Рішення № 90918598, 11.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2020 року м. Київ №640/15960/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомПрофесійної спілки "Українська незалежна фундація правників"доРади адвокатів Українипровизнання протиправним та скасування рішенняТреті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 ;

- ОСОБА_5 ,

встановив:

Професійна спілка "Українська незалежна фундація правників" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Ради адвокатів України, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 "Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Заявлені позивачем вимоги мотивовані протиправністю вищевказаного рішення відповідача за наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями.

Також відповідні доводи щодо порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб по справі містяться у поданих ними заявах.

Натомість, за змістом відзиву відповідача - оскаржуване позивачем рішення прийнято в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.

Представники відповідача проти позову заперечували.

Третя особа ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позовні вимоги.

Інші треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача на судове засідання не з`явились.

Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши матеріали справи, враховуючи клопотання та думку присутніх учасників справи, суд ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення учасників справи суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так Радою адвокатів України згідно частини другої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність в Україні" від 05 липня 2012 року №5076-VI та відповідно до пункту 1.21 Розділу І Положення про Раду адвокатів України, затвердженого з`їздом адвокатів України 17 грудня 2012 року, спірним рішенням від 12 квітня 2019 року №41 (Рішення №41) затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (Положення) (пункт 1 Рішення №41).

Як вбачається зі змісту Рішення №41 та приписів затвердженого ним Положення, Радою адвокатів України вирішено запровадити процедуру електронного генерування ордерів на надання правничої (правової) допомоги адвокатом через особистий кабінет адвоката на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Вирішено припинити замовлення для виготовлення ордерів на надання правничої (правової) допомоги друкарським способом відповідно до Положення про ордер на надання правничої допомоги та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36 (пункт 3 Рішення №41).

Зокрема визнано таким, що втратило чинність Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36, із змінами та доповненнями, крім Додатку №1 та пункту 18, які діють до 01 січня 2022 року (пункт 6 Рішення №41).

Згідно пунктів 6-8 затвердженого Рішенням №41 Положення, передбачено генерування бланків ордерів типової форми у відповідному розділі "Особистого кабінету адвоката" на офіційному веб-сайті НААУ www.unba.org.ua слідуючи командам системи, облік яких здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України.

Адвокати, адвокатські об`єднання або адвокатські бюро ініціюють генерування ордерів відповідно від адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, керівників (уповноважених осіб) адвокатського об`єднання, адвокатського бюро через офіційний веб-сайт НААУ, в раді адвокатів регіону, або як виняток у передбачених Радою адвокатів України випадках безпосередньо у НААУ.

Ордер встановленої Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта (пункт 11 Положення).

Реквізити ордера визначені пунктом 12 Положення, зокрема підпунктом 12.4 передбачено, що реквізити вказані у підпунктах 12.1, 12.5-12.8 (- cерія, порядковий номер ордера; - прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав, номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; - ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця), адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); - адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер; - обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.

Як вказано у підпункті 12.4 Положення реквізити 12.1, 12.5-12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.

Пунктами 13 та 14 Положення встановлено обмеження, за якими адвокати, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено не можуть генерувати ордер на надання правничої (правової) допомоги в період вказаного зупинення, а також у випадку коли право на заняття адвокатською діяльністю припинено шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю - такі адвокати не можуть генерувати ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Отже, як зазначено відповідачем у поданому відзиві та фактично убачається з викладеного, впровадження он-лайн генерування ордерів на надання правничої (правової) допомоги здійснюється з метою полегшення отримання адвокатами ордерів шляхом використання останніми власних ЕОМ, мережі Інтернет та відповідних периферійних пристроїв, на противагу раніше встановленого порядку згідно Положення про ордер на надання правової допомоги та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36, у відповідності з яким адвокати, адвокатські об`єднання або адвокатські бюро отримували ордерні книжки (зброшуровану підшивку пронумерованих бланків ордерів у кількості 50 примірників, із серією, що присвоюється Радою адвокатів України кожному регіону) за заявами відповідно адвокатів, керівників (уповноважених осіб) адвокатського об`єднання або адвокатського бюро в раді адвокатів регіону, або як виняток у передбачених Радою адвокатів України випадках безпосередньо у Раді адвокатів України.

