Ухвала суду № 90933245, 12.08.2020, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 938/191/20

Судове провадження № 1-кс/938/117/20

УХВАЛА

щодо клопотання про накладення арешту на майно

12 серпня 2020 року селище Верховина

Слідчий суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Чекан Н.М., за участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю., прокурора - начальника Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Гнип`юка Д.Д., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Войцеховської Т.М., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Верховинського відділення поліції Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Кіцнака А.В., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Гнип`юком Д.Д., у кримінальному провадженні № 12020090130000065 від 20.04.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст.186 та ч. 3 ст. 357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

10.08.2020 року до слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області поступило клопотання слідчого СВ Верховинського відділення поліції Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Кіцнака А.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , яке погоджено з прокурором у кримінальному провадженні - начальником Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Гнип`юком Д.Д.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що СВ Верховинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12020090130000065 від 20.04.2020 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.04.2020 р. близько 23:20 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Audi A3» з іноземними реєстраційними номерними знаками НОМЕР_1 , рухався автодорогою в с. Волова, Кривопільської сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області, в напрямку селища Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області. В салоні його автомобіля перебував пасажир ОСОБА_3 .

Позаду вказаного автомобіля в попутному напрямку рухався автомобіль марки «Audi A6» з іноземними реєстраційними номерними знаками НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який здійснюючи обгін, порушуючи Правила дорожнього руху України (п.14 ПДР ), неподалік дорожнього інформаційного знаку населеного пункту під назвою «Волова» допустив зіткнення із автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Після виникнення дорожньо-транспортної пригоди із салону автомобіля марки «Audi A6» вийшов його водій ОСОБА_4 та пасажири ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 одразу підійшли до автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та, демонструючи зверхність, використовуючи нецензурну лексику, почали звинувачувати його в тому, що ДТП сталася з його вини.

Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 почали оглядати транспортні засоби, а ОСОБА_3 спілкувався із ОСОБА_1 .

В цей час ОСОБА_1 , прагнучи продемонструвати свою зверхність та грубу силу, зневажаючи існуючі загальновизнані правила поведінки та моральності, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, застосовуючи нецензурну лексику безпричинно почав наносити ОСОБА_3 удари руками в обличчя та по тілу.

В цей час до протиправних дій ОСОБА_1 приєднався ОСОБА_5 , який діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, зневажаючи існуючі загальновизнані правила поведінки та моральності, з хуліганських спонукань безпричинно почав спільно із ОСОБА_1 наносити ОСОБА_3 удари руками в різні ділянки тіла, внаслідок чого ОСОБА_3 змушений був втікати з місця події.

Протиправними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_3 було завдано фізичного болю та спричинено тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці носа, які відповідно до висновку експерта № 57 від 27.04.2020 року відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Після вищевказаних подій ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поїхали автомобілем марки «Audi A6» автодорогою в напрямку селища Верховина. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на автомобілі марки «Audi A3»також поїхали у вказаному напрямку.

Проїжджаючи ділянкою автодороги в с. Стаїще, Кривопільської сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області, 19.04.2020 року близько 23:35 год. ОСОБА_2 побачив на зустрічній смузі руху автомобіль, який світлом фар подав йому сигнал про зупинку.

Зупинившись неподалік магазину «Лісовичок», розміщеного в с. Стаїще, ОСОБА_2 вийшов із свого автомобіля на проїжджу частину автодороги. В цей час зі сторони іншого автомобіля до нього підійшов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , побачивши яких ОСОБА_3 , боячись за своє здоров`я, також вийшов з автомобіля та втік від них на безпечну відстань.

ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, відчинив двері автомобіля «Audi A 3» із іноземними реєстраційними номерними знаками НОМЕР_1 , який перебував в користуванні ОСОБА_2 , та шляхом вільного доступу, розуміючи що за його діями спостерігають ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які в той час спілкувалися між собою, відкрито викрав з автомобіля «Audi A 3» належний ОСОБА_3 матерчатий рюкзак зеленого кольору вартістю 417 грн. із наявними в ньому речами, а саме: трикотажною чоловічою шапкою вартістю 38 грн., захисними рукавицями марки «Urgent» вартістю 18 грн., налобним ліхтарем марки «Vatra» вартістю 196 грн., ножем нескладним в шкіряному чохлі коричневого кольору вартістю 457 грн., ножем складним в полімерному корпусі жовтого кольору вартістю 80 грн., кульковою ручкою з написом «Zajard Pod Carynska» вартістю 54 грн.

