Вирок № 90922584, 11.08.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/1284/20

Провадження № 1-кп/333/373/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Михайлової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Уляницької Д.О.,

прокурора Кнута Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Колісника А.Є.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 12020080040000624 від 19 лютого 2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Попівка, Красноградського району, Харківської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:

-20.05.2003 року Двуреченським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

-26.05.2006 року Двуреченським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць. 26.03.2012 року звільнений умовно-достроково з Первомайської ВК № 117, не відбутий строк 1рік 3 місяці 10 днів;

-23.09.2013 року Двуреченським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. 23.09.2015 звільнений по відбуттю строку покарання;

-28.12.2017 року Куп`янським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. 07.09.2018 звільнений по відбуттю строку покарання,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2020 року приблизно о 19 годині 41 хвилині ОСОБА_1 , маючи прямий умисел на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, знаходячись на задньому сидінні службового автомобіля марки «Toyota Prius» в кузові білого кольору, з розпізнавальними написами «ПОЛІЦІЯ», д.н.з. НОМЕР_1 , біля якого знаходився заступник командира роти № 2 батальйону № 1 УПП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_2 , при цьому останній знаходився у форменому одязі працівника поліції та виконував покладені на нього службові обов`язки, здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень, виявлення причин та умови, шо сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиненню таких правопорушень та вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, охорони громадського порядку, шляхом патрулювання території оперативного обслуговування м. Запоріжжя, відповідно до покладених на них завдань передбачених положеннями Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015.

Далі, в ході висловлювання грубою нецензурною лайкою в сторону працівників поліції, ОСОБА_1 на законні вимоги працівника поліції не реагував, діючи умисно, з мотивів неповаги до авторитету органів державної влади в особі працівника правоохоронного органу, з метою спричинення фізичного болю, безпричинно наніс один удар головою в область правої скроневої кістки потерпілому ОСОБА_2 , спричинивши останньому, згідно висновку експерта №223 від 20.02.2020 синець в ділянці правої бровної дуги з переходом в праву скроневу ділянку, який кваліфікується як легке тілесне ушкодження, Далі для забезпечення особистої безпеки та виконання службових обов`язків, покладених на них законом, ОСОБА_2 та іншими патрульними поліцейськими які прибули на допомогу відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 були застосовані поліцейські заходи примусу, а саме: кайданки та доставлено до Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області.

Своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, яке кваліфікується як: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого повідомив, що обвинувачений з потерпілим уклали угоду про примирення. Згідно вказаної угоди, 11 серпня 2020 року між потерпілим та обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12020080040000624 від 19 лютого 2020 року у порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 471 КПК України, за спільною ініціативою та обопільною згодою укладено угоду про примирення.

У судовому засіданні обвинувачений визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, у повному обсязі та пояснив, що зможе виконати усі умови, передбачені угодою, в тому числі відшкодовувати потерпілому 22000,00 грн. на протязі трьох місяців.

Обвинувачений та потерпілий підтвердили суду, що угода про примирення між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити, призначивши узгоджену в ній міру покарання.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення.

На виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України.

Таким чином, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України та КК України дійшов до такого.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п. 113 рішення ЄСПЛ у справі «Коваль проти України» від 19 жовтня 2006 року, суд наголосив, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення».

Стаття 6 Конвенції гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роу і Дейвіс проти Сполученого Королівства»). А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28 жовтня 2010 року та «Боротюк проти України» від 16 грудня 2010 року, у пунктах 52 та 80 яких, відповідно, зазначено, що «… ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (рішення у справі «Сейдович проти Італії»).

Пунктом 1 частини 1 статті 468 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, який згідно ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Зі змісту угоди про примирення від 11.08.2020 року вбачається, що вона відповідає вимогам, встановленим в ст. 471 КПК України.

Відповідно до умов зазначеної угоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст.345 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та покарання, яке повинен понести обвинувачений. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначено покарання за ч. 2 ст.345 КК України у вигляді обмеження волі строком на один рік із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Обвинувачений ОСОБА_1 повинен відшкодувати потерпілому ОСОБА_2 завдану матеріальну та моральну шкоду у розмірі 22000,00 грн. Обвинувачений ОСОБА_1 берена себе зобов`язання відшкодувати зазначену шкоду у розмірі 22000,00 грн. на протязі 3-х місяців після винесення судом вироку.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`ясненні сторонам угоди.

Крім того, судом встановлено, що укладення угоди про примирення між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, обвинувачений ОСОБА_1 зможе виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Для з`ясування добровільності укладення угоди прокурором надані матеріали провадження № 12020080040000624 від 19 лютого 2020 року, які судом вивчені на предмет наявності скарг обвинуваченого та потерпілого під час досудового розслідування, але останні відсутні.

Також, суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а потерпілий розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.

Судом встановлено, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.345 КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирились добровільно, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.

Приймаючи до уваги, що умови даної угоди відповідають вимогам ст. 471 КПК України та КК України, враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснені та зрозумілі наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав та необхідність затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_2 і обвинуваченим ОСОБА_1 та призначення останньому узгоджених сторонами виду та міри покарання.

Судом встановлено, що 21.02.2020 року відносно ОСОБА_1 ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням суми застави.

27.02.2020 року заставодавцем ОСОБА_3 на підставі вищевказаної ухвали суду було внесено в якості застави 21020 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Цивільний позов, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 370, 373, 374, 468, 469, 471, 473 - 476 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 11.08.2020 року у кримінальному провадженні № 12020080040000624, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2020 року, укладену між потерпілим ОСОБА_2 і обвинуваченим ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, у зв`язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_1 обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений розмір застави в сумі 21020 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча двадцять грн. 00 коп.), який згідно ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2020 року був зарахований на депозитний рахунок: рахунок отримувача № UA378201720355249002000001205, отримувач коштів ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава по справі № 333/795/2020 (провадження № 1-кс/333/243/2020) згідно квитанції № 0.0.1632168016.1 від 27.02.2020 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України:

- обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 5-7 ст. 474 КПК України, у тому числі, не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- потерпілим, виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 6-7 ст. 474 КПК України,

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Михайлова