Попри це, на думку позивача спірне рішення відповідача є протиправним з огляду на таке: 1) Оскаржуване рішення Ради адвокатів України прийняте на підставі повноваження, як органу адвокатського самоврядування щодо затвердження положення про ордер та типової форми ордера з порушенням мети використання такого повноваження; 2) Залежність можливості генерування ордера від процедури внесення змін до ЄРАУ; 3) Залежність процедури формування бланку ордера від процедури переведення відомостей в ЄРАУ у стан неактивних; 4) Створюється ризик витоку інформації та несанкціонованого доступу до формування ордеру особою, що не є адвокатом; 5) Залежність процедури генерування бланку ордера від наявності технічних пристроїв та доступу до Інтернету; 6) Можливість технічних збоїв в роботі ЄРАУ і "штучного" видалення інформації з ЄРАУ створює ризик незаконного впливу на адвоката та втручання в його роботу; 7) Рішення №41 не відповідає принципу правової визначеності та якості закону.

Адміністративний позов мотивований тим, що введення електронного сервісу із формування бланку ордера через "Особистий кабінет адвоката" (електронний профайл на офіційному веб-сайті НААУ) ставить у залежність можливість адвоката сформувати ордер від роботи веб-сайту НААУ, системи управління електронної бази даних ЄРАУ, функціонування самого ЄРАУ, доступу до самої мережі Інтернет, доступу до пристроїв машинного друкування бланків.

Тобто, на переконання позивача впровадження необхідності формування ордеру виключно через "Особистий кабінет адвоката" на сайті НААУ є порушенням принципів і гарантій прав адвокатів, і вказує на використання повноваження відповідача затверджувати типову форму адвоката, положення про ордер адвоката з порушенням мети такого повноваження.

Щодо підпункту 12.4 Положення позивач наголошує на тому, що в разі зміни відомостей, зазначених в підпунктах 4.1.5-4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Порядку ведення ЄРАУ, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від "17" грудня 2012 року №26, а саме зміни адреси робочого місця адвоката, зміни прізвища, імені та по батькові адвоката, зміни організаційної форми адвокатської діяльності - такі нові відомості повинні бути внесені до Реєстру за відповідною процедурою, встановленою пунктами 4.5 та 4.6 статті 4 Порядку ведення ЄРАУ. Оскільки такі відомості є відповідною інформацією, яка визначена у підпунктах 12.5-12.7 Положення та генерується автоматично у бланку ордера, остання не може бути самостійно внесена адвокатом у ордер, а лише після проходження процедури внесення змін до ЄРАУ, що ставить в залежність можливість адвоката сформувати ордер від процедури внесення відповідних змін до ЄРАУ.

Також, із посиланням на відповідні пункти Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 03 лютого 2017 року №4, позивач зауважив на тому, що наслідком несплати адвокатом у встановлений строк щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування - джерела фінансування ведення ЄРАУ, є перехід відомостей про нього в стан неактивних та невидимих для користувачів офіційного веб-сайту НААУ, обробка та підтримка яких адміністратором ЄРАУ не здійснюється. Такий адвокат не має права приймати участь в діяльності (роботі) органів адвокатського самоврядування, у зв`язку із відсутністю даних про нього в ЄРАУ.

Відповідно, на переконання позивача наслідком переведення відомостей щодо адвоката в ЄРАУ в стан неактивних, матиме місце додаткове навантаження на останнього у зв`язку з відсутністю можливості сформувати ордер на надання правничої (правової допомоги) протягом часу дії даних обмежень.

Через запровадження відповідачем он-лайн генерування ордеру на надання правничої (правової) допомоги, що передбачає використання комп`ютерних технологій в автоматизованих електронних системах обробки інформації та управління, а також мережі Інтернет, позивачем зроблено припущення щодо можливого несанкціонованого втручання до відповідних баз даних, зокрема несанкціонованого входу до "Особистого кабінету адвоката", у тому числі можливості формування бланку ордера та подальшого його використання не адвокатом на сторінці якого даний ордер було сформовано, а сторонньою особою.

Також, позивачем вказано на можливий ризик блокування ЄРАУ через несанкціоновані втручання в його роботу, а тому запровадження Рішенням №41 процедури електронного генерування бланку ордера із прив`язкою до відомостей, що містяться в ЄРАУ, може призвести до неможливості адвокатами виконувати свої повноваження.

Надалі, із посиланням у тому числі на практику Європейського суду з прав людини та зокрема пункти 2, 3, 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач стверджує про порушення принципу законності з точки зору якості Положення, затвердженого Рішенням №41.