Після відкритого викрадення чужого майна ОСОБА_1 разом з викраденим майном поїхав автомобілем марки «Audi A6» в напрямку до села Кривопілля Верховинського району, в результаті чого потерпілому ОСОБА_3 було завдано майнової шкоди на загальну суму 1258, 00 грн.

Після вказаних подій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поїхали автомобілем марки «Audi A3» автодорогою в напрямку селища Верховина.

Проїжджаючи автодорогою в с. Ільці Верховинського району Івано-Франківської області, 19.04.2020 року близько 23:50 год. ОСОБА_2 помітив як позаду нього наближається автомобіль, який світлом фар подав йому сигнал про зупинку.

У зв`язку із цим ОСОБА_2 зупинив автомобіль на узбіччю автодороги, навпроти кафе під назвою «Смерекова хата», яке розташоване на межі с. Стаїще та с. Ільці Верховинського району, поряд з яким також зупинився автомобіль марки «Audi A6» із іноземними реєстраційними номерними знаками НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 .

Із вказаного автомобіля вийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які підійшли до автомобіля ОСОБА_2

ОСОБА_5 , продовжуючи свої хуліганські дії, наніс удар рукою по обличчю ОСОБА_3 , внаслідок чого останній боячись за своє здоров`я змушений був знову втікати з місця події.

В цей час ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, погрожуючи йому фізичним насильством став вимагати передати йому належні ОСОБА_2 особисті документи та реєстраційні документи на автомобіль.

ОСОБА_2 , сприймаючи висловлені ОСОБА_1 погрози насильством, як такі що дійсно можуть бути здійсненими, боячись за своє здоров`я, був змушений передати ОСОБА_1 свій паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 03.02.2017 Яремчанським МВ УМВС України в Івано-Франківській області.

Незаконно заволодівши паспортом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 автомобілем марки «Audi A6» під керуванням ОСОБА_4 скрився з місця події.

20.07.2020 у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст.186 та ч. 3 ст. 357 КК України.

У ч.2 ст. 177 КПК України закріплено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави для слідчого судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З приводу наявності обґрунтованої підозри слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду «обгрунтована підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series А, № 182). При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду під обґрунтованою підозрою слід розуміти «розумну підозру, а не щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, слідчий суддя вважає, що наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 296, ч. 1 ст.186 та ч. 3 ст. 357 КК України.

Зокрема, обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_1 , підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; відомостями, які містяться в протоколі слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 30.04.2020 року, в протоколі перегляду відеозапису від 24.04.2020 року, в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_2 від 24.04.2020 року; в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_3 від 22.05.2020 року, висновком судово-медичної експертизи №57 від 20.04.2020 року та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, крім встановлення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, зобов`язаний також встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 доведено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду доводиться тим, що він, перебуваючи в статусі підозрюваного під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090130000101 від 15.06.2016, переховувався від органу досудового розслідування, у зв`язку із чим 19.05.2017 року по 11.07.2019 року був оголошеним в розшук, що підтверджується довідкою про його судимість (а.с.58-59).

Крім того, аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиев проти Молдови).

З доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вбачається, що підозрюваний ОСОБА_1 є неодруженим, не працює, проживає спільно з матір`ю та двома повнолітніми братами (а.с. 61-62). У ході розгляду даного клопотання також встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_1 немає на утриманні неповнолітніх дітей.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про наявність ризику переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України).

