Рішення № 90934469, 12.08.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2020 року справа № 903/454/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Перевозник П.М. – адвокат (довіреність від 01.04.2020р. №225, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №000185 від 23.04.2018р.)

від відповідача: не з`явились

Участь представника позивача у судовому засіданні 12.08.2020р. була забезпечена в режимі відеоконференції згідно ухвали суду від 23.07.2020р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м.Київ

до відповідача: Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", с.Рованці Луцького району

про стягнення 80 844,10 грн.

Встановив: Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду з позовом від 19.06.2020р. №130-2-19/2109 про стягнення з Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" 80 844,10 грн. заборгованості по оплаті поставлених у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р. товарно-матеріальних цінностей.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по оплаті товарно-матеріальних цінностей.

Ухвалою суду від 24.06.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 23.07.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Ухвалою суду від 23.07.2020р. у зв`язку з технічними проблеми інтернет з`єднання, що унеможливили участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, розгляд справи було відкладено на 12.08.2020р.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив, хоча про день на час розгляду справи в суді сторона повідомлялась належним чином (ухвала суду від 23.07.2020р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" 29.07.2020р.), відзиву на позов не подав.

Судом враховано, що ухвалою про відкладення розгляду справи від 23.07.2020р. явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

18 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (на даний час згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.08.2019р. №502 змінено тип публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України" з публічного в приватне та перейменовано в Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України") (Постачальник) та Державним підприємством "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" (Покупець) було укладено договір поставки власної продукції №789 згідно з умовами котрого АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було взято на себе зобов`язання щодо передачі у власність покупця готової продукції згідно специфікації в строки обумовлені договором, а ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", в свою чергу, зобов`язання відносно прийняття товару та здійснення його оплати відповідно до умов договору і специфікацій.

Відповідно до пунктів 1.3-1.4. договору поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р. товар за даним договором поставляється (передається) партіями згідно з встановленими нормами відвантаження, протягом періоду вказаного в специфікаціях за формою, встановленою в додатку №1 до даного договору. Найменування, кількість, вартість, місце поставки, строк передачі товару, умови оплати визначається сторонами в окремих специфікаціях на кожну окрему партію товару.

26.11.2014р. сторонами підписано специфікацію №1 до договору №789 від 18.11.2014р., згідно якої постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (зернові відходи І категорії) загальною вартістю 38 207,50 грн. Згідно пунктів 2, 3 період поставки: 26 листопада 2014р. - 05 грудня 2014р. місце поставки товару: Волинська область, м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, на умовах EXW-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2".

Згідно видаткової накладної №1777 від 01.12.2014р. АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відвантажило відходи пшениці першої категорії на суму 7 182,50 грн.; по видатковій накладній №1778 від 05.12.2014р. відвантажило продукцію на суму 31 025,00 грн., а всього на загальну суму: 38 207,50 грн. відповідно до специфікації №1 до договору №789 від 18.11.2014р.

15.12.2014р. сторонами підписано специфікацію №2 до договору №789 від 18.11.2014р., згідно якої постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (зернові відходи І категорії) загальною вартістю 10 480,50 грн. Згідно пунктів 2, 3 період поставки: 15 грудня 2014р. - 31 грудня 2014р. місце поставки товару: Волинська область, м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, на умовах EXW-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2".

Згідно видаткової накладної №1779 від 16.12.2014р. АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відвантажило відходи пшениці першої категорії на суму 3272,50 грн.; по видатковій накладній №1780 від 18.12.2014р. відвантажило продукцію на суму 1853,00 грн.; по видатковій накладній №1781 від 22.12.2014р. відвантажило продукцію на суму 5355,00 грн., а всього на загальну суму: 10 480,50 грн. відповідно до специфікації №2 до договору №789 від 18.11.2014р.

21.01.2015р. сторонами підписано специфікацію №3 до договору №789 від 18.11.2014р., згідно якої постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (зернові відходи І категорії) загальною вартістю 61 455,00 грн. Згідно пунктів 2, 3 період поставки: 21 січня 2015р. – 05 лютого 2015р. місце поставки товару: Волинська область, м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, на умовах EXW-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2".

Згідно видаткової накладної №202 від 21.01.2015р. АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відвантажило відходи пшениці першої категорії на суму 16 940,50 грн.; по видатковій накладній №209 від 22.01.2015р. відвантажило продукцію на суму 10 115,00 грн.; по видатковій накладній №216 від 26.01.2015р. відвантажило продукцію на суму 14 849,50 грн.; по видатковій накладній №238 від 27.01.2015р. відвантажило продукцію на суму 19 550,00 грн., а всього на загальну суму: 61 455,00 грн. відповідно до специфікації №3 до договору №789 від 18.11.2014р.

28.05.2015р. сторонами підписано специфікацію №4 до договору №789 від 18.11.2014р., згідно якої постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (зернові відходи І категорії) загальною вартістю 14 960,00 грн. Згідно пунктів 2, 3 період поставки: 28 травня 2015р. – 15 липня 2015р. місце поставки товару: Волинська область, м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, на умовах EXW-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2". Пунктом 4 специфікації сторони погодили порядок розрахунків: оплата протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно видаткової накладної №1469 від 14.07.2015р. АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відвантажило відходи пшениці першої категорії на суму 14 960,00 грн. відповідно до специфікації №4 до договору №789 від 18.11.2014р.

28.05.2015р. сторонами підписано специфікацію №5 до договору №789 від 18.11.2014р., згідно якої постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (зернові відходи житні ІІ категорії) загальною вартістю 3165,00 грн. Згідно пунктів 2, 3 період поставки: 28 травня 2015р. – 15 липня 2015р. місце поставки товару: Волинська область, м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, на умовах EXW-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2". Пунктом 4 специфікації сторони погодили порядок розрахунків: оплата протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно видаткової накладної №1470 від 14.07.2015р. АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відвантажило зернові відходи житні другої категорії на суму 3165,00 грн. відповідно до специфікації №5 до договору №789 від 18.11.2014р.

15.06.2015р. сторонами підписано специфікацію №6 до договору №789 від 18.11.2014р., згідно якої постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (зернові відходи І категорії) загальною вартістю 3606,00 грн. Згідно пунктів 2, 3 період поставки: 28 травня 2015р. – 15 липня 2015р. місце поставки товару: Волинська область, м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, на умовах EXW-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2". Пунктом 4 специфікації сторони погодили порядок розрахунків: оплата протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно видаткової накладної №1513 від 15.07.2015р. АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відвантажило відходи пшениці першої категорії на суму 3606,00 грн. відповідно до специфікації №6 до договору №789 від 18.11.2014р.

02.07.2015р. сторонами підписано специфікацію №7 до договору №789 від 18.11.2014р., згідно якої постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (борошно пшеничне вищого гатунку) загальною вартістю 265959,00 грн. Згідно пунктів 2, 3 період поставки: 02 липня 2015р. – 30 липня 2015р. місце поставки товару: Волинська область, м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, на умовах EXW-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2". Пунктом 4 специфікації сторони погодили порядок розрахунків: оплата протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно видаткової накладної №1394 від 08.07.2015р. АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відвантажило борошно пшеничне вищого гатунку на суму 265 959,00 грн. відповідно до специфікації №7 до договору №789 від 18.11.2014р.

16.09.2015р. сторонами підписано специфікацію №8 до договору №789 від 18.11.2014р., згідно якої постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (борошно житнє обдирне) загальною вартістю 101 885,00 грн. Згідно пунктів 2, 3 період поставки: 16 вересня 2015р. – 30 вересня 2015р. місце поставки товару: Волинська область, м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, на умовах EXW-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2". Пунктом 4 специфікації сторони погодили порядок розрахунків: оплата протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно видаткової накладної №2502 від 24.09.2015р. АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відвантажило борошно житнє обдирне на суму 101 885,00 грн. відповідно до специфікації №8 до договору №789 від 18.11.2014р.

