Рішення № 90935262, 13.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2020Справа № 910/8085/20Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

до Акціонерного товариства "Укрпошта", м. Київ

про стягнення 42 534,01 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.06.2020 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укрпошта" (відповідач) заборгованості по індексації орендної плати в розмір 42 534,01 грн, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем Договору №110/1999/ГоловКЕУ оренди державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України від 01.02.1999 зі змінами та доповненнями.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105474231190 отримав ухвалу суду від 15.06.2020 про відкриття провадження у справі 22.06.2020.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 07.07.2020 року (включно).

Відповідач правом на подачу до суду відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Окрім того, 17.07.2020 року позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що орендна плата відповідачем за період з 01.01.2016 по 20.12.2018 сплачувалась без врахування індексації. Окрім того, позивачем вказано, що пункт 9 прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» не може зупиняти дію ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.1999 року між Міністерством оборони України, в особі начальника головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України генерал-майора Литвиненко Василя Васильовича (орендодавець), що діє на підставі доручення Міністерства оборони України від 01.03.1998 року №148/436 та Львівського поштамту Львівської дирекції Українського державного Підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (орендар), в особі директора Львівського поштового зв`язку «Укрпошта» Карабановича Михайла Івановича від 02.11.1998 року №370, укладено Договір №110/1999/ГоловКЕУ оренди державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 214,6 кв.м., номер будівлі за генпланом 27 військового містечка 208, м. Львів, вул. Стринська, 57, що знаходиться на балансі Львівської КЕЧ району (будинкоуправління №2).

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і складає 4 010,22 грн за рік (без індексів інфляції та ПДВ).

Орендна плата за перший місяць оренди (травень 1999 року) розраховується згідно х додатком №4 цього Договору і складає 346,75 грн х рік. Орендна плата перераховується не пізніше 25 числа місяця, з урахуванням місячного індексу інфляції. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати внесення орендної плати.

У Розділі 10 Договору визначено строк його чинності по 01.02.2004 року строком на п`ять років.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення за Актом прийому-передачі від 01.02.1999 року.

У подальшому у зв`язку із передачею нежитлового приміщення загальною площею 214,6 кв.м., в/м 209, будівлі -57 на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м Львова та реорганізацією Орендаря (Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» (ідентифікаційний код юридичної особи 21560045)) до Договору вносились зміни та доповнення в частині коригування розміру орендної плати до ринкової та продовження строку дії договору, зокрема:

- Зміни до договору від 09.10.2000 року, 17.10.20006 року;

- Додатковий договір №110-1/2007/КЕВ від 01.01.2007 року зі змінами та доповненнями від 02.01.2007 року, 02.02.2009 року, 01.07.2009 року;

- Додатковий договір №110-2/2010/КЕВ від 01.01.2010 року;

- Додатковий договір №110-3/2011/КЕВ від 01.03.2011 року;

- Додатковий договір №110-4/2014/КЕВ від 05.02.2014 року;

- Додатковий договір № 110-5/2016/КЕВ від 05.05.2016 року;

- Угода про внесення змін від 10.11.2017 року;

- Додаткова угода №110-6/2018/КЕВ від 01.08.2018 року;

- Додаткова угода №110-7/2019/КЕВ від 19.02.2019 року.

Згідно Додаткової угоди №110-7/2019/КЕВ від 19.02.2019 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова, (орендодавець) в особі начальника підполковника Гуменюка Вадима Васильовича, що діє на підставі Положення та Свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України від 10 листопада 2015 р. №418 виданого Департаментом фінансів Міністерства оборони України та з одного боку, та Акціонерним товариством «Укрпошта» (орендар), в особі директора філії Львівської дирекції АТ «Укрпошта» Ростова Миколи Васильовича, що діє на підставі довіреності 345 від 11,01.2019 року, та виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію юридичної особи від 15.12.1993 р. (зі змінами від 01.03.2017 р) за №1 074 145 0000 065580 у зв`язку із проведенням, на виконання вимог частини другої статгі 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», незалежної оцінки об`єкта оренди та продовження дії договору оренди №110/1999/ГоловКЕУ від 01.02.1999 року (зі змінами та доповненнями). Про наведене нижче:

Пункт 1.1. розділу 1 «Предмет Договору» викладено в наступній редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею №№ 1-8 у житловому будинку загальною площею 130,1 кв.м. в будівлі №25 (24) військового містечка №209 (далі - Майно), що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 57 вартість якого визначена на 31.08.18 року за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки - 1 876 100,00 грн. (без ПДВ).».

