Постанова № 9092037, 08.04.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-7457/09/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2010 р.                                                                                 м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю.,

при секретарі - Длугаш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський Хлібзавод" <Текст >

до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції <Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Новоград-Волинський Хлібзавод" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Вказує, що за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008року по 30.06.2009року по 31.03.2008року державними податковими інспекторами був складений акт № 1556/23-20/00377785 від 02.10.2009 року, в якому зафіксовано порушення з боку ВАТ "Новоград-Волинський Хлібзавод" вимог п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п. 8.1.2, п.8.1, п.п. 8.3.6 п.8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.2.3 п.7.2.6, п.7.2 п.п. 7.5.1, п. 7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі вказаного акту видано податкове повідомлення-рішення № 0009572320/0 від 14.10.2009року, згідно якого підприємству донараховано 5200 грн. податку на додану вартість та 11940 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення № 0009582320/0 від 14.10.2009року, згідно якого підприємству донараховано 16768грн. податку на прибуток та 6032грн. штрафної санкції. Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 14.10.2009року за № 0009582320/0, №0009572320/0 просить їх скасувати та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення щодо позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив: працівниками ДПА в Житомирській області з 31.08.2009року по 25.09.2009року була проведена виїзну планова перевірка ВАТ "Новоград-Волинський Хлібзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008року по 30.06.2009року, про що складений акт № 1556/23-20/00377785 від 02.10.2009 року.

Згідно висновку акту перевірки перевіряючими були виявлені на підприємстві порушення:

- п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п. 8.1.2, п.8.1, п.п. 8.3.6 п.8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 16768,00грн.

- п.п. 7.2.3, п.7.2.6, п. 7.2п.п. 7.5.1, п. 7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 5200,00грн..

На підставі акту перевірки видані податкові повідомлення-рішення № 0009572320/0, 0009582320/0 від 14.10.2009року, якими підприємству визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5200грн., з податку на прибуток підприємства в сумі 16768грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 11940грн. по податку на додану вартість та в сумі 6032грн. по податку на прибуток підприємства.

Заслухавши представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ВАТ "Новоград-Волинський Хлібзавод", враховуючи наступне.

Стосовно прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0009572320/0 від 14.10.2009року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5200грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 11940грн.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Зазначена норма Закону, яку, як вважає контролюючий орган, порушив платник податків, не містить ніяких вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної, і не обмежує строк дії права платників податків на формування податкового кредиту .

Законом України "Про податок на додану вартість", зокрема, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів.

Судом встановлено, що ВАТ "Новоград-Волинський Хлібзавод" до складу податкового кредиту в липні- грудні 2008 року та в січні - червні 2009 року включені податкові накладні попередніх звітних періодів, які фактично отриманні підприємством у зазначені періоди.

Даний факт підтверджується реєстрами отриманих податкових накладних та податковою звітністю.

Згідно листа ДПА України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417, у випадку, коли право на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України №166 від 30.05.2009 року, а саме, додаток 5 "Розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", передбачає внесення в неї даних податкових накладних попередніх звітних періодів: в розділі 2 "Податковий кредит" рядок Операції з придбання ПДВ які надають право формування податкового кредиту. В колонці 3 додатку 5 вказано: "Період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит", а також дається пояснення значка "*"- будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності.

Встановлено також, що до складу податкового кредиту в липні- грудні 2008 року та в січні - червні 2009 року ВАТ "Новоград-Волинський Хлібзавод" були включені податкові накладні попередніх звітних періодів з дотриманням строків давності в 1095 днів.

На думку суду, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6.,п.п. 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними враховуючи наступне.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, положення підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону передбачають, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вказана норма визначає дату виникнення в платника права на податковий кредит, відповідно закінчення звітного періоду, в якому таке право виникло, не позбавляє і не припиняє в платника цього права.

