Ухвала суду № 90918205, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

30 червня 2020 року м. Київ№ 826/13505/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П.,

при секретарі судового засідання Основі О.В.,

за участю представників:

позивача - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича,

відповідача-1 - не прибув,

відповідача-2 - Цвєткова Володимира Миколайовича,

відповідача-3 - адвоката Кузьміка Дениса Вікторовича,

третьої особи - Сидоренко Юлія Анатолійовича,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання Національного банку України про закриття провадження в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 до1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича, 2) Національного банку України, 3) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб третя особаПублічне акціонерне товариство "Банк Камбіо"про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича, Національного банку України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:

- встановити відсутність делегованих повноважень в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича, визначених статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича щодо погашення позачергово кредиторських вимог Національного банку України під час процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та спростувати майнову дію уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича по перерахуванню Національному банку України грошових коштів;

- зобов`язати Національний банк України повернути до ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" отримані позачергово кошти на погашення кредиторських вимог під час процедури

Ухвалою від 13.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального провадження.

Ухвалою від 10.09.2019 залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

У судовому засіданні 03.03.2020 залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо". відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 19.05.2020 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб залучений до участі у справі в якості співвідповідача та виключений зі складу третіх осіб по справі.

24.02.2020 Національним банком України подано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти розгляду клопотання, представники відповідачів та третьої особи просили задовольнити клопотання та закрити провадження у справі.

ОСОБА_1 є кредитором четвертої черги Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо". Сума акцептованих кредиторських вимог становить 17 594 840,28 гривень.

З листа уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича від 06.02.2017 № 04/201 позивач дізнався що Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" було здійснено погашення позачергових кредиторських вимог Національного банку України, які акцептовані та обліковуються у сьомій черзі.

Вважаючи, що позачергове погашення кредиторських вимог Національного банку України, які обліковуються у сьомій черзі, порушує права позивача як кредитора четвертої черги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона:

здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі за текстом також - Закон) установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 цього Закону).

Правовий статус уповноваженої особи Фонду передбачено у декількох статтях Закону. Відповідно до частини першої статті 35 Закону Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 4 частини першої статті 48 Закону.

Тобто, основні функції Фонду можуть мати як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містити владної складової, і бути спрямованими на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

За змістом частин першої, третьої статті 34 Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина п`ята статті 34 Закону).

З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку (частини перша, друга статті 36 Закону.

За змістом статті 37 Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду, яка діє від імені Фонду в межах повноваження Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду, тощо.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом відшкодування суми за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Частиною першою статті 46 Закону передбачено, що з дня початку процедури ліквідації припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку.

Системний аналіз наведених нормативних приписів свідчить, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд (або його уповноважена особа) набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду (його уповноваженої особи), визначений Законом, дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/9935/16.

При розгляді справи судом також враховані висновки Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/11591/15 та від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, відповідно до яких спір щодо формування переліку вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Водночас, вимоги поза межами гарантованою державою суми грошових коштів підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, повноваження, за якими Фонду доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації спірні правовідносини набувають ознак договірних відносин, у даному випадку між банком та фізичною особою, яка є кредитором четвертої черги. При цьому, предмет спору у цій справі не стосується гарантованої суми відшкодування вкладів.

Отже у справі, що розглядається, позивач оскаржує дії уповноваженої особи не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів.

Судом врахована ухвала Печерського районного суду міста Києва від 25.06.2018 у справі №757/30048/18-ц, якою відмовлено у відкритті провадження за аналогічним позовом ОСОБА_1 .

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи, що Великою Палатою Верховного Суду неодноразово робився висновок щодо юрисдикції, на яку поширюються справи за позовом до органів управління банків під час їх ліквідації поза межами гарантованої державою суми відшкодування коштів за вкладами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича у спірних правовідносинах мають розглядатися у порядку цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу учасників справи.

Щодо позовних вимог до Національного банку України стосовно повернення коштів до ліквідаційної маси банку, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

У цьому випадку, розгляд зазначеної позовної вимоги безпосередньо залежить від задоволення позовної вимоги стосовно визнання протиправними дій Фонду щодо позачергового задоволення кредиторських вимог Національного банку України, а тому така вимога є похідною та має розглядатись разом з нею у порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства.

Крім того, суд зазначає, що позовні вимоги стосовно встановлення відсутності делегованих повноважень в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича також не належить до адміністративного судочинства, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративної юрисдикції належать спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

При цьому, вимоги щодо встановлення юридичних фактів належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі.

2. Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

3. Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

4. Копію ухвали направити учасникам справи.

Згідно з частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 та пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов