Ухвала суду № 90924376, 12.08.2020, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 578/817/20

Провадження № 2/575/226/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 р. смт. Велика Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Савєльєвої А.І., за участю секретаря – Доценко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача - адвоката Бровка Руслана Миколайовича про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Бровка Руслана Миколайовича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Сумський обласний державний нотаріальний архів, про визнання договорів купівлі – продажу недійсними та стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги обставинами, викладеними у позовній заяві.

Після відкриття провадження у справі 11.08.2020 представником позивача – адвокатом Бровко Русланом Миколайовичем подана заява про забезпечення позову, в якій він просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням вказаних будинку та земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що стороні позивача стало відомо про призначення відповідача ОСОБА_2 згідно Указу Президента України № 311/2020 «Про призначення суддів» на посаду судді Кролевецького районного суду Сумської області, у зв`язку з чим відповідачі змінили місце проживання та в подальшому їх дії будуть направлені на відчуження будинку та земельної ділянки.

Заява про забезпечення позову розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 149, ч. 3 ст. 150 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 30.10.2013 за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 5922355100:01:005:0541 за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом досліджено заяву про забезпечення позову та встановлено, що заявник просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на будинок і земельну ділянку та заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії, пов`язані з їх відчуженням, однак заявник не довів намірів відповідачів відчужити спірне майно. Посилання в заяві про можливість відчуження вказаного нерухомого майна на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення. Вказана позиція висловлена у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду № 761/39201/18 від 21.08.2019.

При цьому, саме по собі перебування у провадженні суду справи, в якій подана дана заява, так само як зміна місця проживання відповідачами, що, до речі, також не доведено заявником, не є підставою для забезпечення позову.

Крім того, заявник ставить вимогу про заборону вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням вказаного нерухомого майна, в тому числі стосовно відповідача ОСОБА_3 , яка не є власником зазначеного майна. Крім цього, заявником ставляться вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , хоча на підтвердження зміни назви вулиці «Островського» на «О.Шкурка» ні матеріали заяви, ні матеріали позову жодних документів не містять.

Таким чином, на думку суду, заявником не наведено жодних дійсних підстав, які б свідчили, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливить виконання судового рішення або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, оскільки вимоги заявника ґрунтуються на припущеннях, а повинні бути підтверджені відповідними доказами, тому суд вважає вимоги про забезпечення позову безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви представника позивача – адвоката Бровка Руслана Миколайовича про забезпечення позову – відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи – для відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через В.Писарівський районний суд.

Суддя А.І.Савєльєва