У ВАТ «Новоград - Волинський Хлібзавод» при віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту за вказані періоди були в наявності усі податкові накладні, які мають всі необхідні реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” стосовно звернення до органу ДПІ з заявою про включення сплачених сум до податкового кредиту. Оскільки, при складанні податкової накладної не було порушено порядку видачі податкової накладної. Як вже зазначалось податкові накладні були видані на вимогу ВАТ «Новоград-Волинський Хлібзавод» платником ПДВ та має всі необхідні реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що податковим повідомленням рішенням № 0009572320/0 від 14.10.2009 року Відповідачем застосовані до Позивача штрафні санкції на підставі підп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Положення вказаної норми передбачають, що платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.

За змістом підпунктів 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону граничний максимальний та мінімальний розмір штрафної санкції стосується загальної суми недоплати і не може бути застосований за кожний податковий період.

Штрафні санкції згідно п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене відповідачем в порушення вимог вищевказаної норми було безпідставно застосовано штрафні санкції в розмірі 11940 грн., що перевищує граничний розмір штрафної санкції (50%) від донарахованого податкового зобов’язання.

Крім того, в судових засіданнях було встановлено, що перевіряючими було безпідставно включено до реєстру податкових вимог накладних попередніх звітних періодів за 2008-2009 роки дві накладні № 133 від 27.06.08 року від ТОВ "ВК Марк" та № 124 від 27.06.08 року від ФОП Лісовський В.Ю. (додаток №10) т.1 . а.с. 137)), які ВАТ «Новоград-Волинський Хлібзавод» не отримував, і не використовував при формуванні податкового кредиту у відповідних періодах. Представник відповідача в судовому засіданні визнав факт помилкового їх включення до реєстру, та в цій частині не заперечує, щодо безпідставності їх використання при розрахунку донарахованого податку на додану вартість та штрафної санкції.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту в липні - грудні 2008 року та в січні - червні 2009 року, податкові накладні попередніх звітних періодів.

Відповідно, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0009572320/0 від 14.10.2009 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 14.10.2009 р. № 0009582320/0 яким підприємству визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 16768 грн.00 кон. та застосовано штрафну санкцію в сумі 6032 рн.00 коп.

В акті перевірки Відповідач дійшов до висновку про порушення підприємством п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2. п.8.1., пп. 8.3.6 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого на думку податкового органу підприємством було занижено податок на прибуток в сумі 16768.00 грн. в тому числі за 3-4 квартали 2008 року в сумі 3139,00 грн. і І півріччя 2009 року в сумі 7629.00 грн.

В обґрунтування власного висновку податковий орган посилається на нібито встановлене порушення вимог п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" в частині не включення до вартості об’єктів основних засобів відсотків по кредитних коштах.

На думку суду висновок відповідача є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

За П(С)БО 16 «Витрати» конкретизовано, що до складу фінансових витрат включаються витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із запозиченнями.

Відповідно до П(С)БО 31 фінансові витрати – це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов’язані із запозиченнями. До запозичень віднесено позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових (поточних) і довгострокових зобов’язань, на які нараховуються відсотки.

Пунктом 3 П(С)БО 31 визначено, що Кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Тобто фінансові витрати за ПБО 31 можуть включатися до первісної вартості не будь-якого активу, а лише кваліфікаційного. Кваліфікаційним активом вважається актив, який потребує суттєвого часу для його створення. Листом Мінфіну України від 01.06.2006 р. N 31-34000-10-5/11601 рекомендується суттєвим часом вважати час, що становить більш як 3 місяці.

Додатком 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" наведено перелік та критерії активів які є кваліфікаційними. Так, до кваліфікаційних активів належать незавершене виробництво продукції з тривалим операційним циклом, зокрема виробництво вина, коньяку, що потребує тривалої технологічної витримки; незавершені капітальні інвестиції; інвестицій на нерухомість. Також наведено перелік не кваліфікаційних активів зокрема це активи, які готові для використання із запланованою метою.