Щодо принципів і гарантій прав адвокатів, які за доводами позивача порушуються оскаржуваним рішенням відповідача, у позові звернуто увагу на втручання відповідачем в професійну незалежну діяльність адвоката через впровадження процедури генерування ордеру на надання правничої (правової) допомоги у "Особистому кабінеті адвоката", що не має об`єктивного і розумного виправдання, а отже суперечить загальним принципам адвокатури та статті 58 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

В свою чергу, третя особа 1 по справі порушення своїх прав прийнятим рішенням відповідача убачає в тому, що відсутність технічної можливості створити свій електронний кабінет адвоката на офіційному веб-сайті НААУ за наведених у заяві третьої особи 1 обставин, відповідно унеможливлює і генерування ордеру на надання правничої (правової) допомоги через такий особистий кабінет, що порушує право на заняття адвокатською діяльністю в силу пункту 3 частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Треті особи 2, 3, 4, 5 по справі порушення своїх прав спірним рішенням відповідача обґрунтовують тим, що через бездіяльність відповідача зокрема відносно них на офіційному веб-сайті НААУ не відображені відповідні відомості як адвокатів, що блокує можливість отримати доступ до "Особистого кабінету адвоката", а отже можливість належним чином здійснювати свою професійну діяльність.

Крім того, останні наголошують на тому, що за відсутності визначеного порядку, яким би гарантувалось виключення можливості несанкціонованого втручання до ЄРАУ, на їх думку оскаржуваним рішенням відповідача фактично надається можливість стороннім третім особам мати доступ для огляду, розголошення згенерованих ордерів на відповідному веб-сайті.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно положень статті 131-2 Конституції України засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI (Закон №5076-VI).

Розділом VII Закону №5076-VI передбачено адвокатське самоврядування, яке згідно частини першої статті 43 ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України (частина перша статті 46 Закону №5076-VI).

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України (частина друга статті 46 Закону №5076-VI).

Вищим органом адвокатського самоврядування України є з`їзд адвокатів України (частина перша статті 54 Закону №5076-VI).

Відповідно до частини першої статті 55 Закону №5076-VI у період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.

Рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами (частина перша статті 57 Закону №5076-VI).

Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України.

Згідно підпунктів 1.4, 1.16, 1.21 пункту 1 Розділу ІІ Положення про Раду адвокатів України, затвердженого установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, Рада адвокатів України відповідно до покладених на неї завдань: - здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль та координує діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього, затверджує форму витягу з Єдиного реєстру адвокатів України та Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України; - забезпечує ведення та функціонування офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України; - затверджує типову форму ордеру адвоката, положення про ордер адвоката та порядок ведення реєстру ордерів.

Рішення Ради адвокатів України, прийняті в межах її повноважень, обов`язкові до виконання адвокатами, адвокатськими об`єднаннями, бюро, регіональними органами адвокатського самоврядування, а також у межах реалізації публічних функцій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх територіальними органами, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами (пункт 8 Розділу IV Положення про Раду адвокатів України).

Так, за наведеного вище, в Україні діє адвокатське самоврядування, вищим органом якого є з`їзд адвокатів України, де в період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.

Прийняті Радою адвокатів України рішення відповідно до частини першої статті 57 Закону №5076-VI та пункту 8 Розділу IV Положення про Раду адвокатів України є обов`язковими до виконання у тому числі адвокатами, адвокатськими об`єднаннями та бюро.

Зокрема, саме до обов`язків та компетенції Ради адвокатів України віднесено затвердження положення про ордер адвоката та порядку ведення реєстру ордерів.

На виконання покладених завдань Радою адвокатів України рішенням від 12 квітня 2019 року №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, а отже рішенням, прийнятим у відповідності та в межах наданих повноважень.

Як вже зазначалося вище даним Положенням запроваджується можливість он-лайн генерування електронного ордеру на надання правничої (правової) допомоги шляхом доступу адвоката до "Особистого кабінету адвоката" на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України (НААУ) із використанням ЕОМ, мережі Інтернет та подальшою роздруківкою згенерованого ордеру.

Метою даного заходу, згідно пояснень відповідача, є полегшення отримання адвокатами ордерів за відсутності залежності від графіку роботи ради адвокатів регіону та заощадження часу адвокатів, адже за раніше встановленим порядком передбачалась лише можливість отримання ордерних книжок (зброшурованої підшивки пронумерованих бланків ордерів у кількості 50 примірників) за відповідними заявами адвокатів, керівників (уповноважених осіб) адвокатського об`єднання або адвокатського бюро в раді адвокатів регіону, або як виняток у передбачених Радою адвокатів України випадках безпосередньо у Раді адвокатів України.

На твердження позивача, що прийнятим рішенням відповідача ставиться в залежність можливість адвоката сформувати ордер від роботи веб-сайту НААУ, системи управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ), функціонування самого ЄРАУ, залежності процедури формування ордеру від внесення змін до ЄРАУ та переведення відомостей в ЄРАУ у стан неактивних, наявності доступу до мережі Інтернет, доступу до пристроїв машинного друкування бланків, а також можливого блокування роботи ЄРАУ чи доступу сторонніх осіб до відповідних баз даних останнього через несанкціоноване втручання у його роботу, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до офіційного тлумачення вказаної норми (пункт 1 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп), частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Згідно частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Також, за офіційного тлумачення Конституційного Суду України, частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді (частина перша пункту 1 рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп/1997).

