Ухвала суду № 90935186, 11.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.08.2020Справа № 910/7720/20Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» про забезпечення зустрічного позову у справі №910/7720/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр"

про стягнення 1398026,96 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2"

про стягнення 4109701,62 грн

Представники учасників справи:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Криницький О.М. за трудовим договором від 01.01.2012;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Зюнькіна В.В. довіреність №03/01-20 від 02.01.2020; Кобець Р.Ю. ордер серії АІ №1046130 від 24.07.2020.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" про стягнення 1398026,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення терміну дії договору оренди нежитлового приміщення від 11.09.2009, відповідач не повернув орендоване майно у зв`язку з чим позивачем нараховано у відповідності до статті 785 Цивільного кодексу України неустойку у розмірі 1398026,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7720/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.07.2020.

24.07.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2" про стягнення збитків у розмірі 4080701,62 грн та штрафу у розмірі 29000,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що, в порушення встановлених ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2020 №910/529/20 заборон на вчинення будь-яких дій на перешкоджання фактичному користуванню майном, відповідачем за зустрічним позовом 11.02.2020 здійснено відключення енергопостачання в орендованому приміщенні, що унеможливило використання орендованого майна за призначенням та завдало ТОВ "Сінема-Центр" збитків на суму 4080701,62 грн, яка складається з реальних збитків в сумі 1395256,22 грн та упущеної вигоди в сумі 2685445,40 грн. Окрім того, враховуючи вчинення відповідачем за зустрічним позовом перешкод у роботі орендаря, позивач за зустрічним позовом просить стягнути штраф в сумі 29000,00 грн, який встановлений п.11.10 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2" про стягнення збитків у розмірі 4109701,62 грн до розгляду з первісним позовом у справі №910/7720/20 та вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

07.08.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" надійшла заява про забезпечення зустрічного позову у відповідності до якої заявник просить до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/7720/20 накласти арешт на кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2" в межах суми заявлених зустрічних позовних вимог у розмірі 4109701,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2020, у відповідності до пункту 9 частини 2 статті 182, частини 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, призначено судове засідання на 11.08.2020 для розгляду заяви позивача за зустрічним позовом про забезпечення зустрічного позову.

Представники позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 11.08.2020 надали пояснення щодо заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача за зустрічним позовом у межах суми заявлених вимог у розмірі 4109701,62 грн, просили її задовольнити; представник відповідача за зустрічним позовом заперечив проти задоволення заяви про забезпечення зустрічного позову.

В обґрунтування необхідності вжиття, визначених заявником, заходів забезпечення позову останній посилався на те, що згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав №219228941 від 05.08.2020 у власності відповідача за зустрічним позовом перебуває фактично лише будівля торгово-розважального комплексу, яка перебуває в іпотеці у ВАТ «Укрексімбанк» (обтяжувач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») за кредитним зобов`язанням у розмірі 1200000000,00 грн, що свідчить про наявність великого боргу та слабкої платоспроможності відповідача за зустрічним позовом. Окрім того, заявник наголошував на тому, що відповідач за зустрічним позовом незаконно відключив електропостачання до об`єкта оренди за наявності чинної ухвали Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2020 у справі №910/529/20 про заборону вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання фактичному використанню заявником об`єкта оренди.

Відповідач за зустрічним позовом заперечував проти заяви про вжиття заходів забезпечення позову, з підстав того, що твердження заявника про те, що ухвалою суду від 06.02.2020 у справі №910/529/20 ТОВ «Теркурій-2» було саме заборонено вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання фактичному використанню заявником об`єкта оренди, не відповідають ні змісту ухвали, ні меті вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/529/20, якою було лише заборонено товариству вчиняти дії щодо примусового виселення заявника з об`єкту оренди, яких, як зазначає відповідач за зустрічним позовом, він не вчиняв. Окрім того, відповідач за зустрічним позовом наголошував на тому, що ним не здійснювались дії по припиненню електропостачання, а лише було обмежено потужність подачі електроенергії, про що заявника повідомлено завчасно і це не перешкодило заявнику 27.06.2020 здійснити демонтаж проекційного обладнання. Також відповідач за зустрічним позовом стверджував про те, що договір оренди спірного приміщення припинився 08.02.2020, у зв`язку з закінченням строку його дії і про відсутність в подальшому у нього наміру передавати приміщення в оренди через необхідність майна для власних потреб, заявнику повідомлялось неодноразово, а тому вважає некоректним посилання заявника на умови договору в поданій ним заяві, враховуючи при цьому те, що заявник наводить в заяві суперечливі доводи щодо своєї позиції .

