Рішення № 90920463, 07.08.2020, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа №198/284/20

Провадження № 2/0198/177/20

07.08.2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року Юр?ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр?ївка, в порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні належним їй майном, шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, в обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 , при цьому у вказаному будинку до теперішнього часу є зареєстрованим відповідач ОСОБА_2 , який, в свою чергу, не проживає в житловому будинку понад один рік без поважних причин, при цьому комунальні платежі не сплачує, в утриманні житла участі не приймає, особистих речей в будинку не має .

Позивачка вказує, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в належному їй будинку з червня 2019 року, однак добровільно з реєстрації за вказаною адресою не знімається, що створює позивачці певні незручності, в тому числі і складнощі в оформлені субсидії та

перешкоджає останній в повній мірі здійснювати свої права щодо розпорядження та користування вказаним майном.

Посилаючись на ст. ст. 317, 319, 346, 391, 405 ЦК України позивач просив усунути перешкоди у праві користування та розпорядження належним йому майном, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи в її відсутності, при цьому позовні вимоги повністю підтримала, судові витрати по справі просила стягнути з відповідача, зазначивши, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення в справі (а.с.31).

Відповідач по справі ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду як за зареєстрованим місцем його проживання так і за фактичним місцем проживання (ас.29,30), при цьому, будь - яких заяв про розгляд справи в його відсутності, відзиву на позов не надав.

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 10.07.2020 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та проведення її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.20-21);

- 07.08.2020 року постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи (ас. 33).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, про що зазначив в наданій суду заяві (ас.31) те, що відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання та будь - який відзив, заперечення проти позову не подав, суд знаходить можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими гл. ІІ «Заочний розгляд справи» ЦПК України, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав:

- так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджено в судовому засіданні копією витягу з Державного реєстру правочинів (ас.6); копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20680793 від 23.10.2008 року , згідно якого позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (ас.7); копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.10.2008 року за реєстровим № 1750, на підставі якого позивач набув право власності на будинок АДРЕСА_1 (ас.8); копією технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений на ім`я позивачки (ас.9-13).

Відповідач ОСОБА_2 з 16.10.2018 року є зареєстрованим в належному позивачці на праві власності будинку, що підтверджено в судовому засіданні копією довідки про реєстрацію місця проживання відповідача № 653 від 30.06.2020 року, виданої Варварівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області (ас.18).

Судом встановлено, що з червня 2019 року та по теперішній час відповідач ОСОБА_2 не проживає в належному позивачці будинку, що підтверджено в судовому засіданні актом обстеження дійсності не проживання останнього в будинку АДРЕСА_1 від 10.06.2020 року (ас.14).

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 64 ч. 2 ЖК України до членів сім`ї власника будинку належить дружина (чоловік) власника, їх діти і батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом і ведуть спільне господарство.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд вважає доведеними обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Судом було встановлено, що відповідач, будучи зареєстрованим в належному позивачу будинку, згідно досліджених в судовому засіданні доказів, більше 1 - го року не проживає в належному позивачу будинку, при цьому спільним побутом з позивачем не пов`язаний, спільне господарство з останнім не веде.

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, оскільки вони містять в собі інформацію щодо предмета доказування та логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Відповідачем жодних доказів ані щодо його фактичного проживання в спірному будинку, ані щодо наявності поважних причин не проживання в даному будинку не надано.

Суд звертає увагу і на той факт, що тривалість відсутності відповідача в належному позивачу будинку об`єктивно свідчить про зміну його місця проживання, а тому визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням не буде свідчити про втрату ним житла взагалі і, в свою чергу, буде захищати права позивача.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач по справі понад один рік не проживає в будинку за місцем реєстрації, суд приходить до висновку про те, що є всі , передбачені ст. 405 ЦК України підстави, для задоволення позову.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивачки на відшкодування судових витрат по справі слід стягнути 840, 40 грв. (ас.1,32).

Керуючись ст. ст. 141, 247, 263 - 265, 267, 280 - 282 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на відшкодування судових витрат по справі - 840, 40 грв. ( вісімсот сорок гривень, 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Рішення складено та підписано 07 серпня 2020 року.

Суддя С. О. Маренич