Рішення № 90930833, 10.08.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11193/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2020 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.

при секретарі Гриценко О.І.,

за участі учасників справи:

представників позивача Лазар О.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

перекладач Мд Біллал Хосейн

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, адміністративну справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: продовжити строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 6 (шість) місяців.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 січня 2020 року у ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України, працівниками ДМС у м.Києві та Київській обл. за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, буд. 11 було виявлено громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на території України без наявних законних підстав та документів, які б надавало право законного перебування його на території України, чим порушив вимоги ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні». Позивач зазначає, що відповідач прибув на територію України в 2017 року з метою в подальшому потрапити до країн Євросоюзу, при цьому, Державний кордон України перетнув поза межами пункту пропуску зі сторони Російської Федерації. Паспортний документ у відповідача відсутній, близьких родичів серед громадян України не має, постійного джерела доходів, гарантій приймаючої сторонни в Україні не має, тобто підстави для подальшого перебування на території України відсутні. 22.03.2019 року за порушення міграційного законодавства України відносно громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Штраф відповідачем був сплачений.

В той же дань відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було ознайомлено з рішенням про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, зобов`язано залишити території України не пізніше 15.04.2019 року із забороною в`їзду на територію України строком на три роки.

За даних обставин 11 лютого 2020 року Ріпкінським районний судом Чернігівської обл. було ухвалено рішення про задоволення адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення з України. Того ж дня, прийнято рішення про поміщення громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , до Чернігівського ПТПІ.

Позивач вказує, що ним активно вживаються заходи щодо ідентифікації відповідача, зокрема, але відповідач відмовляється від заповнення анкети встановленого зразка для ідентифікації його особи та виготовлення сертифікату на повернення.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі та додатково зазначив, що відповідач співпрацював з позивачем та заповнив та ним вже на батьківщині виготовлені документи, тільки потрібен час на їх оформлення

Він не перешкоджає ідентифікації своєї особи, а акти про відмову вчиняти певні дії є належним доказом, так - як він повідомив всі правдиві про себе дані . Враховуючи вище викладене та європейську судову практику по даним справам, позов щодо продовження строку затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства є абсолютно необґрунтованим та таким, що не відповідає законодавству.

Представник позивача судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 , в судовому засіданні позов визнав, але при цьому він зазначив, що бажає виїхати до батьківщини та хдійснює дії направлені на оформлення відповідних документів. Надав позивачу копію свого паспорту для ідентицікації своєї особи.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши відзив на позовну заяву, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як убачається з матеріалів справи, 22.03.2019 року, уповноваженою особою відносно громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл від 5 червня 2019 р. громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано з метою фдентифікації та забезпечення видворення за межі території України, на строк шість місцяв.

10.02.2020 року уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській обл.громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було піддано адміністративному затриманню на підставі ч.2 ст.263 КУпАП та поміщено до Чернігівського ПТТІ.

11 лютого 2020 року, Ріпкінським районним судом Чернігівської обл. ухвалено рішення, яким позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , було задоволено про примусове видворення за межі України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 та затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України з поміщенням останнього до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадняства, які незаконно перебувають на території Українистроком до 10 серпня включно.

Вказане рішення було залишено без змін, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року.

Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області неодноразово зверталось до Чернігівського ПТПІ з вимогою щодо надання інформації та заповнення анкети іноземцем з метою подальшого виготовлення сертифікату на повернення до Народної Республіки Бангладеш, однак, відповідачем складена письмова відмова від заповнення анкети.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Відповідно до ч. 11, 12, 13 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Судом встановлено, що під час перебування громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців, даних які б могли підтвердити надання останньому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні відсутні, з працівниками міграційної служби не співпрацює, відомостей від Почесного Консульства Народної Республіки Бангладеш у м. Києві щодо підтвердження особи не надходило, що унеможливлює вирішення питання компетентними органами про видворення особи з території України.

На підставі вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , про продовження строку затримання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статей 2, 4, 5, 6, 194, 211, 217, 241, 24, 245, 246, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (Код ЄДРПОУ 42552598, адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А) до громадянина Народної республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( тимчасово перебуває АДРЕСА_1 ) про продовження строку затримання задовольнити.

Продовжити строк затримання громадянина Народної республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 6 (шість) місяців до 10.02.2021 року включно.

На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Відповідно до ч. 16 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2020 року.

Суддя