Рішення № 90916927, 04.08.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 р. Справа № 480/543/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Мороко С.О.,

представника відповідача - Левченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:

1) визнати не нарахування пенсії по довідці-розшифровці від 1991р. згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною, яку ніхто не скасував і не може скасувати згідно з законодавством України;

2) донарахувати пенсію за травень, червень 2019 року в сумі 6221,51грн., а не 3817,35грн., та сплатити визначену суму ОСОБА_1 відповідно до довідки, з врахуванням отриманих коштів;

3) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 завдану неправомірними діями моральну шкоду, підрив здоров`я, додаткових клопотів та порушення законодавства стосовно до ОСОБА_1 , передбаченого ст.ст. 127, 364 КК України, ст.ст. 3, 21,22 Конституції України в сумі 50 000 гривень.

Просить встановити судовий контроль за виконання судового рішення.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем прийняте протизаконне, безпідставне рішення про зменшення розміру пенсійного забезпечення, що привело до порушення його прав на гідне матеріальне забезпечення відповідно до його внеску у ліквідацію наслідків на ЧАЕС. Неврахування відомостей, які містяться в довідці-розшифровці від 31.05.1991 при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 привело до протизаконного зменшення її розміру. Вважає, що вказана довідка відповідає всім вимогам законодавства і є беззаперечною підставою для нарахування і виплати пенсії.

Щодо відшкодування моральної шкоди зазначив, що додаткові клопоти при зверненні до Комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках при Сумській обласній державній адміністрації та збирання різних довідок вплинуло на здоров`я позивача у зв`язку з переживанням через зниження розміру його пенсії, що є дискримінацією та порушенням законодавства стосовно ОСОБА_1 , передбаченого ст.ст. 127, 364 Кримінального кодексу України, ст.ст. 3, 21,22 Конституції України, тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду в сумі 50000 гривень.

Ухвалою суду від 18.02.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.37-39), в якому просив відмовити у задоволенні позову. Так, вказав, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 29.04.1991 та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір пенсії був обрахований згідно довідки від 31.05.1991 б/н, яка видана Шосткинською автобазою про заробітну плату в зоні відчуження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210 з 01.01.2012.

За результатами перевірки відповідачем пенсійної справи ОСОБА_1 листом №3081/02.1-04 від 04.04.2019 було зауважено, що під час впровадження Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, довідка Шосткинської автобази від 31.05.1991 б/н про заробітну плату в зоні відчуження не відповідає вимогам законодавства. У зв`язку з чим пенсійну справу приведено у відповідність розпорядженням від 16.04.2019. З 01.05.2019 року пенсію призначено у мінімальному розмірі згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що становить 3817,35 грн.

Наголосив, що у разі, коли підприємство, установу, організацію ліквідовано без визначення правонаступника, за поданням райдержадміністрацій письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання внаслідок аварії на ЧАЕС про видачу довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, розглядають регіональні комісії, що діють при обласних державних адміністраціях, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 №886.

Під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач перебував у трудових відносинах з Шосткинською автобазою Сумського виробничого автотранспортного об`єднання, яке з 03.11.2006 ліквідоване без визначення правонаступника.

Розпорядженням від 01.07.2019 позивачу перераховано пенсію, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, та розмір пенсії склав 9290,85грн.

Вважає, що права позивача щодо перерахунку та виплати пенсії не були порушені ГУ ПФУ в Сумській області.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, представник відповідача, з посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказав, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди має бути з`ясована наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, в даному випадку відсутній склад правопорушення - шкода, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана. Тому відповідач вважає позовну вимогу позивача щодо відшкодування моральної шкоди необґрунтованою.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, зауважив, що позивач не наводить обґрунтованих та переконливих аргументів необхідності застосування судом положень ч.1 ст. 382 КАС України. При цьому, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення ГУ ПФУ в Сумській області від виконання судового рішення.

Ухвалами суду від 17.03.2020 та від 24.04.2020 у відповідача витребовувалися додаткові докази у справі, що були надані представником ГУ ПФУ в Сумській області на вимогу суду, зокрема, було надано належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Позивач та представник позивача, не погодившись з доводами представника ГУ ПФУ в Сумській області, подали до суду відповідь на відзив (а.с.46,48-49), в яких підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.06.2020 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судовому засіданні 04.08.2020 та витребувано у відповідача оригінал пенсійної справи позивача для огляду в судовому засіданні.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 03.08.2020 призначено проведення судового засідання 04.08.2020 в режимі відеоконференції.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, вкладених у позові та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, оригінал пенсійної справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є інвалідом II групи, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та йому призначена пенсія по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.04.1991 та на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку у відповідача як отримувач пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.3,10,183-186,205-209).

Також в судовому засіданні встановлено, та це не заперечується і відповідачем, розмір пенсії позивачу при призначенні був обрахований з урахуванням довідки Шосткинської автобази Сумського виробничого автотранспортного об`єднання про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991 з розшифровкою (а.с.13,159-160, 205-209).

26.03.2018 позивач звертався до Шосткинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на пенсію Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 (а.с.56зворот, а.с.109зворот), однак листом від 29.03.2018 (а.с.57) було повідомлено про недоцільність такого переходу, оскільки розмір виплачуваної пенсії стане меншим, тому пенсія буде виплачуватися у раніше призначеному розмірі, а саме 5448,97 грн.

Станом, зокрема, на березень та квітень 2019 року позивач отримував пенсію у розмірі 6221,54грн., що вбачається з копії рішення відповідача від 06.03.2019 №959220106273 про перерахунок пенсії (а.с.211-212), довідки ГУ ПФУ в Сумській області від 14.11.2019 №66 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії з урахуванням індексації ОСОБА_1 (а.с.26).

У квітні 2019 року за результатами перевірки відповідачем пенсійної справи ОСОБА_1 листом заступника начальника ГУ ПФУ в Сумській області до начальника відділу Шосткинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області №3081/02.1-04 від 04.04.2019 було зазначено, що під час впровадження Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, не було проведена робота по приведенню довідки Шосткинської автобази від 31.05.1991 б/н про заробітну плату у відповідність з вимогами законодавства, заявнику не запропоновано звернутись за отриманням довідки про заробітну плату за роботу у зоні відчуження до Комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках. У зв`язку з відсутністю довідки про заробітну плату за дні роботи у зоні відчуження пенсія відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має бути призначена у мінімальному розмірі. Також вказаним листом було рекомендовано терміново запросити ОСОБА_1 для переведення його на пенсію за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та запропонувати йому звернутись до Комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках при Сумській обласній державній адміністрації (а.с.97зворот, 204).

Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 16.04.2019 за №959220106273 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та визначено її розмір у сумі 3817,35грн. При цьому у виді перерахунку зазначено «макетна обробка» (а.с.98зворот, а.с.213-214).

Шосткинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області листом від 22.04.2019 №5027/03-пс повідомило позивача про те, що довідка Шосткинської автобази Сумського виробничого автотранспортного об`єднання про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991 не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим пенсійну справу приведено у відповідність розпорядженням від 16.04.2019 року. З 01.05.2019 пенсію призначено у мінімальному розмірі згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що становить 3817,35 грн.

Додатково було повідомлено, що управлінням направлено запит до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України для отримання архівних документів про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, при надходженні відповіді якого позивач матиме змогу звернутись до Комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках при Сумській обласній державній адміністрації (а.с.11-а,а.с.97зворот).

29.05.2019 рішенням ГУ ПФУ в Сумській області за №959220106273 ОСОБА_1 проведено ще один перерахунок пенсії з 01.06.2019 за видом перерахунку «у зв`язку з уточненням даних в ЕПС, 01.06.2019» та також визначено її розмір у сумі 3817,35грн. (а.с.215-216).

Позивач, не погоджуючись із зменшенням розміру пенсії з 01.05.2019, звертався до ГУ ПФУ в Сумській області із заявами щодо підстав її зменшення, на які відповідач листами від 23.04.2019, 30.05.2019 (а.с.24,25) повідомив ОСОБА_1 про те, що довідка Шосткинської автобази Сумського виробничого автотранспортного об`єднання про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991 не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим пенсійну справу приведено у відповідність. З 01.05.2019 року пенсію призначено у мінімальному розмірі згідно п.12 вказаного Порядку, що становить 3817,35 грн.

Також позивач повідомлявся про те, що у разі, коли підприємство, установу, організацію ліквідовано без визначення правонаступника, за поданням райдержадміністрацій письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання внаслідок аварії на ЧАЕС про видачу довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, розглядають регіональні комісії, що діють при обласних державних адміністраціях, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року № 886. У зв`язку з чим ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до Комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках при Сумській обласній державній адміністрації для отримання довідки про заробітну плату за роботу у зоні відчуження.

