Рішення № 90919697, 03.08.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

03.08.2020 Єдиний унікальний номер 205/2075/20

Єдиний унікальний номер 205/2075/20

Провадження № 2/205/1463/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18 березня 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ПАТ «ВіЕйБі Банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2020 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2020 року, яка постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року була залишена без змін, у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2020 року підготовче провадження по справі закрито і справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 12 грудня 2012 року між ним і ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено договір банківського вкладу № 483172/2012 «Наш найкращий депозит» на суму 24 523,85 долари США строком на 4 місяці. В подальшому позивачем було додатково внесено на депозитний рахунок 1 912,2 долари США. Позивач грошові кошти не забирав і строк дії договору продовжувався автоматично протягом двох років - до 12 грудня 2014 року. Відповідно до розрахунку банку, станом на 12 грудня 2014 року на депозитному рахунку ОСОБА_1 обліковувалося 26 436,05 доларів США грошового вкладу і 5 375,94 долари США нарахованих відсотків з урахуванням оподаткування, а всього 31 811,99 доларів США. 20 травня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 795956/2014 «Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС» на суму 509 107 гривень, яку було зараховано на депозитний рахунок вкладника. Станом на 20 листопада 2014 року на депозитному рахунку ОСОБА_1 обліковувалося 509 107 гривень депозитного вкладу та 61 011 гривень 34 коп. нарахованих відсотків з урахуванням оподаткування, а всього 570 119 гривень 16 коп. Також на його депозитному рахунку № НОМЕР_1 станом на 18 грудня 2014 року в ПАТ «ВіЕйБі Банк» було 2 487 гривень 74 коп. з урахуванням нарахованих відсотків та оподаткування. Також на поточних та карткових рахунках позивача були грошові кошти у розмірі 892,78 доларів США та 14 014 гривень 54 коп. Восени 2014 року ОСОБА_1 дізнався, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» має фінансові проблеми, тому звернувся до банку для повернення своїх вкладів, проте, йому було відмовлено. У відповідь на письмове звернення відповідачем було повідомлено, що банк визнано неплатоспроможним та призначено тимчасову адміністрацію. Під час дії тимчасової адміністрації позивачеві було виплачено 200 000 гривень. Жодних розпоряджень щодо обміну з доларів США на гривню ОСОБА_1 банкові не надавав. При цьому відповідач винен позивачеві ще понад 1 000 000 гривень. Просив суд зобов`язати ПАТ «ВіЕйБі Банк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_1 кошти за депозитним договором у розмірі 31 811,99 доларів США з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних на день постановлення рішення, зобов`язати ПАТ «ВіЕйБі Банк» та фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_1 кошти за депозитним договором у розмірі 372 606 гривень 90 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних на день постановлення рішення, зобов`язати ПАТ «ВіЕйБі Банк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_1 кошти за поточними та картковими рахунками у розмірі 892,78 доларів США та 14 014 гривень 54 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних на день постановлення рішення. Позивач надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб свого представника у судове засідання не направив, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, направив до суду відзив, в якому зазначив, що на підставі постанови Правління НБУ № 733 від 20 листопада 2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» було віднесено до неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 173 від 20 листопада 2014 року про запровадження тимчасової адміністрації з 21 листопада 2014 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк». Відповідно до постанови Правління НБУ № 188 від 19 березня 2015 року про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 від 20 березня 2015 року про початок процедури ліквідації та розпочато ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк». Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами підлягає до застосування ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На виконання зазначених вимог Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від ОСОБА_1 було прийнято заяву про визнання його кредитором, виплачено гарантовану суму у розмірі 200 000 гривень, а його кредиторські вимоги включені до 4 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів. Таким чином, оскільки у банку розпочато процедуру ліквідації, позивач має право отримати належну йому суму банківського вкладу виключно у порядку та на умовах, передбачених ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» свого представника у судове засідання не направив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини не направлення свого представника судові не повідомив, відзив на позов не надав. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 грудня 2012 року між ОСОБА_1 і ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено договір банківського вкладу № 483172/2012 «Наш найкращий депозит» (в доларах США), відповідно до умов якого позивач розмістив в банку строковий вклад на умовах депозитного рахунку у розмірі 24 523,85 центів, строком до 12 квітня 2013 року і виплатою процентів, нарахованих на вклад у розмірі 10,5 % річних протягом першого строку та 13 % річних протягом другого строку дії вкладу (а.с. 10).

Відповідно до меморіального ордера № 630784 від 12 грудня 2012 року на депозитний рахунок ОСОБА_1 банком було зараховано 24 523,85 долари США, що еквівалентно станом на 12 грудня 2012 року 196 019 гривням 13 коп. (а.с. 11).

12 грудня 2012 року між позивачем та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено договір банківського рахунка № 26204030100131 «До вкладу» про відкриття та обслуговування рахунку в доларах США на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 12).

20 травня 2014 року між ОСОБА_1 і відповідачем ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено договір № 795956/2014 (в національній валюті України), відповідно до умов якого позивач розмістив в банку строковий вклад на умовах депозитного рахунку на строк 13 місяців - до 20 червня 2015 року 509 107 гривень 82 коп. з відсотковою ставкою до сплати у розмірі 27 % річних з першого по третій місяць, з четвертого по тринадцятий - 10 % річних (а.с. 13).

Згідно з меморіальним ордером № 890104 від 20 травня 2014 року грошові кошти у розмірі 509 107 гривень 82 коп. були зараховані ПАТ «ВіЕйБі Банк» на депозитний рахунок ОСОБА_1 (а.с. 14).

20 травня 2014 року між позивачем і ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено договір банківського вкладу на вимогу № 26205030101861 «Для виплат» про відкриття на ім`я ОСОБА_1 іменного вкладного рахунка (а.с. 15).

На підставі постанови Правління Національного банку України № 733 від 20 листопада 2014 року «Про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 20 листопада 2014 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», відповідно до якого із 21 листопада 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» із ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 від 20 березня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року.

Позивачеві Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виплачено 200 000 гривень, що не заперечувалося сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно з п. 16 ст. 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Приписами п. 6 ст. 2 ст. 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

У п. 1 ч. 6 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Частиною п`ятою статі 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

За таких обставин, на момент звернення ОСОБА_1 із позовом до суду у ПАТ «ВіЕйБі Банк» введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру його ліквідації, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому вимоги про зобов`язання відповідачів виплатити грошові кошти позивачеві, розміщені на рахунках у банку, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, що сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду було звільнено від сплати судового збору, а враховуючи, що у задоволенні позовних вимог йому відмовлено, судові витрати у справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ч. 1 ст. 1058, ч. 1 ст. 1060, ч. 5 ст. 1061 ЦК України, ч. 6 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код 19017842, юридична адреса: 01054, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 35) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код 21708016, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: