, акт про повернення неякісного товару не передбачений умовами Договору, а також з системного тлумачення умов Договору під поняттям «відповідний акт» розуміється спільний акт про невідповідність якості/кількості/асортименту та інших характеристик поставленого Товару, в якому зазначаються невідповідності кількості, якості, асортименту та інших характеристик поставленого Товару умовам Договору, яким є акт №3026 від 26.12.2019.

У видатковій накладній №25 від 12.02.2020 невідповідності кількості, якості, асортименту та інших характеристик поставленого Товару умовам Договору не зазначено, в той же час підставою для її підписання слугував акт №3026 від 26.12.2019, лист №135 від 06.02.2020, тому під поняттям «відповідний акт» в Договорі розуміється акт №3026 від 26.12.2019.

Таким чином, підписавши акт №3026 від 26.12.2019 відповідач визнав факт поставки неякісного Товару від 04.12.2019 та, відповідно до п. 5.4. Договору був зобов`язаний замінити неякісний Товар на якісний, відповідно асортименту та інших характеристик протягом 20 календарних днів з дати підписання акта №3026 від 26.12.2019.

Щодо стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.6. Договору у разі порушення строку заміни товару, встановленого п.п. 5.4, 5.5 Договору, Постачальник у строк до 3 банківських днів після закінчення строку заміни сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від вартості неякісного та/або невідповідного асортименту Товару. У випадку, якщо в подальшому заміна неякісного, невідповідного асортименту Товару неможлива, Постачальник зобов`язаний повернути покупцеві перераховані за такий Товар грошові кошти протягом 5 банківських днів після закінчення строку, встановленого для його заміни, а також своїми силами і за свій рахунок у той же термін забрати неякісний, невідповідний асортименту Товар. У разі порушення строків повернення грошових коштів, встановлених даним пунктом, Постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0.5% від суми неповернених коштів за кожен день прострочення. Умова даного пункту про повернення Покупцю коштів діє тільки у разі перерахування Покупцем Постачальнику передоплати.

Листом вих.№135 від 06.02.2020 відповідач повідомив, що заводом виробником в конструкцію навантажувачів Changlin 275F внесені конструктивні зміни, а саме додані монтажні кріплення на дах кабіни та збільшено висоту кабіни для зручності оператора. Внаслідок зазначених змін, збільшилась висота навантажувача та зменшити її немає можливості, оскільки навантажувачі виготовляються серійно. Таким чином, замінивши поставлені навантажувачі на нові, не вирішить питання габаритних розмірів. Запропоновано відвантажити поставлені Товари, вказані Товари готові прийняти протягом 5 робочих днів від дати отримання даного листа.

Судом встановлено, що Товар не був замінений, оскільки визнано факт неможливості його заміни, в той же час 12.02.2020 підписано видаткову накладну №25, якою Постачальнику повернуто Товар.

Таким чином, з системного тлумачення п. 5.3. та 5.6. Договору слідує те, що умови стягнення штрафу за порушення строку заміни товару та пені за несвоєчасне повернення коштів (передоплати), у випадку неможливості заміни Товару є взаємовиключними.

Тому, оскільки Товар не був замінений, оскільки визнано факт неможливості його заміни, 12.02.2020 підписано видаткову накладну №25, якою Постачальнику повернуто Товар, тому положення умов п. 5.6. Договору про стягнення штрафу у розмірі 20% від вартості неякісного та/або невідповідного асортименту Товару, у разі порушення строку заміни товару не застосовується до даних правовідносин.

Також у своєму відзиві відповідач зазначає, що на виконання п. 4.1 специфікації до Договору між ТОВ «Агсолко Україна» було оформлено в ПАТ «Банк Восток» гарантію повернення авансованого платежу №КГ2019 - 0190-2 вих №14Ц/0655БТ від 22.11.2019 на суму 912 999,99 грн. строком до 23.03.2020, а тому вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій неприпустиме та суперечить умовам Договору, оскільки в цей період діяла банківська гарантія №КГ2019 - 0190-2 вих №14Ц/0655БТ від 22.11.2019.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Частиною другою статті 20 ГК України визначено, що застосування штрафних санкцій є одним із способів захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання. Крім того, встановлено, щоправа та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються також іншими способами, передбаченими законом.

Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України (частини перша та четверта статті 200 ГК України).

Згідно зі статтями 610- 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі скоєння якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Незважаючи на те, що загальною фактичною підставою виникнення права кредитора на отримання коштів як господарської санкції та за банківською гарантією є порушення боржником своїх зобов`язань, неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Отже, можливість стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією. Відповідна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 21.12.2018 у справі № 908/7/18.

Тому, отримання коштів за банківською гарантією і стягнення пені вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань, мають різну правову природу і не є взаємовиключними, тому судом відхиляються доводи відповідача щодо неможливості стягнення штрафних санкцій в період дії банківської гарантія №КГ2019 - 0190-2 вих №14Ц/0655БТ від 22.11.2019.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов`язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов`язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 343 платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

26.12.2019 - підписано відповідний акт (акт №3027) про спільне прийняття Товару.

15.01.2020 - останній день для заміни Товару.

22.01.2020 - останній день для повернення коштів за Товар (передоплата).

Відповідно до платіжного доручення №001369 від 06.03.2020 (проведено банком 06.03.2020) відповідачем перераховано кошти в сумі 112 999,99 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1386 від 06.03.2020 (проведено банком 10.03.2020) відповідачем перераховано кошти в сумі 300 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №001402 від 11.03.2020 (проведено банком 11.03.2020) відповідачем перераховано кошти в сумі 500 000,00 грн.

Позивачем надано розрахунок пені за Договором на суму 27 601,58 грн.

Суд вважає неправильним розрахунок позивача розмірів пені по Договору. Виходячи з визначеного позивачем періоду прострочення та суми вбачається, що позивачем при нарахуванні її розміру, за конкретний період прострочення, в періоди прострочення враховано дати фактичного повернення коштів, що призвело до збільшення періоду на два дні, відповідно до збільшення розмірів пені на суму вартості одного дня прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення912999.9923.01.2020 - 30.01.2020813.5000 %0.074 %*5388.20912999.9931.01.2020 - 05.03.20203511.0000 %0.060 %*19207.9280000006.03.2020 - 09.03.2020411.0000 %0.060 %*1923.5050000010.03.2020 - 10.03.2020111.0000 %0.060 %*300.55Таким чином, за перерахунком суду загальний розмірі пені становить 26 820, 17 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 781,41 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів912999.9923.01.2020 - 05.03.2020433 %3217.9580000006.03.2020 - 09.03.202043 %262.3050000010.03.2020 - 10.03.202013 %40.98Таким чином, за перерахунком суду загальний розмірі 3% річних становить 3 521, 23 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 106.56 грн. не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 454, 90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" (03189, м. Київ, вулиця Вільямса Академіка, будинок 6-Д, офіс 43, ідентифікаційний код 39681109) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) пеню в розмірі 26 820 (двадцять шість тисяч вісімсот двадцять) грн. 17 коп., та 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 90 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий