Ухвала суду № 90919509, 11.08.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/887/20

Провадження № 2/204/1033/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Голушко В.В.,

за участю представника відповідачів адвоката Муравського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив суд:

- стягнути солідарно з відповідачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 5477, 07 доларів США, що за курсом 24,53 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.02.2020 року складає 134352, 53 грн. станом на 10.02.2020 року за кредитним договором № DNHDGB0000000027 від 31.03.2008 року, яка складається з наступного: 5477, 07 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 25.12.2018 по 10.02.2020;

- стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 31.03.2008 року уклали кредитний договір № DNHDGB0000000027.

Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 62400 доларів США на термін до 31.03.2028 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 за договором № DNHDGB0000000027між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором.

Відповідно до вимог ст.ст.610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 62400 доларів США.

В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. Наслідками порушення відповідачем зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач – ОСОБА_1 станом на 10.02.2020 року має заборгованість - 384897,07 доларів США, яка складається з наступного: 51982,85 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 66071,75 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4928,16 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 261914,31 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Так як законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, заборгованість до стягнення становить 5477, 07 доларів США, яка складається з заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 25.12.2018 по 10.02.2020, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

26.06.2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідачів по справі, відповідно до якого представник позивача просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви в повному обсязі, просив суд відмовити у її задоволенні, та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 14000 грн.

Суд, заслухавши заперечення представника відповідачів, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNHDGB0000000027, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 62400 доларів США, на строк з 31.03.2008 р. по 31.03.2028, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,04 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменті у розмірі 2,00% від суми вданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період оплати, винагороди за резервування ресурсів в розмірі 0,96% річних від уми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу (арк.с.26).

Відповідно до договору поруки № DNHDGB0000000027/2 від 31.03.2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 , поручитель надає поруку перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 31.03.2008 року № DNHDGB0000000027, згідно якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 62400 доларів США, а боржник повинен виконати зобов`язання з повернення кредиту, наданого у вигляді не відновлювальної лінії в сумі 52000 доларів США на купівлю житлової нерухомості, а також у розмірі 10400 доларів США на сплату страхових платежів, у строк до 31.03.2028 року; сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1,04 % за місяць у період сплати з «25» по «30» число кожного місяця; щомісячного надання грошових коштів (щомісячний платіж) у період сплати сумою не менш 632, 58 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка включає заборгованість за кредитом, відсотками, комісією; сплати винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,96 % річних від суми зарезервованих ресурсів; сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту; сплати пені у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (арк.с.27).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNHDGB0000000027 від 31.03.2008 року в сумі 148355,87 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.01.2014 року складає 1185363,44 грн., з яких: 417213 грн. 27 коп. – заборгованість за кредитом, 263583 грн. 30 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 19009 грн. 99 коп. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 428872 грн. 99 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору – 250 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина), 56434 грн. 00 коп. – штраф, звернути стягнення на квартиру загальною площею 44,72 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» право укласти від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу з іншою особою – покупцем, за ціною не нижче 328250 (триста двадцять вісім тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати по справі (арк.с.79-82).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №DNHDGB0000000027 від 31.03.2008 року, укладеного між ПриватБанк та ОСОБА_1 , станом на 10.02.2020 року, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 384897,07 доларів США, яка складається з: 51982,85 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 66071,75 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4928,16 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 261914,31 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (арк.с.8-13).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду зазначається, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню підлягає ст. 625 ЦК України. Вказаною статтею врегульовано відповідальність за прострочення грошового зобов`язання боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме передбачено обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625ЦК України не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у березні 2014 року до суду з позовом яким просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 148355, 87 доларів США звернути стягнення на майнові права на квартиру загальною площею 44,72 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року, встановлено, що до настання обумовленої договором остаточної дати повернення кредиту 31 березня 2028 року, кредитор використав право вимагати дострокового повернення кредиту позичальником.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного суду відзначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, у тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі ст. 599 та ст.631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Нарахування процентів за користування кредитом (кредитними коштами), про стягнення яких просить позивач, є відмінним від порядку та періоду нарахування платежів, що здійснюються за порушення зобов`язання за кредитним договором, зокрема відповідно до ст. 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У даних правовідносинах права та інтереси кредитора мали б бути забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму ВССУ №5 наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за кредитним договором.

Проте, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимог про стягнення з позичальника та поручителя встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень ст. 625 ЦК України не заявляв.

Таким чином, доводи позивача, про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, й не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування коштів, передбачених умовами договору та ЦК України є безпідставними, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Розглядаючи клопотання представника відповідачів, щодо застосування строків позовної давності, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Суд вважає, що строк позовної давності при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає, так як підстави для відмови у задоволенні позову з цих підстав відсутні. У зв`язку зі зміною банком строку кредитування та звернення з позовом до суду про стягнення всієї суми заборгованості, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припинилися.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, так як позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору слід віднести на рахунок позивача.

В судовому засіданні представником відповідачів заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача - ОСОБА_1 понесених судових витрат.

Розглядаючи, заявлене клопотання суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

16 березня 2020 року між ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг альянс» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов`язання за завданням замовника надавати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов`язався їх сплачувати (арк.с.83-86).

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином, для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представником відповідачів на підтвердження понесених відповідачами витрат на правничу допомогу було надано договір №Ю.0.0.37/20 від 16.03.2020 року, Акт виконаних робіт від 23.03.2020 року, договір доручення № 131/Д від 23.03.2020 року, прибутковий касовий ордер № 1109 від 23.03.2020 року, відповідно до якого ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Альянс» прийнято від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на підставі договору про надання юридичних послуг №Ю.0.0.37/20 від 16.03.2020 року 14000 грн. (арк.с.83-86,87,88-89,90).

Таким чином, суд вважає, що відповідачами документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у розмірі 14 000 грн., та вказані витрати мають бути стягнуті з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.256, 257, 599, 625, 631,1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.4,5, 12, 13, 76-82, 133 – 137,141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Клопотання представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу у сумі 14 000 грн. – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у сумі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Ю. Мащук