Відповідно, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права, свободи та інтереси чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, що сформований у постанові від 15 листопада 2016 року по справі №800/301/16).

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи обраний позивачем спосіб захисту та викладені у позовній заяві доводи, суд зауважує, що позивач пов`язує можливість настання у майбутньому певних несприятливих наслідків у своїй діяльності через прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а відтак, позиція яка ґрунтується на припущенні порушення прав та охоронюваних законом інтересів є такою, що суперечить завданням та основним засадам адміністративного судочинства. Як наслідок, суд не бере до уваги наведені позивачем спірні обставини, які на його думку можуть мати місце, але потребують вирішення у судовому порядку саме наразі.

Згідно пункту 1.1 статті 1 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів, ЄРАУ - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів

України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

Згідно пунктів 1.2, 1.4 Порядку ведення ЄРАУ, Рада адвокатів України забезпечує ведення ЄРАУ, технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення ЄРАУ, надання реєстраторам доступу до нього, збереження і захист даних, що містить ЄРАУ, надає роз`яснення, проводить навчання щодо наповнення та користування ЄРАУ, а також виконує інші функції, передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", цим Порядком.

Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок щодо забезпечення належної роботи ЄРАУ, зокрема збереження і захисту даних, які він містить.

При цьому, викладені у клопотаннях третіх осіб 2, 3, 4, 5 доводи щодо відсутності гарантій несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації, яка міститься в ЄРАУ, суд вважає неприйнятними, адже відповідні заперечення ґрунтуються лише на відсутності в оскаржуваному рішенні відповідача визначеного порядку здійснення зберігання, обліку та використання інформації, отриманої в порядку генерування ордеру для підтвердження укладення договору з адвокатом на посвідчення можливості представляти інтереси клієнта у суді.

В частині доводів третіх осіб 1, 2, 3, 4, 5 щодо не відображення відомостей зокрема відносно них як адвокатів в ЄРАУ, а відтак неможливості здійснити он-лайн генерування ордеру на надання правничої (правової) допомоги, а також заперечень позивача в контексті вимог пункту 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу, що спірним рішенням відповідача, а саме його пунктами 4 та 5, дозволено адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону та яка діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).

Таким чином, відповідачем передбачено перехідний період, протягом якого можливе використання ордеру, отриманого за раніше встановленого порядку.

Крім того, як вказано відповідачем, он-лайн генерування ордеру, що запроваджено оскаржуваним рішенням, не є обмеженим, що надає можливість адвокатам заздалегідь сформувати необхідну кількість ордерів та в подальшому заповнювати їх від руки.

Оскільки кожному згенерованому он-лайн ордеру присвоюється серія та номер, а їх облік здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних ЄРАУ, за доводами відповідача вказане надасть можливість запобігти зловживанням та підробок документів через присвоєння унікального номеру в електронній системі, а отже підвищить рівень захисту гарантій адвокатської діяльності шляхом недопущення відмов допуску адвокатів до інформації чи інших процесуальних прав у зв`язку з сумнівами щодо правильності документів.

З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

При цьому, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність винесення відповідачем спірного рішення в контексті заявлених по справі щодо нього заперечень, які водночас повинні обґрунтовуватись наявністю порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. Оскільки бездіяльність відповідача чи протиправність його дій з приводу невнесення та/або невідображення певних відомостей в ЄРАУ відносно третіх осіб знаходяться поза межами даного спору, відповідні доводи на користь протиправності спірного рішення відповідача суд оцінює критично.

Як підсумок, суд вкотре звертає увагу, що і в частині тверджень позивача із посиланням на практику ЄСПЛ про порушення оскаржуваним рішенням принципу законності з точки зору якості затвердженого ним Положення про ордер про надання правничої (правової) допомоги, зокрема що спірне рішення винесено з порушенням принципів передбачених пунктами 2, 3, 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, - позовна заява не містить обґрунтованих доводів про порушення прав та інтересів, які б свідчили про необхідність їх захисту саме шляхом визнання протиправним та скасування в цілому рішення відповідача.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене в сукупності, на думку суду наявні підстави для висновку про те, що відповідач виконав покладений на нього обов`язок щодо необхідності доведення правомірності винесеного ним рішення в межах своїх дискреційних повноважень та у законодавчо встановленому порядку, на відміну від позивача, доводи якого суд вважає не належними у розрізі заявлених ним вимог.

Відповідно, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог судові витрати, що підлягають розподілу, відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Професійної спілки "Українська незалежна фундація правників" до Ради адвокатів України - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко