Постанова № 9091897, 06.04.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-6209/09/0670

категорія 2.11.4

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кузьменко Л.В.,

при секретарі - Малинівському А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Готельне господарство "Житомир" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

В позові до суду комунальне підприємство "Готельне господарство "Житомир" просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Житомирі від 02.07.2009 року №0005211702/0. В обґрунтування позову посилається на те, що в період з 12.05.2009 р. по 09.06.2009 р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку КП "Готельне господарство "Житомир" з питань дотримання вимог податкового. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2009 року №3735/23-1/05456822/0110. На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2009 року №0005211702/0, яким позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 26904,78 грн. (в тому числі за основним платежем - 8968,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17936,52 грн.

Позивач не погоджується з актом перевірки, вважає, що викладені в ньому висновки про порушення підприємством податкового законодавства не відповідають фактичним даним, а також викладені без обов'язкового посилання на конкретні докази та законодавчі акти. Позивач вважає, що не допускав порушень пп. 4.2.9 "е" п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки плата за проїзні квитки та оплата за проживання у готелях працівників підприємства не є додатковим благом, наданим працівникам, а є витратами, що відносяться до валових.

Вважає, що відповідачем був зроблений помилковий висновок, оскільки ним не були враховані вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998р., наказу ДПА України №614 від 01.12.2000р. та наказу Державної туристичної адміністрації України №19 від 16.03.2006р. "Про затвердження правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг".

Також, на думку позивача, є безпідставний висновок відповідача про те, що кошти, виділені позивачем на відрядження Опанащука Ю.Я. на навчання до США та Польщі, є матеріальним благом, а не валовими витратами, оскільки відповідно до п. 6.2 Статуту КП "Готельне господарство "Житомир", питання щодо відбуття у відрядження є виключною компетенцією директора підприємства і не потребує додаткових рішень зі сторони власника - Житомирської міської ради.

Позивач також не погоджується з позицією відповідача про те, що на суму витрат, понесену у зв'язку із ремонтом автомобіля "Шкода Октавія", який використовується працівником в цілях роботи згідно із договором №1 від 01.07.2006р., має нараховуватись податок з доходів фізичних осіб на суму 2546,53 грн. Вважає, що перевіряючим позивач надав всі документи, які підтверджують правильність віднесення зазначених витрат до валових.

Представник позивача в засіданні суду позов підтримала.

Представник відповідача позов не визнала, надала суду заперечення, в якому зазначила, що в ході проведення перевірки встановлено порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме безпідставне списання коштів з підзвітних осіб за відсутністю в авансовому звіті платіжного документу встановленого законодавством зразка, що засвідчує факт внесення готівкових коштів за проїзні квитки та послуги проживання в готелі, чим порушено пп. 4.2.9 "е" п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону.

Зазначила, що відповідно до п. 4 договору від 01.07.2006р. №1 на користування автомобілем марки Осtavia 2.0 SLX, укладеного між позивачем та Опанащуком Ю.Я., власник автомобіля підтримує його в належному стані і проводить технічне обслуговування і ремонт за власний рахунок. Проте перевіркою встановлено факт ремонту орендованого автомобіля за рахунок коштів підприємства, що суперечить умовам договору.

Представник відповідача також зазначила, що відповідно до авансового звіту згідно із наказом по підприємству від 22.01.2008р. №10 з 24.01.2008р. по 25.02.2008р. директор Опанащук Ю.Я. перебував на навчанні у США, тому йому оплачена вартість страхування, добові і проїзд (документи на проїзд і перебування за кордоном не надані), але в той же час, згідно із наказом від 24.01.2008р. №2-к управління комунального господарства Житомирської міської ради та наказом по підприємству від 24.01.2008р. №6 ВК, в цей же період директор перебував у черговій відпустці, а тому зазначена поїздка не є відрядженням і за пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподатковується як отриманий у вигляді додаткового блага доход.

Крім того, з 02.01.2008р. по 09.01.2008р. директор Опанащук Ю.Я. з метою обміну досвідом перебував в м. Поронь (Польща). Однак, наказ Житомирської міської ради щодо цього відрядження і його цілей відсутній. Документи, що підтверджують зв'язок поїздки із господарською діяльністю підприємства до перевірки не надано. У зв'язку з цим, зазначена поїздка повинна оподатковуватись як отриманий у вигляді додаткового блага доход.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки КП "Готельне господарство "Житомир" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р. Державною податковою інспекцією у м. Житомирі був складений акт №3735/23-1/05456822/0110 від 16.06.2009р., після чого 02.07.2009 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0005211702/0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 26904,78 грн., в тому числі –8968,26 грн. за основним платежем та 17936,52 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

В акті перевірки зазначено, що встановлено безпідставне списання коштів з підзвітних осіб за відсутністю в авансовому звіті платіжного документу встановленого законодавством зразка, що засвідчує факт внесення готівкових коштів за проїзні квитки та послуги проживання в готелі, чим порушено вимоги пп. 4.2.9 "е" п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), а саме, у 36 випадках (по 13 фізичним особам) за проживання у готелях надані лише квитанції, проте платіжні документи були відсутні.

Суд з таким твердженням відповідача не погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи, проживання у готелях працівників позивача, які перебували у відрядженнях відповідно до наказів керівника підприємства для обміну досвідом, підтверджуються рахунками з готелів за надання послуг з розміщення та проживання, а саме оригіналами квитанцій (копії яких долучено до матеріалів справи). Даний факт підтверджує відповідач у акті перевірки.

Відповідно до абз. 2 пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону, витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Таким чином, рахунки з готелів за надання послуг з розміщення та проживання фізичної особи є достатніми документами, які підтверджують фактичні витрати за надання цих послуг, їх отримання та оплату такою особою, а також підтверджують можливість віднесення цих витрат до складу валових витрат підприємства, працівником якого є фізична особа, що їх понесла.

Крім того, відповідно до абзаців 1, 6 п. 1.4 розд. II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.03.1998р. за №218/2658, за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника.

Отже суд вважає, що в даному випадку позивачем не порушено пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону і, відповідно, у відповідача відсутні законодавчі підстави для нарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Така позиція суду підтверджується правовою позицією Вищого адміністративного суду України.

01.07.2006р. між позивачем (користувачем) та фізичною особою Опанащуком Ю.Я. (власником) був укладений договір №1 про виплату працівнику компенсації за користування його автомобілем, в якому зазначено, що власник використовує для потреб користувача свій транспортний засіб - легковий автомобіль моделі "Octavia 2.0 SLX", реєстраційний номер 53883ВВ, а користувач зобов'язується сплачувати йому компенсацію за користування автомобілем.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що всупереч вимогам ст. 799 ЦК України договір оренди автомобіля був укладений без нотаріального посвідчення, а тому відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України такий договір є нікчемним, про що зазначено в акті перевірки №3735/23-1/05456822/0110 від 16.06.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2006р. між позивачем (користувачем) та фізичною особою Опанащуком Ю.Я. (власником) був укладений договір про виплату працівнику компенсації за користування його автомобілем, а не договір оренди автомобіля, як зазначено в акті перевірки. Договір був укладений в межах трудових правовідносин, а не цивільних, про що зазначила в засіданні суду представник позивача. Крім того, даний договір не порушує вимог спільного наказу Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 12.11.1993р. №88 "Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання",зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.1993р. за №182.

За таких обставин суд вважає безпідставним посилання відповідача на нікчемність вказаного договору.

Відповідач вважає, що ремонт орендованого автомобіля, відповідно до договору про виплату працівнику компенсації за користування його автомобілем №1 від 01.07.2006р., повинен був проводитись за рахунок фізичної особи Опанащука Ю.Я., а не за кошти підприємства. Таким чином, на думку відповідача, отримані послуги з ремонту орендованого автомобіля є доходом платника податку з відповідним його оподаткуванням як додаткове благо.

Пункт 4.3 зазначеного договору передбачає, що у разі виходу із ладу автомобіля внаслідок порушення правил його експлуатації, чи інших навмисних дій користувача або осіб, яким він довірив управління автомобілем, користувач відшкодовує власнику заподіяну цими діями шкоду в повному обсязі а бо ж, за згодою власника, проводить за власні кошти відновлювальний ремонт автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.208р. під час виконання службових завдань водій автомобіля Томашевський В.В. (працівник підприємства) не справився з керуванням автомобілем, що призвело до пошкодження автомобіля. Даний факт підтверджується доповідною запискою Томашевського В.В. та довідкою ВДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Житомира та АТІ м. Житомир при УМВС України в Житомирській області №131 від 27.01.2010р. Проте, даний факт відповідачем не перевірявся.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про донарахування позивачу 2546,53 грн. податку з доходів фізичних осіб.

В акті перевірки зазначено, що за наданим авансовим звітом, згідно із наказом по підприємству від 22.01.2008р. №10 директор підприємства Опанащук Ю.Я. з 24.01.2008р. по 25.02.2008р. перебував на навчанні у США, у зв'язку з чим, йому оплачена вартість страхування, добові і проїзд, але в той же час, за наказом від 24.01.2008р. №2-к управління комунального господарства Житомирської міської ради та наказом по підприємству від 24.01.2008р. №6 ВК, Опанащук Ю.Я. в зазначений період перебував у черговій відпустці, а тому, на думку перевіряючих, зазначена поїздка не є відрядженням і відповідно до пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону повинна оподатковуватись як отриманий у вигляді додаткового блага доход.

Крім того, з 02.01.2008р. по 09.01.2008р. директор підприємства Опанащук Ю.Я. з метою обміну досвідом перебував в м. Поронь (Польща). Проте, накази Житомирської міської ради щодо відряджень Опанащука Ю.Я. і мети відряджень до Польщі та США відсутні. В результаті виявлених порушень відповідачем донараховано 3063,83 грн. податку з фізичних осіб.

Проте, суд з таким висновком відповідача не погоджується.

Відповідно до п. 6.2 статуту КП "Готельне господарство "Житомир" директор підприємства самостійно вирішує питання господарської діяльності підприємства, має права з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать Закону України, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність директора підприємства.

Отже, питання щодо направлення у відрядження є виключно компетенцією директора підприємства і не потребує додаткових наказів зі сторони власника підприємства – Житомирської міської ради. Крім того контрактом з керівником комунального підприємства "Готельне господарство" від 24.01.2008 року питання щодо відряджень керівника підприємства та необхідності погодження його з власником не врегульовано.

Що стосується перебування директора підприємства у відрядженні під час знаходження його у черговій відпустці, слід зазначити, що відповідно до наказу по підприємству №6 ВК від 24.01.2008р., Опанащуку Ю.Я. надано щорічну відпустку строком на 31 календарний день з 28.01.2008 року по 27.02.2008 року включно.

Однак, наказом по підприємству №7 від 24.01.2008р. наказ КП "Готельне господарство "Житомир" №6 ВК від 24.01.2008р. вважається таким, що втратив чинність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає факти порушення встановлені в акті перевірки не доведеними.

Крім того, ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем не надано доказів які б спростовували доводи позивача як і не подано доказів правомірності винесення податкового повідомлення-рішення.

Керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок з доходів фізичних осіб", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст.86, 158-163 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Житомирі від 02.07.2009 року №0005211702/0.

          Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                Л.В. Кузьменко

Повний текст постанови виготовлено: 12 квітня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.