Рішення № 90930277, 12.08.2020, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2401/18

Провадження № 2/715/18/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуренка В.А.,

секретар судового засідання Оршевська С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Глибока справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» до Глибоцької селищної ради, ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_2 ), третьої особи на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконним рішення Глибоцької селищної ради, недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що приватне підприємство «Ріга» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком «Чернівці - Вадул-Сирет» в адміністративних межах Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області. В результаті проведення інвентаризації було встановлено, що земельна ділянка від 300км+013м до 300км+052м, частково, площею 0,0334 га накладається на смугу відведення залізниці. Земельна ділянка, яка накладається на смугу відведення залізниці, площею 0,0334 га зареєстрована в державному земельному кадастрі № 7321055100:01:004:0079.

Посилається на те, що вказана земельна ділянка, рішенням Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області від 05.06.2015 року за № 407-46/15 передано у приватну власність ОСОБА_3 для обслуговування будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Як вбачається з договору купівлі продажу земельної ділянки від 20 липня 2015 року Глибоцька селищна рада Глибоцького району Чернівецької області продала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 . Земельна ділянка, яка накладається на смугу відведення залізниці, площею 0,0334 га зареєстрована в державному земельному кадастрі № 7321055100:01:004:0079, а тому просить визнати незаконним та скасувати рішення Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області № 407-46/15 від 05.06.2015 року про продаж земельної ділянки площею 0,0400 га, ОСОБА_3 , що знаходиться по АДРЕСА_2 , що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0334 га, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0400 га, що знаходиться по АДРЕСА_3 , від 20.07.2015 року укладений між Глибоцькою селищною радою та ОСОБА_2 і скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321055100:01:004:0079 у державному реєстрі прав, та скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7321055100:01:004:0079 у державному реєстрі прав та стягнути з відповідачів сплачені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надіслав суду листа в якому вказує, що вимоги позову підтримує повністю та просить суд, справу розглянути у відсутності їхнього представника. Також на адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_4 , в якій він просить суд відкласти розгляд справи, суд вважає, що вказане клопотання спрямоване на затягування розгляду справи і оскільки дана справа перебуває на стадії завершення, сторони мали можливість надати докази, висловити свої доводи та твердження, тому суд вважає можливим завершити розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Представник Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області в судове засідання не з`явився, проте подав відзив на позовну заяву, просив суд відмовити позивачу у задоволенні даного позову. Зокрема, представник відповідача вказує на те, що позивач не може вважатися користувачем спірної земельної ділянки, оскільки селищною радою правовстановлюючий документ на землю не видавався, право землекористування не реєструвалося, межі із селищною радою не погоджувалися. Також вказує на те, що земельна ділянка залізниці відводилася у постійне користування ще у 1949, 1959 роках, формування земельних ділянок не здійснювалося, таке формування не було проведено і під час розроблення технічної документації з інвентаризації земель, про що свідчить відсутність документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. А тому вважає, що технічна документація із землеустрою, на яку посилається позивач, не може бути підставою для формування земельної ділянки, що належить відповідачу. Також представник селищної ради посилався на факт пропуску строків позовної давності, на підставі чого дана позовна заява також не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи відділу Держгеокадастру у Глибоцькому районі Чернівецької області в судове засідання не з`явився, проте направив до суду пояснення та заяву, в яких просить суд справу розглядати без їх участі та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині скасування запису в Поземельній книзі.

Вислухавши пояснення учасників процесу та, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, а також визначив наступні правові норми, що їх регулюють.

Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт», ч.1 ст.23 Закону України «Про транспорт» передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст.68 Земельного Кодексу України, ст.11 Закону України «Про транспорт», ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт», до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення, забезпечення безпеки руху і розвитку об`єктів залізничного транспорту.

Відповідно до п. б) 4.4 ст.84 Земельного Кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать, зокрема, землі під державними залізницями.

Судом встановлено, що рішенням Глибоцької селищної ради від 05 червня 2015 року № 407-46/15 відповідачу ОСОБА_3 надано згоду на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_3 площею 0,0400 га.

20 липня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Бреславською-Григорчак С.О., право власності на спірне майно перейшло до ОСОБА_2 .

На замовлення позивача ДТГО «Львівська залізниця» приватним підприємством «Ріга» (далі - ПП «Ріга») проведено роботи з інвентаризації земель ДТГО «Львівська залізниця» в адміністративних межах Глибоцької селищної ради відповідно до Плану «границ полоси ж.д. отвода линии «Адынката-Берехомет» в административниых границах Глыбокского района Черновицкой области от км. 300+013м до км. 300+052м» 1959 року.

Вказаним планом встановлено, що ширина смуги відведення на вказаній ділянці перегону складає 120 м від осі колії.

Звертаючись до суду із даним позовом залізниця посилається на те, що належним доказом їх землекористування є План «границ полоси ж.д. отвода линии «Адынката-Берехомет» Львовськой ж.д. в административниых границах Глыбокского района Черновицкой области от км. 300+013м до км. 300+052м» 1959 року.

Згідно Закону України від 23.02.2012 № 4442-УІ «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» і є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Починаючи з 01.12.2015 ДТГО «Львівська залізниця» здійснює діяльність в якості регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця ".

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать землі під державними залізницями.

Розміри земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування об`єктів транспорту визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації, що передбачено ст.11 Закону України «Про транспорт», яка діяла, як на момент прийняття оскаржуваного рішення, так і є чинною на цей час.

Дані обставини підтверджуються також і п. 2 Положення про землі транспорту, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 08.01.1981 за № 24, де зазначено, що «размеры земельних участков, предоставляемых для указанных целей, определяются в соответствии с утвержденными в установленном порядке нормами или проектно-технической документацией».