На виконання умов договору позивачем у грудні місяці 2014 року, січні, липні, вересні місяцях 2015 року було поставлено, а ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 499 718,00 грн., в тому числі: згідно видаткової накладної №1777 від 01.12.2014р. на суму 7 182,50 грн., видаткової накладної №1778 від 05.12.2014р. на суму 31 025,00 грн., видаткової накладної №1779 від 16.12.2014р. на суму 3272,50 грн., видаткової накладної №1780 від 18.12.2014р. на суму 1853,00 грн., видаткової накладної №1781 від 22.12.2014р. на суму 5355,00 грн., видаткової накладної №202 від 21.01.2015р. на суму 16 940,50 грн., видаткової накладної №209 від 22.01.2015р. на суму 10 115,00 грн., видаткової накладної №216 від 26.01.2015р. на суму 14 849,50 грн., видаткової накладної №238 від 27.01.2015р. на суму 19 550,00 грн., видаткової накладної №1469 від 14.07.2015р. на суму 14 960,00 грн., видаткової накладної №1470 від 14.07.2015р. на суму 3165,00 грн.; видаткової накладної №1513 від 15.07.2015р. на суму 3606,00 грн., видаткової накладної №1394 від 08.07.2015р. на суму 265 959,00 грн., видаткової накладної №2502 від 24.09.2015р. на суму 101 885,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначені вище накладні на поставку АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідачу товару та його отримання ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" підписані уповноваженими представниками сторін, містять в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставах, згідно умов підписаного договору поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р. та специфікацій договору господарських операцій.

Пунктами 3.1., 3.2. договору поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р. встановлено, що загальна вартість даного договору становить суму вартості всіх поставлених партій товару протягом строку дії цього договору. Вартість кожної окремої партії товару та ціна за одиницю товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається у специфікації, яку сторони підписують на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 5.5. договору поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р. товар, що поставляється оплачується по узгодженим сторонами цінам (відповідно п. 3.2. даного договору) згідно рахунків та видаткових накладних.

Згідно п. 4 специфікацій №№ 4, 5, 6, 7, 8 до договору поставки №789 від 18.11.2014р. оплата за товар здійснюється протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Проте, ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" взяті на себе згідно договору поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р. зобов`язання в частині проведення з АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість в повному об`ємі не оплатило у зв`язку з чим заборгувало постачальнику 80 844,10 грн.

Судом досліджено, що сума заборгованості 80 844,10 грн. включає в себе загальну вартість товарів 499718,00 грн., поставлених на виконання умов договору поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р. згідно видаткових накладних №1777 від 01.12.2014р., №1778 від 05.12.2014р., №1779 від 16.12.2014р., №1780 від 18.12.2014р., №1781 від 22.12.2014р., №202 від 21.01.2015р., №209 від 22.01.2015р., №216 від 26.01.2015р., №238 від 27.01.2015р., №1469 від 14.07.2015р., №1470 від 14.07.2015р., №1513 від 15.07.2015р., №1394 від 08.07.2015р., №2502 від 24.09.2015р., за мінусом проведених розрахунків на загальну суму 418 873,90 грн.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" своїх зобов`язань за договором поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р., позивачем 06.05.2020р. на адресу ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" було направлено претензію від 04.05.2020р. №130-2-19/1515 з вимогою проведення боржником належних розрахунків по оплаті відпущених товарів та погашення існуючої заборгованості в сумі 80 844,10 грн. До зазначеної претензії позивачем долучено фіскальний чек з описом вмісту цінного листа від 06.05.2020р. в підтвердження направлення претензії на адресу відповідача та рахунок на оплату №331 від 266.11.2014р. на суму 38 207,50 грн., рахунок на оплату №348 від 15.12.2014р. на суму 10 480,50 грн., рахунок на оплату №18 від 21.01.2015р. на суму 661 455,00 грн., рахунок на оплату №334 від 13.07.2015р. на суму 3165,00 грн., рахунок на оплату №332 від 13.07.2015р. на суму 14 960,00 грн., рахунок на оплату №333 від 14.07.2015р. на суму 3606,00 грн., рахунок на оплату №296 від 02.07.2015р. на суму 265 959,00 грн., рахунок на оплату №608 від 16.09.2015р. на суму 101 885,00 грн. Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді та належного реагування.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд встановив, що в даному випадку, відносини між АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" носять договірний характер, укладений між ними договір поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р., відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 80 844,10 грн.

Сума заборгованості 80 844,10 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

При цьому судом засвідчується також на наявному в матеріалах справи підписаному між сторонами акті про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.11.2016р. згідно котрого за наслідками проведених між сторонами, а саме АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" взаємозаліків однорідних вимог, визначено на існуючій у боржника станом на 07.11.2016р. заборгованості згідно договору поставки власної продукції №789 від 18.11.2014р. в розмірі 80 844,10 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в повному об`ємі за рахунок ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" (Волинська область, Луцький район, село Рованці, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 00953065) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (місто Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 80 844,10 грн. заборгованості та 2102,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 13.08.2020р.

Суддя В. А. Войціховський