Ухвала суду № 90922545, 12.08.2020, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/2323/20

Провадження № 2/317/854/2020

У Х В А Л А

про забезпечення позову

12 серпня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатченко Ю.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунарського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу,

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області із позовною заявою до ОСОБА_2 , Комунарського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій просить суд визнати незаконними і скасувати постанову та акт державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Щетинкіної Анастасії Сергіївни від 18.09.2019 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у зведеному виконавчому провадженні №58249071.

Разом з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0610 га, що розташована на території Кушугумської селищної ради, садівниче товариство «Радуга-5», кадастровий номер: 2322155600:01:003:0536, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 342570323221.

Заяву обґрунтовано тим, що предметом спірних правовідносин є правомірність винесення державним виконавцем постанови та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. Позивач вважає, що є велика ймовірність того, що відповідач по справі на підставі винесених постанов та акту переоформить вищевказану земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , на себе і вчинить дії щодо її відчуження.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважає, що невжиття заходів по забезпеченню позову може призвести до того, що відповідач може здійснити відчуження спірного об`єкту, що призведе до неможливості або ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Вивчивши обставини, зазначені в заяві, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, крім іншого, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Аналізуючи положення статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 216514902 від 16.07.2020, на підставі дублікату договору купівлі-продажу № 2141 від 06.04.2009, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0610 га, що розташована на території Кушугумської селищної ради, садівниче товариство «Радуга-5», кадастровий номер: 2322155600:01:003:0536, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 342570323221.

Позивачем в межах поданої позовної заяви оскаржується постанова та акт державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, які, у відповідності до положень ч. 9 ст. 61 Закону України № 1404-VIII від 2 червня 2016 року «Про виконавче провадження», є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Позивач посилається на те, що стягувач – відповідач у справі ОСОБА_2 може звернутись до суб`єктів реєстрації для реєстрації за нею права власності на спірну земельну ділянку, що унеможливить виконання рішення суду в майбутньому

З огляду на зазначене, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, на переконання суду, може привести до втрати позивачем свого майна, щодо якого заявлено вимоги, що в майбутньому може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо воно буде винесено на користь позивача, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Вжиття заходів забезпечення позову до набранням судовим рішенням у цій справі законної сили, забезпечить рівний баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог, тобто такий спосіб забезпечення позову якнайкраще забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

У даному випадку заходи забезпечення є співмірними із заявленими позовними вимогами, а тому відсутні перешкоди для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 157, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 317/2323/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунарського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу – задовольнити.

Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0610 га, що розташована на території Кушугумської селищної ради, садівниче товариство «Радуга-5», кадастровий номер: 2322155600:01:003:0536, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 342570323221.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 12 Закону України № 1404-VIII від 2 червня 2016 року «Про виконавче провадження», ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після її прийняття.

Ухвалу направити заявнику та для негайного виконання відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя М.О. Ткаченко