Рішення № 90927729, 10.08.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/7192/20

н/п 2-а/766/579/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Рядчої Т.І.,

за участю секретаря Головчиної А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ратушко В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕАК №2449992 від 27.04.2020 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до зазначеної постанови водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ E220 НОМЕР_1 , в населеному пункті м. Херсон селище Інженерне зі швидкістю 78 км/год., чим перевищив швидкість на 28 км/год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах,. швидкість вимірювалась приладом TRUCAM 000666.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в момент здійснення вимірювання його автомобіль рухався ще до перетинання території населеного пункту м. Херсон, оскільки знак зазначеного населеного пункту встановлено приблизно за 1 км від зупинки. Зазначив, що поліцейський, крім постанови, повинен був скласти протокол про вчинення правопорушення, оскільки позивач своєї провини не визнав, а також додати докази вчинення правопорушення.

Ухвалою від 07.05.2020 року позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою від 16.06.2020 року відкрито провадження у справі.

Представницею відповідача Ратушко В.А. до суду подано відзив на адміністративний позов, згідно якого остання вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також зазначила, що вимірювач швидкості пройшов повірку і тому використовується на законних підставах. На підтвердження правомірності процедури розгляду справи про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності представниця надала диск з відеозаписом фіксації правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просила їх задовольнити та судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2020 року інспектором 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Херсонській області лейтенантом поліції Чмеруком В.М. складено постанову серії ЕАК №2449992 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 255 грн.

Згідно вказаної постанови водій керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ E220 НОМЕР_1 , в населеному пункті м. Херсон селище Інженерне зі швидкістю 78 км/год., чим перевищив швидкість на 28 км/год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах,. швидкість вимірювалась приладом TRUCAM 000666.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи,вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015, на яке посилається позивач, зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Приймаючи зазначене рішення Конституційний Суд України виходив з того, що в ч. ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної поклажі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Після прийнятті вказаного рішення Конституційного Суду України 14.07.2015 року на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» до ст. 258 КУпАП внесено зміни.

Так, згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Частиною 5 статті 258 КУпАП (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Як встановлено матеріалами справи, постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП, безпосередньо на місці його вчинення.

Таким чином, суд вважає, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення, відповідач діяв у межах повноважень, а посилання позивача на обов`язковість складення протоколу про адміністративне правопорушення не заслуговують уваги.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 15.03.2018 по справі №554/5558/16-а, від 12.03.2018 по справі №751/6165/17.

Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TRUCAM LTI 20/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TRUCAM LTI 20/20 був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яке чинне до 19.12.2020 року, лазерний вимірювач швидкості TRUCAM LTI 20/20 №ТС000666 відповідає вимогам технічної документації.

Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 засвідчує, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювання техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCАМ, який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12».

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17856 від 19.12.2019 лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCАМ LTI 20/20 № ТС00666 відповідає вимогам, діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ± 2км/год до 200 км/год; ± 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.

Як вбачається з матеріалів справи лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС00666 отримав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а тому його покази можна використовувати як доказ.

В той же час, позивач зазначає, що інспектор поліції розпочав здійснювати замір швидкості до перетину автомобіля позивача знака населеного пункту, а саме в той час як він зменшував швидкість. В показниках вимірювального приладу, які надала представниця відповідача, зазначені точні координати зчитування даних з автомобіля позивача, однак не зазначено місце знаходження знаку населеного пункту, що унеможливлює перевірку даних обставин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно з КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідачем не надано доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, тобто, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, не довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 1-3, 77, 241-246, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕАК №2449992 від 27.04.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції в Херсонській області (місце знаходження: проспект Адмірала Сенявіна, 128 ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40108646).

Повне судове рішення складено 12.08.2020 року.

Суддя Т.І. Рядча