Окрім того, саме таку ширину смуги відведення у даному місці підтверджено Будівельними нормами і правилами, глава 39 - залізничні дороги колії 1520 мм. СНиП 11-39-76 та нормами відводу земель для залізниць СН 468-74, а смуга відведення залізниці, відображена у Плані смуги відведення лінії «Адынката-Берехомет» Львовськой ж.д. в административниых границах Глыбокского района Черновицкой области от км. 300+013м до км. 300+052м» 1959 року.

Ст. 68 Земельного кодексу України (2001 року), ст.11 Закону України «Про транспорт», ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення під залізничним полотном та його облаштуваннями, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення, забезпечення безпеки руху і розвитку об`єктів залізничного транспорту.

Таким чином правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб аніж визначено законодавством.

Таку ж позицію в аналогічних справах висловлював і Верховний Суд України, який дійшов правового висновку про те, що правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж визначено законодавством. А наявність чи відсутність у залізниці документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності земель до залізничного транспорту. Відтак, план смуги відведення залізниці є належним доказом землекористування (аналогічні справи №3-305 гс15 від 24.06.2015, №3-460 гс від 16.09.2015, №3-562 гс від 7.10.2015, №3-562 гс від 16.09.2015, №3-900 гс від 7.10.2015, інші).

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сільська рада не вправі була розпоряджатися земельними ділянками, на яких розташовані державні підприємства.

Право залізниці на земельну ділянку в межах Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області, в тому числі і на спірну, виникло задовго до реєстрації права ОСОБА_3 .

Відповідно до норм законодавства, яке існувало при облаштуванні залізничного полотна та смуги відведення («Инструкция о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода» затв. Міністерством шляхів сполучення СРСР 01.11.1955; «Положение о землях предоставленных транспорту», затверджених постановою СНК СССР 07.02.1933; інші нормативні акти та будівельні норми) вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п.п. 54, 55 Общих начал землепользования и землеустройства (Постанова ЦИК СССР 15.12.1928).

Згідно із п.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 положення п.6 діючої Постанови Верховної Ради Української РСР від 08.12.1990 «Про земельну реформу» №563-ХІІ в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не виповідає Конституції України (є неконституційним).

Право користування залізниці спірною земельною ділянкою відповідно до ст.11 ЦК України 2003 року виникло безпосередньо на підставі актів цивільного та земельного законодавства.

Інститут державних актів, як правовстановлюючих документів, було введено в дію Земельним кодексом УРСР 1970 року. Пунктом 2 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 25.12.1970 «Про порядок введення в дію Земельного Кодексу УРСР» передбачалося, що норми Земельного кодексу УРСР (1970 року) застосовувались до правовідносин, які виникли після введення його в дію.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких с вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. З часу відведення залізниці земельної ділянки під земляне полотно вилучення спірної частини земельної ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося.

Слід зазначити, що відповідачі до залізниці щодо вилучення із користування даної частини смуги відведення не звертались. Відмови від права користування земельною ділянкою залізниця не надавала.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку становлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Однак, відповідачем ОСОБА_3 та представником відповідача - селищної ради Тімофті А.В. було заявлено про застосування судом строку позовної давності, про що було подано письмові заяви.

Як встановлено судом, 27 серпня 2013 року відповідної комісією був складений акт обстеження земельних ділянок юридичних або фізичних осіб, які частково розташовані в межах смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» на території Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області.

До складу комісії, окрім представників Глибоцької селищної ради, входили також і представники АТ «Українська залізниця», а саме: Начальник ВП «Чернівецька дистанційна колія» - ОСОБА_9; в.о. головного інженера ВП «Чернівецька дистанційна колія» - ОСОБА_5 ; заступник начальника ВП «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» - ОСОБА_7; начальник сектора майнових та земельних ресурсів дирекції - ОСОБА_8; інженер-землевпорядник ВП «Чернівецька дистанційна колія» ОСОБА_6 .

Отже в складі спільної комісії перебувало п`ять представників АТ «Українська залізниця», які своїми особистими підписами скріпили складення даного акту та встановили факт наявності можливого порушення прав.

За результатами обстеження комісією виявлено ряд проблемних питань. Зокрема, п.12, акту відноситься до пропущеної в позовній заяві прив`язки до кілометрового перегону, а саме від 299км+420м до 300км+140м права сторона за ходом кілометрів, вказується що наявна автомобільна дорога (вул.. Залізнична), яка є дорогою обласного значення, з пртилежного сторони дороги - громадська забудова: ТСОУ (ДОСААФ), магазини, автозаправка, частково стадіон, наявні державні акти, зокрема ділянка ОСОБА_3 знаходиться в межі смуги відведення залізниці.

Отже з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що 27 серпня 2013 АТ «Українська залізниця» дізналась про порушене право.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлено строком в один рік.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.

Беручи до уваги вимоги ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, строк позовної давності сплинув 27 серпня 2016 року, проте позивач звернувся до суду 02 листопада 2018 року, що вбачається із штампу на конверті.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає що слід відмовити в задоволенні даного позову з підстав пропуску позовної давності.

Вказана правова позиція висвітлена у Постанові ВС № 715/2734/18 (провадження № 61-15358св19) від 12 лютого 2020 року у справі між тими самими учасниками процесу щодо суміжної земельної ділянки.

На підставі викладеного, ст. ст. 68 ЗК України, ст. 11 Закону України «Про транспорт», ст.. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», п.п. 54, 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджені ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року,, керуючись ст. ст. 3-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» до Глибоцької селищної ради, ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_2 ), третьої особи на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконним рішення Глибоцької селищної ради, недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку - відмовити повністю.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 серпня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя: