Рішення № 90928047, 24.07.2020, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/34210/19

Провадження № 2/686/874/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Бондарчука В.В.

секретаря Петльованої Л.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання незаконним та скасування реєстрації права власності, зобов`язання внесення запису про державну реєстрацію права власності,

встановив:

20 грудня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування реєстрації права власності від 11 лютого 2010 року на ім`я ОСОБА_5 та від 12 грудня 2014 року на ім`я ОСОБА_4 , посилаючись на те, що 06 вересня 2000 року ОСОБА_5 відчужив квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , який свою чергу відчужив зазначену квартиру 13 лютого 2001 року ОСОБА_7 29 березня 2001 року ОСОБА_7 відчужила квартиру ОСОБА_8 , яка в свою чергу уклала 17 грудня 2002 року договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 29 грудня 2002 року ОСОБА_1 здійснив реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . 02 вересня 2003 року ОСОБА_5 було визнано недієздатним, у зв`язку із чим рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 року договори купівлі-продажу від 06 вересня 2000 року, від 13 лютого 2001 року, від 29 березня 2002 року, від 17 грудня 2002 року було визнано недійсними та зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_5 квартиру, та зобов`язано інших учасників повернути один одному кошти. Позивач вважає, відповідним рішенням його було безпідставно зобов`язано повернути ОСОБА_5 квартиру, яку він придбав у добросовісного набувача ОСОБА_8 . Позивач вважає, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 року право власності ОСОБА_1 не було скасовано. Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11 лютого 2010 року за ним було зареєстровано право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 31 липня 1996 року, позивач вважає, що 11 лютого 2010 року майно незаконно вибуло з його володіння, оскільки ОСОБА_5 на момент реєстрації права власності був мертвий. 12 грудня 2014 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, право власності на вищезазначену квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 09 грудня 2015 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/3307/15-ц було задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , та усунуто перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 . З моменту купівлі-продажу квартири та реєстрації права власності ОСОБА_1 безперервно проживає та користується нею, сплачує комунальні послуги, зареєстрував у встановленому законом порядку місце проживання, здійснив ремонт. Оскільки право власності на квартиру за ОСОБА_1 не було скасовано, а тому відповідно до ст.388 ЦК України просить його позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 18 лютого 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі було відмовлено.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні у ній докази, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зокрема в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію права власності на житло, виданого Хмельницьким БТІ 31 липня 1996 року належала квартира АДРЕСА_1 .

06 вересня 2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

13 лютого 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири.

29 березня 2002 року аналогічний договір було укладено між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

17 грудня 2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Хмельницького міського суду від 02 вересня 2003 року за заявою ОСОБА_9 було визнано недієздатним ОСОБА_5 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним на підставі ст.225 ЦК України у зв`язку із тим, що ОСОБА_5 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при укладенні 06 березня 2000 року договору купівлі-продажу з ОСОБА_6 , останній, а також усі наступні укладені договори відчуження нерухомого майна були визнані недійсними, в тому числі і на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на зазначену квартиру. Крім цього цим рішенням у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем було відмовлено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 здійснений 11 лютого 2010 року.

12 грудня 2014 року рішенням державного реєстратора Шевцової Ірини Анатоліївни за №17953822 було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 листопада 2010 року.

Позивач просить визнати незаконними та скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_5 від 11 лютого 2010 року та за ОСОБА_4 від 12 грудня 2014 року з тих підстав, що відповідні реєстраційні дії були вчинені вже після смерті ОСОБА_5 , у зв`язку із чим квартира АДРЕСА_1 неправомірно вибула із володіння ОСОБА_1 .

Крім цього ОСОБА_1 з 20 грудня 2002 року безперервно проживає та користується придбаною квартирою.

Оскільки право власності ОСОБА_1 до цього часу є не скасованим, позивач відповідно до ст.388 ЦПК України забезпечити введення власника у володіння майном, якого він незаконно був позбавлений.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09 грудня 2015 року у справі №686/3305/15 було усунуто перешкоди ОСОБА_4 у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 . Відповідне рішення набрало законної сили 15 березня 2016 року.

Відповідно до ч.6 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі Закон № 1952-IV) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст.4 Закону № 1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

В силу ст.10 Закону № 1952-IV державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і картографічні (графічні) дані. Невід`ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.

Відповідно до ст.14 Закону № 1952-IV реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст.388 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу позову, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Правова природа вищезазначеного способу захисту цивільного права полягає у тому, що він застосовується лише у разі визнання правочину (договору) недійсним чи нікчемності договору як підставу позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі, тобто не стороні недійсного правочину.

Предметом віндикаційного позову, на чому наголошує позивач є вимога власника майна, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном.

В силу ст.397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Відповідно до ст.ст.317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Враховуючи, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 року було визнано недійсними договори відчуження квартири АДРЕСА_1 , в тому числі і договір купівлі-продажу від 17 грудня 2002 року за яким право власності на квартиру набув ОСОБА_1 , а також відповідним рішенням не було визнано позивача добросовісним набувачем, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 втратив право власності на квартиру з моменту укладення правочину відповідно до положень ст.236 ЦК України з 17 грудня 2002 року. З огляду на викладене, посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що судовими рішеннями не було визнано недійсною реєстрацію права власності за ним на спірну квартиру не дає суду підстав вважати, що володіння об`єктом нерухомого майна позивачем здійснюється згідно закону, оскільки право власності набувається на підставі правочинів.

ОСОБА_1 будь-яких речових прав на спірну квартиру на час внесення оскаржуваних записів не мав, що неодноразово було встановлено судовими рішеннями від 31 жовтня 2006 року, від 09 грудня 2015 року, фактичне володіння спірним майном позивачем здійснюється без відповідних правових підстав, таким чином його вимоги щодо визнання незаконними та скасування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 від 11 лютого 2010 року за ОСОБА_5 та від 12 рудня 2014 року за ОСОБА_4 , внесення запису про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 , а також зобов`язання управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради внести відповідний запис про державну реєстрацію права власності задоволенню не підлягають.

Незаконність дій державних реєстраторів, щодо прийняття рішень та реєстрацію права власності на квартиру була предметом розгляду Хмельницького міськрайонного суду, який 10 березня 2010 року ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , та ОСОБА_4 , аналогічне рішення прийняв і Хмельницький окружний адміністративний суд у справі за позовом ОСОБА_1 до завідуючої Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Шевцової І.А., з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання незаконними дій та скасування рішення.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення поданого позову, також на думку суду відсутні підстави і для зобов`язання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради внести запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Судові витрати по справі покласти на позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 319, 328, 334, 388 ЦК України, ст.ст.2,4,10,14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 1, 8 ст. 259, ст.ст. 263 - 266, ч. 1, 2 ст. 273, ст. 279, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання незаконним та скасування реєстрацію права власності від 11 лютого 2010 року на ОСОБА_5 та 12 грудня 2014 року на ОСОБА_4 ; відновлення порушеного права власності ОСОБА_1 зареєстрованого Хмельницьким БТІ згідно державної реєстрації 20 грудня 2002 року на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом внесення запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно; зобов`язання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради внести запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, місцезнаходження, місцезнаходження вул. Пилипчука, 3 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 36450818.

Повний текст рішення виготовлений 24 липня 2020 року.

Суддя: