Ухвала суду № 90919971, 12.08.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/2899/20

Провадження № 1-кп/185/462/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року Колегія Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Самоткан Н.Г.,

суддів - Кононенко Т.О., Мельника Ю.А.,

секретаря судових засідань - Перепелиці О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040370000770 від 10 квітня 2019 року, з обвинувальним актом за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вербове, Павлоградського району, Дніпропетровської області, без реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -

за участю:

прокурора - Зейналова І.А. огли,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Бєлякова А.Ф.,

В С Т А Н О В И Л А:

Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , строк якого спливає 15 серпня 2020 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Бєляков А.Ф. не заперечували проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З`ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується, однак завершити кримінальне провадження не можливо, оскільки є необхідність відкладення розгляду справи з незалежних від суду причин.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

На виконання вказаних вимог Закону колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, відповідно до ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено тривалий строк позбавлення волі, не працює, не має місця реєстрації, мешкає за межами м. Павлограда та Павлоградського району. Обвинувачений ОСОБА_1 під тяжкістю встановленого покарання може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою та можливість продовження вищевказаного запобіжного заходу, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_1 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії судового розгляду та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_1 , у разі доведеності вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень ЄС з прав людини «Прокопенко проти України» та «Лабітта проти Італії», колегія суддів приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Для відмови у звільненні особи з-під варти принципи конвенційного прецедентного права передбачають наступні підстави: 1) ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі «Штегмюллер проти Австрії»; 2) ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини»; 3) вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ у справі «Мацнеттер проти Австрії»).

Колегія суддів погоджується з думкою прокурора про те, що враховуючи ймовірну тяжкість покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, перебуваючи під загрозою тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.

Тому, на думку колегії суддів, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, не визначався, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненому із погрозою застосування насильства.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 183, 194, 331, 372 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 10 жовтня 2020 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4) для виконання.

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подано апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя: Н.Г. Самоткан

Суддя: Т.О. Кононенко

Суддя: Ю.А. Мельник