Рішення № 90917157, 12.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12.08.2020 р. справа №520/4357/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 простягнення 12.040.864,93грн. коштів за податковим боргом, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 01.04.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 27.04.2020 р. після надходження відомостей з підрозділів Державної міграційної служби України. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 28.05.2020 р.

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 12.040.864,93грн. коштів за податковим боргом.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень, які пройшли процедуру узгодження. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ОСОБА_1 (далі за текстом - платник, громадянин), про відкриття провадження по справі повідомлявся належним чином та завчасно, проте правом на подання письмового відзиву не скористався, хоча про відкриття провадження по справі був повідомлений судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було вручене 06.05.2020 р.

Усвідомлюючи, що приписами постанови КМУ від 11.03.2020р. №211 у кореспонденції із положеннями п.3 розділу VI КАС України з 12.03.2020 р. автоматично продовжено перебіг строків на вчинення учасниками судових справ окремих процесуальних дій, у тому числі і стосовно подання відзиву, суд ухвалою від 16.06.2020 р. запропонував відповідачу направити письмове повідомлення з приводу наявності наміру та ймовірних строків реалізації як права на подання відзиву на позов, так і інших процесуальних прав, реалізація яких є необхідною для вирішення спору по суті.

Вказану ухвалу було також надіслано за адресою місцезнаходження відповідача, втім поштове відправлення повернулося до суду у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Суд зазначає, що 17.07.2020 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX, який зокрема, встановив, що відповідні процесуальні строки суд поновлює за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, п. 2 Прикінцевих положень згаданого Закону встановлено, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Жодних заяв з приводу процесуальних строків від учасників справи у період після 17.07.2020 р. до суду не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже доходить висновку, що учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Структура заявленої контролюючим органом вимоги про стягнення коштів складається з платежів за винесеними ГУ ДФС у Харківській області (юридичним та фактичним правонаступником якого є позивач по справі) податкових повідомлень рішень №0005711305 від 28.11.2018р. про визначення грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі - 926.207,30грн. (основний платіж - 586.664,93грн., штраф - 146.666,23грн.); а також № 0005701305 від 28.11.2018р. про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 8.799.973,96грн. (основний платіж - 7.039.979,71грн., штраф - 1.759.994,79грн.) та №0005691305 від 28.11.2018р. про нарахування 170,00грн. штрафу. Окрім того, до структури заявленої до стягнення суми коштів входить і самостійно обрахована контролюючим органом пеня у розмірі 2.507.389,84грн. (2.341.513,70грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб; 192.876,14грн. за платежем військовий збір).

Вказані податкові повідомлення-рішення були винесені за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2016 рік, результати якої оформлені актом від 30.10.2018р. №4537/20-40-13-05-08/ НОМЕР_1 .

Відносно названих рішень контролюючого органу платником податків була застосована процедура судового оскарження, котра завершилась винесенням Харківським окружним адміністративним судом рішення від 20.05.2019р. по справі №520/2488/19 про відхилення позову платника податків, яке набрало законної сили 30.09.2019р.

Отже, у розумінні приписів п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України рішення контролюючого органу є узгодженим з моменту настання події закінчення процедури судового оскарження, тобто з 30.09.2019р.

Судом також установлено, що 22.10.2019р. контролюючим органом була складена і направлена податкова вимога №131816-57.

Згадана вимога вручена платнику 30.10.2019р., до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржена, проте залишилась невиконаною.

З тексту позову та розрахунку заборгованості випливає, що обчислення пені проведено контролюючим органом за період часу з дати настання події винесення податкових повідомлень - рішень за актом від 30.10.2018р. №4537/20-40-13-05-08/ НОМЕР_1 (тобто з 28.11.2018р.) і до 15.10.2019р.

Втім, з розрахунку суми пені випливає, що обчислення пені проведено контролюючим органом за період часу з дати настання події заниження грошового зобов`язання (тобто з 01.08.2017р.) і до настання події закінчення граничного строку оплати за рішеннями контролюючого органу після завершення процедури судового оскарження (тобто до 09.10.2019р.).

Загалом нараховано пені по податку на доходи фізичних осіб - 2.314.513,70грн., по військовому збору - 192.876,14грн.

Стверджуючи, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати 12.040.864,93 грн., що призвело до виникнення підстави для примусового виконання податкового обов`язку, контролюючий орган ініціював даний спір.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

Відносно виконання податкового обов`язку за рішеннями контролюючого органу, узгодженими у судовому порядку, слід застосовувати строк оплати згідно з п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: у 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - у 10 календарних днів за днем узгодження, яким є або день закінчення процедури адміністративного оскарження (п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України), або день набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування рішення контролюючого органу (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

Згадані строки у спірних правовідносинах сплинули.

Між тим, матеріали справи не містять об`єктивних даних про припинення податкового обов`язку відповідача унаслідок самостійного і добровільного перерахування коштів до бюджету, а також з інших підстав, зокрема, за ст.ст. 37, 38, 56, 101, 102 Податкового кодексу України.

Заявлена контролюючим органом до стягнення заборгованість відповідає визначенню податкового боргу згідно з п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.72-76 КАС України у даному конкретному випадку є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом стану розрахунків з приводу виконання особою податкового обов`язку.

За приписами п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган набуває повноваження на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом після збігу строку в 60 календарних днів від дати направлення чи вручення податкової вимоги платнику податків - боржникові.

У спірних правовідносинах податкова вимога була вручена платнику 22.10.2019р., з цієї дати податковий борг існував безперервно.

Спору з приводу застосування п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України між учасниками справи не існує.

Запроваджений ст. 102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Передбачена ст. 95 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю розрахунків Головним управлінням дотримана.

Вирішуючи спір за епізодом обчислення пені, суд виходить із таких міркувань.

Правовідносини з приводу нарахування пені унормовані приписами ст. 129 Податкового кодексу України.

Так, п.п.129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції до Закону України від 21.12.2016р. було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Тобто наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

Однак, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016р. №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017р., пункт 129.1 викладений в іншій редакції, а саме: « 129.1. Нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання».

Отже, наведеною нормою кодексу було запроваджено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України - за рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами податкової перевірки; 2) у порядку п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України - за рішеннями контролюючого органу, прийнятими у випадках визначення податкового зобов`язання органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України - за самостійно поданими платником деклараціями.

Таким чином, редакція норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, була змінена з 01.01.2017 р. і передбачала, що у кожному з окреслених випадків нарахування пені розпочинається виключно після настання події узгодження грошового зобов`язання з податку (збору).

Суд звертає увагу на те, що оскільки на момент застосування процедури нарахування пені вже діяла норма у новій редакції, саме за правилами цієї норми і має відбуватись таке нарахування.

Можливість нарахування пені на недоїмку (тобто на занижене платником грошове зобов`язання) від календарної дати закінчення певного звітного податкового періоду нормами Податкового кодексу України чітко не передбачена.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Оскільки положеннями Податкового кодексу України не встановлено чіткого порядку нарахування пені на занижене грошове зобов`язання платника до моменту настання події узгодження такого зобов`язання за рішенням контролюючого органу, то у цій частині позов до задоволенню не підлягає.

Аналогічний висновок про те, що у випадку донарахування платнику суми грошового зобов`язання за результатами перевірки, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №822/2591/17 та у постанові Верховного Суду від 05.12.2019р. по справі №520/10442/18.

У спірних правовідносинах обчислення пені було розпочато контролюючим органом з 01.08.2017р.

З викладених вище міркувань обчислення пені на самостійно визначену контролюючим органом недоплату до настання події узгодження грошових зобов`язань слід визнати неправомірним.

До предмету доказування у спорі про стягнення заборгованості за публічним обов`язком із проведення платежу на користь бюджету з огляду на приписи ч.2 ст.73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) підстав виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) обізнаності зобов`язаної особи з фактом виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку у добровільному порядку, 5) дотримання владним суб`єктом визначеної законом процедури примусового виконання публічного обов`язку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення владним суб`єктом вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку, 8) поширення на боржника процедур банкрутства або знаходження боржника у процедурі ліквідації; 9) відповідність заявленої суб`єктом владних повноважень вимоги визначеній законом процесуальній формі реалізації управлінської функції.

Приєднаними до справи доказами підтверджено обставини існування боржника та боргу, дотримання владним суб`єктом процедури примусового виконання публічного обов`язку, відсутності підстав припинення невиконаного обов`язку.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов`язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов`язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що заявлена владним суб`єктом вимога не порушує прав та інтересів відповідача, а відтак, підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 9.533.475 (дев`ять мільйонів п`ятсот тридцять три тисячі чотириста сімдесят п`ять) грн. 09 коп.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.