Пункт 3.1. розділу 3 «Орендна плата» викладено у наступній редакції: « 3.1 Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (вересень 2018 року) на рівні 11 250,00 грн. за результатами домовленості, з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (зі змінами ) (далі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2018 року) - 10 234,68 грн. (Додаток №3).».

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди, згідно із законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди після внесення змін, грудень 2018 року сплачується до 21 грудня 2018 року».

Пункти 10.1, 10.6.2 Розділу 10 «Строк чинності, умови, зміни та припинення Договору» викласти в наступній редакції: « 10.1 Даний Договір укладено строком до трьох років, що діє з « 21» грудня 2018 року по « 14» грудня 2021 року включно».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що ним у порушення вимог п. 2 ст. 10 Закону України «Про оренду», п. 1 та 2 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, Методики розрахунку орендної плати, внаслідок не нарахування індексації орендної плати не здійснювалася індексація орендної плати за Договором на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік». З огляду на це, позивачем було здійснено перерахунок розміру орендної плати за період 01.01.2016 по 20.12.2018 та донараховано орендну плату у розмірі 42 534,01 грн.

Позивачем на адресу відповідача за вих. №5846 було виставлено вимогу про перерахування зазначеної суми на рахунки Орендодавця, одночасно попередивши, що у протилежному випадку спір буде передано на вирішення до господарського суду.

Відповіді на вказаний лист від відповідача отримано не було.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

За змістом статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній станом на 2016 рік), однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Так, ч. 2-4 ст. 10 Закону визначено, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить АРК або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно ВР АРК та органи місцевого самоврядування. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Порядок визначення розміру оренди визначений Методикою розрахунку орендної плати №786, яка, як і Типовий договір оренди, містить вимоги щодо індексації оренди.

Як вже зазначено вище, за змістом Договору, орендна плата коригується на індекс інфляції.

Приписами ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 закону, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Попри це, орендна плата за спірний період сплачувалася відповідачем без врахування індексації.

Законом України від 25 грудня 2015 року "Про Державний бюджет України на 2016 рік" було зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Тобто законодавцем визначено, що при укладенні відповідних договорів у 2016 році, орендна плата з урахуванням її індексації не є істотними умовами договору оренди, а відтак при укладенні договорів протягом 2016 року, сторони мали право не вказувати як істотну умову договору, вимогу індексації орендної плати.

Норма Закону України «Про Держбюджет-2016» не містить прямої заборони на проведення індексації орендної плати у 2016 році чи вказівки про внесення змін до умов договору.

Відтак, відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не містять прямої заборони погодити сторонами в договорі оренди таку умову як орендна плата з урахуванням її індексації, містить заборони на проведення індексації орендної плати чи вказівки при внесення змін до договору оренди в частині індексації орендної плати.

У рішеннях Конституційного суду України від 09.07.2007 №6-грп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 викладено висновок про те, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям; бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Отже, пункт 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» не може зупиняти дію ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 року справі №3911/747/17.

Таким чином, прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не було безумовною підставою для ненарахування індексу інфляції на орендну плату протягом 2016 року, однак, дозволило сторонам в договірному порядку врегульовувати питання щодо нарахування або ненарахування індексу інфляції протягом 2016 року.

Відповідно до додаткової угоди №110-7/2019/КЕВ від 19.02.2019 року, згідно якої п.п. 3.1. Розділу 3 «Орендна плата» визначено, що «... Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно вимог чинного законодавства України».

Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно не здійснювалася індексація орендної плати протягом 2016-2018 р.р. за період з 01.01.2016 по 20.12.2018 за Договором.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, відповідно до вимог ст. 622 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 42 534,01 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" (ідентифікаційний код 21560045; адреса: 01001, місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 22) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (ідентифікаційний код 07638027; адреса: 79007, місто Львів, вул. Батуринська, буд. 2) суму боргу в розмірі 42 534,01 грн (сорок дві тисячі п`ятсот тридцять чотири гривни 01 копійку) та судовий збір в розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов