Рішення № 90919892, 05.08.2020, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/333/20

Номер провадження 2/184/194/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Малашиної Ю.Б.,

за участю секретаря - Попівніч Н.І.,

представника позивача - Фляга В.Г.,

представник відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо - збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров`я, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Орджонікідзевського міського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо - збагачувальний комбінат» (далі по тексту - комбінат, відповідач) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров`я, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків. Свій позов він обґрунтовує тим, що в період з 23.05.1978 р. по 21.11.2013 р. ОСОБА_2 працював машиністом бульдозера комбінату. 21.11.2013 року ОСОБА_2 був звільнений за станом здоров`я, яке перешкоджає продовженню даної роботи. За висновком МСЕК ОСОБА_2 первинно - 11.11.2013 р. було встановлено 30% професійної втрати працездатності. При наступному переогляді в 2014 році відсоток втрати працездатності становив 25% безстроково. За висновком МСЕК від 11.11.2013 р. ОСОБА_2 було визнано інвалідом 3-ої групи від отриманого професійного захворювання, а при повторному переогляді 27.10.2014 р. ОСОБА_2 інвалідом не визнано. Позивач вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці. Після встановлення ОСОБА_2 професійного захворювання він дізнався, що фактичною причиною отримання професійного захворювання є його робота у відповідача. Весь час роботи у відповідача позивач працював сумлінно та добросовісно, додержувався правил внутрішнього розпорядку, дотримувався правил охорони праці, не допускав порушень трудової дисципліни, а натомість відповідач свідомо, знаючи, що на робочому місці позивача було перевищення гранично допустимих норм праці, допускав позивача до роботи, тим самим поступово заподіюючи шкоду його організму, що й призвело до хронічного обструктивного захворювання легень другої стадії. На теперішній час позивач за станом здоров`я не може працювати та забезпечувати себе та свою сім`ю. Таким чином, відповідач порушив законні права позивача, що призвели до ушкодження здоров`я від професійного захворювання, безстрокової втрати працездатності, моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв`язків. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 190 000 гривень за заподіяну моральну шкоду ушкодженням здоров`я, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших податків та зборів.

Відповідачем, в свою чергу, надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги в частині визначення розміру моральної (немайнової) шкоди у сумі 190000 грн. позивачем не визнаються. При цьому відповідачем не заперечується та не спростовується те, що здійснювана ним діяльність з виробництва марганецьких руд є джерелом підвищеної небезпеки та те, що внаслідок довготривалої праці в комбінаті в умовах впливу зазначених в Акті за формою П-4 шкідливих факторів отримав професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії, легеневу недостатність другого ступеню. Проте, в період виконання робіт позивач був забезпечений спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, останньому надавалась додаткова відпустка в літній період як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а відповідно до п. 19 Акту за формою П-4 встановлено порушення ОСОБА_2 законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме те, що машиніст бульдозера ОСОБА_2 , відчуваючи негативні наслідки розвитку патологічного процесу та загострення хронічних захворювань, не забажав перейти за пропозицією керівника цеху на іншу роботу. Крім того, встановлена ОСОБА_2 11.11.2013 р. третя група інвалідності не позбавила його можливості і далі працювати за іншими спеціальностями, а лише обмежила його право у виборі роботи (праці) з шкідливими умовами праці, а з 2014 р. позивачу взагалі не встановлено групу інвалідності. Звернуто увагу суду на те, що у 2018 р. відповідача було перейменовано в АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ». Беручи до уваги відсутність доказів відповідності заявленої позивачем суми моральної шкоди засадам розумності, виваженості та справедливості, відповідач просив суд прийняти рішення з врахуванням викладеного.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти заявленого розміру моральної шкоди, вважаючи його не обґрунтованим з підстав, наведених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши думку учасників та дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_2 в період з 23.05.1978 р. по 21.11.2013 р. працював на Публічному акціонерному товаристві «Орджонікідзевський гірничо - збагачувальний комбінат» (яке в подальшому було АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат») машиністом бульдозера (а.с.10-14).

01.10.2013 року Українським науково-дослідницьким інститутом промислової медицини встановлено професійне захворювання. Після встановлення позивачу професійного захворювання йому було заборонено працювати за своєю професією та в умовах, де є місце перевищення гранично допустимих норм праці.

Наказом комбінату від 20.11.2013 р. №577 позивача 21.11.2013 року було звільнено у зв`язку з виявленою невідповідності виконуваній роботі за станом здоров`я, який згідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 14).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.10.2013 року, позивачу встановлено захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пило токсичний бронхіт другої ст., емфізема легень другої ст.), ЛН другого ступеня. (а.с.15-18). При цьому, як зазначено у п.19.1 зазначеного акт, машиніст бульдозера Автотранспортного цеха ОСОБА_2 , відчуваючи негативні наслідки розвитку патологічного процесу та загострення хронічних захворювань, не забажав перейти за пропозицією керівника цеху на іншу роботу (а.с. 15-18).

Згідно виписки з акта огляду МСЕК від 11.11.2013, позивачу первинно з 11.11.2013 року до 01.12.2014 року встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30%, у зв`язку з профзахворюванням, та третю групу інвалідності (а.с.19). При повторному огляді 27.10.2014 р. позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25% безстроково без встановлення групи інвалідності (а.с. 20).

Згідно пояснюючої записки від 20.10.2013 р. ОСОБА_2 був обізнаний з тим, що при роботі на бульдозері наявні шкідливі фактори; захворювання у нього було виявлено більше десяти років назад, проте перевестися на іншу роботу не намагався, оскільки не мав іншої спеціальності.

Із наведеного вбачається, що професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача протягом 35 років, що зумовлено не забезпеченням роботодавцем безпечних умов праці, а отже наявні у зв`язку з цим підстав, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України людина,її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю.

Згідно положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України, закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема у фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Згідно абзацу 9 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до вказаного закону. Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У зв`язку з тим, що відповідно до вищевказаних норм відшкодування працівнику моральної шкоди покладено на власника або уповноважений ним орган, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Щодо позиції представника позивача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, то ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов`язку роботодавця забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності зазначених змін, які зумовили, зокрема, і втрату позивачем місця роботи, постійний характер страждань, які переносить позивач у вигляді ранкового кашлю з виділенням слизового харкотиння, болю та важкості у грудній клітці, задухи, болю та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, затерпання кінцівок та загальна слабкість, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках та порушення свого звичайного способу життя, потреби постійного лікування, ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 25%. Разом з тим, суд приймає до уваги те, що позивачу з 27.10.2014 р. не встановлено інвалідності, що не позбавило останнього і далі працювати за іншими спеціальностями, не пов`язаними із шкідливими факторами. Таким чином, з урахуванням обставин, встановлених у судовому засіданні, керуючись принципами розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та визначає розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у вигляді одноразового відшкодування в сумі 45 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 497 грн. (45000 грн. х 2102 грн. / 190000 грн.) 80 коп.

Керуючись ст..ст. 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 95, 141, 263, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, ст..ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров`я, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», код ЄДРПОУ 00190928, розташованого за адресою: 53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, 11, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 02.02.2000 року, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 45 000 (сорок п`ять ) тисяч 00 копійок за заподіяну моральну шкоду ушкодження здоров`я, без утримання податку з доходу фізичних та інших податків та зборів.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», код ЄДРПОУ 00190928, розташованого за адресою: 53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, 11, судовий збір в дохід держави в розмірі 497 (чотириста дев`яносто сім) грн.. 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Повний текст рішення складено 10.08.2020 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Ю. Б. Малашина