Як вбачається з довідки ГУ ПФУ в Сумській області від 14.11.2019 №66 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії з урахуванням індексації ОСОБА_1 (а.с.26) та протоколу від 29.06.2019, позивачу з 01.07.2019 відповідачем самостійно здійснено перерахунок пенсії, відповідно до якого з 01.07.2019 розмір пенсії позивача склав 8211грн., а згідно протоколу від 01.07.2019 - 9290,85грн. (а.с.74,75).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), статтею 1 якого передбачено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 47 Закону №796-ХІІ у редакції чинній на час призначення позивачу пенсії (29.04.1991) було передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ст.52 Закону №796-ХІІ, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначаються в розмірі відшкодування фактичних збитків, але не нижче розмірів, передбачених Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР». В свою чергу відповідно до ст. 99 вказаного Закону (Закон СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР») відділи соціального забезпечення (до повноважень яких відносилось питання призначення пенсії) зобов`язані давати роз`яснення і довідки з питань призначення пенсій, а також сприяти заявникові в одержанні необхідних документів. Відділи соціального забезпечення мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Як встановлено в судовому засіданні пенсія позивачу була призначена в розмірі відшкодування фактичних збитків з урахуванням довідки, виданої 31.05.1991 Шосткинською автобазою (а.с.160). Будь-яких зауважень щодо форми виданої довідки, неповноти даних тощо, у органу, що призначав пенсію не було.

Таких зауважень не мав і орган Пенсійного фонду здійснюючи призначення, перерахунок та виплати пенсії позивачу протягом майже 20 років, до квітня 2019р. (а.с.86-150).

При цьому, станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував та перебуває у відповідача як отримувач пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків згідно ст. 54 Закону №796-ХІІ, відповідно до якої пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частиною 3 ст.54 Закону №796-ХІІ визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посилаючись на вказану постанову, представник відповідача стверджує, що довідка від 31.05.1991 не відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак, були підстави для здійснення перерахунку в бік зменшення. Разом з тим, суд відмічає, що таких підстав, які зазначені у рішенні від 16.04.2019 «макетна обробка» не передбачено чинним законодавством для перерахунку пенсії зазначеним категорії осіб, до яких відноситься позивач. Більш того, як вже зазначалось вище, пенсія позивачу була призначена ще в 1991 році (тобто задовго до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210), з урахуванням довідки Шосткинської автобази Сумського виробничого автотранспортного об`єднання про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991 з розшифровкою (а.с.159-160, 208зворот-209,13) та як встановлено в судовому засіданні, в т.ч. при огляді пенсійної справи, наступне не заперечувалось і представником відповідача, при призначенні ОСОБА_1 з 29.04.1991 пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків будь-яких запитів відділом соціального забезпечення (органом, що здійснював призначення пенсії позивачу) не здійснювалося та будь-яких сумнівів у достовірності чи обґрунтованості поданої позивачем довідки Шосткинської автобази Сумського виробничого автотранспортного об`єднання про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991, ні у відділу соціального забезпечення, ні в органу Пенсійного фонду протягом майже 30 років не виникало.

При цьому, суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на обчислення розміру пенсії з урахуванням довідки Шосткинської автобази Сумського виробничого автотранспортного об`єднання про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991 за спірний період, та нести тягар відповідальності у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути. Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для призначення пенсії дії та надавав всі документи для врахування їх при обчисленні розміру пенсії, будь-яких зауважень до самої довідки Шосткинської автобази Сумського виробничого автотранспортного об`єднання про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991 (з приводу розбіжностей, підробки тощо) при призначенні, в тому числі і у відповідача (після передачі даних повноважень органам Пенсійного фонду) не було, таких доказів не надано.

Таким чином, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу рішеннями від 16.04.2019 за №959220106273 та від 29.05.2019 за №959220106273 в такий спосіб, що призвело до зменшення в травні та червні 2019 року розміру пенсії, призначеної ще в 1991 році, орган Пенсійного фонду як орган державної влади був непослідовним в частині обрахунку позивачу розміру пенсії, спочатку приймаючи для визначення розміру пенсії (та виплаті тривалий час) дані, зазначені у довідці Шосткинської автобази Сумського виробничого автотранспортного об`єднання про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991, а потім, через 28 років після призначення пенсії ОСОБА_1 своїми рішеннями про перерахунок пенсії зменшуючи такий розмір у травні та червні 2019р.

При вирішені цього спору, суд, відповідно до ч.ч.1,2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

У Доповіді «Верховенство права», яка схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття «законних очікувань») (пункт 48).