ВАТ «Новоград-Волинський Хлібзавод» було укладено договір-купівлі продажу № U7216 від 06.12.2007 року з ТОВ «Бакіто» хліборізки моделі 25 з конвеєром та системою Кwik Lok на загальну суму 511610.45 грн.

Вищевказане обладнання підприємство отримало від постачальника по видатковій накладній № РН – 0000252 від 06 червня 2008 року. Придбане обладнання з моменту отримання готове для використання із запланованою метою. Тобто є таким, що не підпадає під визначення кваліфікаційного активу.

У відповідності до п.4. П(С)БО 31 фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Згідно з п. 5 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач приймав у 2008 та у 2009 роках накази про облікову політику підприємства відповідно № 33 та №9, якими визначив, що підприємство не буде проводити капіталізацію фінансових витрат, а визнає їх витратами звітного періоду, у якому вони були нараховані.

Листом ДПА України від 10.11.2008 № 22025/7/15-0217 також визначено, що якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач дійшов помилкового висновку, щодо нездійснення підприємством капіталізації фінансових витрат на суму сплачених відсотків в періоді з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року в загальній сумі 73497 грн. а саме:

30.07.08-6186,81 грн.,31.08.08-6202,5 грн.,30.09.08-4985,16 грн.

Всього за III квартал 2008р. - 17374,47 грн.

30.10.08-5888,4 грн.,27.11.08-6018,54 грн.,31.12.08-83! 7,93 грн.

Всього за IV квартал 2008р. - 20224,87 грн.

29.01.09-7080,62 грн.,27.02.09-5342,26 грн.,31.03.09-6391 грн.

Всього за І квартал 2009р. - 18813,88 грн.

30.04.09 - 6052,67 грн.,28.05.09-5539,01 грн,26.06.09 - 5492,52 грн.

Всього за II квартал 2009р. - 17084,20 грн.

оскільки відповідно до п.13. П(С)БО 31 Капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено ( тобто після введення в експлуатацію об'єкта основних засобів).

Відповідно до акту № 16 від 21.07.08р. Про введення в експлуатацію основних засобів, придбане обладнання (хліборізка 25 з конвеєром та системою Кwik Lok ) було введено в експлуатацію 21 липня 2008 року.

Відсотки по кредитних коштах були нараховані та сплачені починаючи з 30.07.2008 року тобто після введення основного засобу в експлуатацію.

Враховуючи те, що придбаний матеріальний актив не підпадає під визначення «Кваліфікаційний актив» яке наведено в П(С)БО 31, обліковою політикою підприємства не здійснюється капіталізація фінансових витрат, існує пряма заборона в п.13. П(С)БО 31, щодо капіталізації фінансових витрат після створення кваліфікаційного активу, отже позивач не був зобов’язаний здійснювати капіталізацію фінансових витрат по цій господарській операції.

З огляду на викладене, на думку суду податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0009582320/0 від 14.10.2009 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на ч. 2 ст. 72 КАС України оскільки порушення податкового законодавства ВАТ «Новоград-Волинський Хлібзавод» зазначені в акті перевірки №1556/05-53/23-20/00377785 від 02.10.09 року ( на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення), підтверджуються постановами Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22.12.09 року, якими гол. правління ВАТ «Новоград-Волинський Хлібзавод» Портянко С.Ф. та гол. бухгалтера Смаржука В.К. визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, є безпідставними та спростовуються постановами Апеляційного суду Житомирської області від 13.03.10 року та 26.03.10 року, якими вищезазначені постанови суду першої інстанції скасовано та провадження у справах закрито.

Керуючись Законом України " Про податок на додану вартість", Законом України " Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України " Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст.ст. 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.10.09 року № 0009572320/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.10.09 року № 0009582320/0.

Відшкодувати позивачу Відкритому акціонерному товариству "Новоград-Волинський Хлібзавод" понесені судові витрати в сумі 6 грн. 80 коп. з Державного бюджету України через Головне управління Держказначейства України в Житомирській області.          

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили в строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 15 квітня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.