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» про забезпечення позову та заслухавши пояснення представників учасників справи суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 №922/2163/17, від 21.12.2019 №904/2969/19, від 25.01.2019 №925/288/17, від 21.01.2019 №916/1278/18, від 14.01.2019 №909/526/18, від 11.09.2018 №922/1605/18 та інших.

При цьому, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 №910/688/13

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, викликана тим, що згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав №219228941 від 05.08.2020 нерухоме майно відповідача за зустрічним позовом перебуває в іпотеці за кредитним зобов`язанням у розмірі 1200000000,00 грн зі строком повернення 2033 рік та в довідці зазначено про наявність кредитного зобов`язання у розмірі 46314000,00 доларів США зі строком повернення 2014 рік. При цьому заявник припускає можливе виникнення кредитних зобов`язань за одним і тим же кредитним договором, однак, оскільки кредитне зобов`язання у розмірі 46314000,00 доларів США, термін повернення якого був 2014 рік, майже еквівалентно 1200000000,00 грн, це свідчить про те, що ТОВ «Теркурій-2» не здійснювало фактичне погашення кредитного зобов`язання, а отже про його слабку платоспроможність, що створює ризик не можливості стягнення грошових коштів у разі задоволення зустрічного позову.

Однак, як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на потенційну можливість не виконання відповідачем за зустрічним позовом рішення суду, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що вона ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову, без надання доказів вчинення відповідачем за зустрічним позовом дій, які б викликали у суду обґрунтований сумнів щодо того, що він може вважатися таким, що дійсно відмовлятиметься чи ухилятиметься від виконання можливих судових рішень.

Сам факт наявності кредитних зобов`язань, без надання доказів того, що така особа вчиняє дії, які можуть свідчити про наявність обґрунтованих підстав щодо можливого ухилення нею від виконання судових рішень, не може бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, суд не може прийняти до уваги доводи заявника про незаконність відключення відповідачем за зустрічним позовом від електропостачання об`єкта оренди за наявності чинної ухвали Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2020 у справі №910/529/20, якою ТОВ «Теркурій-2» заборонено вчиняти будь-які дії щодо передачі об`єкта оренди іншим особам та будь-які дії щодо примусового звільнення ТОВ "Сінема - Центр" об`єкту оренди, оскільки такі обставини входять в предмет доказування під час розгляду справи по суті зустрічних позовних вимог, так як подаючи зустрічний позов, заявник саме і обґрунтовує наявність у нього збитків неправомірністю дій ТОВ «Теркурій-2» щодо відключення електроенергії. За змістом норм Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України, зокрема принципу змагальності.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Проте, в даному випадку, заявником у відповідності до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів наявності обґрунтованого сумніву щодо можливого ухилення від виконання судового рішення відповідачем за зустрічним позовом у разі задоволення зустрічного позову та наявності, визначених у статті 136 вказаного Кодексу, умов вжиття таких заходів, що вказує на відсутність на даний час дійсних та достатніх підстав для забезпечення зустрічного позову.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (постанова ВС від 07.08.2020 №754/10996/19).

За таких обставин, оцінивши доводи сторін щодо необхідності вжиття заходів забезпечення зустрічного позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» про забезпечення зустрічного позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 11.08.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.08.2020.

Суддя Т.В. Васильченко