Підставами вважати, що ОСОБА_1 може вчиняти інші злочини є те, він раніше судимий. Зокрема, ОСОБА_1 був засуджений:

- 20.11.2009 року Верховинським районним судом за ст.194 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання із іспитовим строком на 2 роки;

- 06.10.2010 року Івано-Франківським міським судом за ст. 185 ч.1 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Верховинського районного суду від 20.11.2009 і визначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений із місця відбування покарання 04.04.2014 року у зв`язку з відбуттям покарання

- 03.11.2016 року Верховинським районним судом за ч.1 ст.296 КК Україн и до штрафу в розмірі 10200 грн.

Таким чином, судимість ОСОБА_1 за ст. 194 ч. 2 КК України не знята та не погашена.

Крім того, відповідно до довідки про судимість (а.с. 58-59) ОСОБА_1 також обвинувачується у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090130000101 від 15.06.2016, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.1, ст.296 ч.4, ст.395 КК України, та у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090130000092 від 03.07.2019, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 393 ч.1 КК України. Раніше щодо ОСОБА_1 вже обиралися запобіжні заходи - тримання під вартою та домашній арешт.

Вищевказане свідчить про стійку злочинну спрямованість особи підозрюваного ОСОБА_1 , а тому є підстави вважати, що він може вчиняти інші злочини.

Підставами вважати, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих та свідків є те, що він через своє перебування на волі та відчуваючи неминучість покарання і знаючи установчі дані свідків та потерпілих може впливати на них різними способами.

Отже, викладені обставини свідчать про наявність ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинення іншого злочину.

Також слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимою особою, підозрюється у вчиненні двох злочинів, за які законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, у зв`язку з чим відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України до нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає, що жоден інший, більш м`який запобіжний захід не здатен запобігти вказаним ризикам.

Зокрема, застосувати запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання не можливо, оскільки ОСОБА_1 , офіційно ніде не працює, тобто не має постійного джерела доходу, що може спонукати його на вчинення нового умисного корисливого злочину, не має міцних соціальних зв`язків, підозрюється у вчиненні злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, усвідомлює неминучість покарання за них, що не виключатиме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та можливості незаконно впливати на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні та вчиняти нові злочини.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки неможливе, оскільки до органу досудового розслідування не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки.

З огляду на викладене, суд прийшов до переконливого висновку, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором необхідно задовольнити, а до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, а також забезпеченню спробам переховування від органу досудового слідства та суду, впливу на свідків та перешкоджання встановлення істини у справі, вчиняти нові злочини, а тому у такому разі не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Підозрюваний ОСОБА_1 прибув у судове засідання на 11 год. 12.08.2020 року.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додатки до нього вручено підозрюваному ОСОБА_1 10.08.2020 року о 10 год. 34 хв.

Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою обчислювати з моменту оголошення ухвали.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченою частиною четвертою цієї статті. У свою чергу в ч.4 ст. 183 КПК України передбачено випадки, коли слідчий суддя не зобов`язаний, але має право визначити розмір застави у кримінальному провадженні, тобто змістом цієї норми не заборонено визначати розмір застави підозрюваному при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку щодо визначення застави підозрюваному ОСОБА_1 в розмірі 31530 гривень, що відповідає 15 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2020 року) та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України. Внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є не завідомо непосильним для нього.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до СВ Верховинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області за першою вимогою, що обґрунтовується необхідністю профілактично впливати на ОСОБА_1 з метою сприяння не ухиленню останнім від слідства та суду, не вчиненню ним інших кримінальних правопорушень;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця перебування;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Верховинського відділення поліції Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Кіцнака А.В., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури Гнип`юком Д.Д., про застосування запобіжного заходу задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст.186 та ч. 3 ст. 357 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Підозрюваного ОСОБА_1 взяти під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту оголошення ухвали з 20.35 год 12 серпня 2020 року.

Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 закінчується о 20.35 год. 11 жовтня 2020 року.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" .

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити заставу у розмірі 31530 гривень, що відповідає 15 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року (2102,00 гривні), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 11 жовтня 2020 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого відділення Верховинського відділення поліції Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця перебування;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265, одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО- 820172 має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити слідчого суддю Верховинського районного суду Івано-Франківської області Чекан Н.М.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чекан Н.М.