З наведеного вище можна зробити висновок про те, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, позивач з моменту призначення позивачу пенсії у розмірі, який обраховувався, в т.ч. на підставі довідки Шосткинської автобази Сумського виробничого автотранспортного об`єднання про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991, та здійснення її виплати протягом тривалого часу, зокрема, з 29.04.1991, обґрунтовано розраховував на те, що і в подальшому буде отримувати виплати пенсії, призначену йому відповідно до Закону №796-ХІІ, без її зменшення.

Однак, відповідачем своїми рішеннями від 16.04.2019 за №959220106273 та від 29.05.2019 за №959220106273 про перерахунок пенсії було порушено принцип юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, здійснюючи своїми рішеннями від 16.04.2019 за №959220106273 та від 29.05.2019 за №959220106273 перерахунок пенсії, що фактично призвело до зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2019 по 30.06.2019 включно, не дотримався вимог чинного законодавства України, такі рішення не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 16.04.2019 за №959220106273 та від 29.05.2019 за №959220106273, та зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату позивачу раніше призначеної пенсії, за період з 01.05.2019 по 30.06.2019 включно, з урахуванням довідки про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991, виданої Шосткинською автобазою, з урахуванням проведених виплати. При цьому, враховуючи, що юридичні наслідки мають саме рішення відповідача від 16.04.2019 за №959220106273 та від 29.05.2019 за №959220106273, які спричинили зменшення позивачу розміру пенсії у спірному періоді (травень та червень 2019р.) суд вважає, що належним і допустимим способом захисту прав позивача є саме визнання протиправними та скасування таких рішень та зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату позивачу раніше призначеної пенсії, за період з 01.05.2019 по 30.06.2019 включно, з урахуванням довідки про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991, виданої Шосткинською автобазою, з урахуванням проведених виплати.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 завданої неправомірними діями посадових осіб відповідача моральної шкоди, яка виразилася у підриві здоров`я, додаткових клопотів та порушенні законодавства стосовно до ОСОБА_1 , передбаченого ст.ст. 127, 364 Кримінальним кодексом України, ст.ст. 3, 21,22 Конституції України в сумі 50 000 гривень, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до абз.2 ч. 3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач повинен зазначити обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 57).

Відповідно до ч.1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Разом з тим, для присудження відшкодування моральної шкоди насамперед необхідно встановити факт наявності завдання такої шкоди.

Вказане узгоджується з позицією Верховного суду викладеного у постановах від 21 лютого 2020 року (справа №363/3520/16-а), від 12 березня 2020 року (справа №320/6695/18),від 27 травня 2020 року (справа №818/1434/17).

При цьому, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, САМЕ позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли (в чому вона виразилася) і який її розмір, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що додаткові клопоти при зверненні до Комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках при Сумській обласній державній адміністрації та збирання різних довідок вплинуло на здоров`я позивача у зв`язку з переживанням через зниження розміру його пенсії, що є дискримінацією та порушенням законодавства стосовно ОСОБА_1 , передбаченого ст.ст. 127, 364 Кримінального кодексу України, ст.ст. 3, 21,22 Конституції України.

Разом з тим, посилання позивача на вчинення дій посадовим особами ГУ ПФУ в Сумській області, за які передбачено кримінальна відповідальність як на дії, які завдали моральної шкоди, суд не приймає до уваги, оскільки предметом позову у даній справі є зменшення відповідачем розміру пенсії позивачу під час здійснення перерахунку на підставі рішень, які визнані судом протиправними. При цьому питання притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Посилання в позові на ті обставини, що протиправні дії відповідача завдали моральної шкоди ОСОБА_1 шляхом клопотів при збирання різних довідок при зменшенні пенсії за два місяці, на переконання суду, не може бути належним обґрунтуванням завдання моральної шкоди, оскільки більшість документів, поданих позивачем, є копіями із самої пенсії справи позивача, або ж листами відповідача. Право на звернення до суду позивачем реалізовується на власний розсуд і дана обставина не є підставою для визнання факту наявності моральної шкоди.

Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за 2019 рік, суд не приймає до уваги як на доказ погіршення здоров`я, оскільки вказаним висновком підтверджено курси амбулаторного лікування позивача у періоди з 13.02.2019 по 23.02.2019, з 25.03.2019 по 31.03.2019 (тобто, ще до порушення його прав відповідачем шляхом зменшення розміру пенсії за травень-червень 2019 року), а також з 26.03.2019 ЛОР, що, на переконання суду не може підтвердити факт наявності у позивача завдання моральної шкоди. При цьому, стаціонарне лікування позивача у терапевтичному відділенні здійснювалося у період з 20.09.2019 по 07.10.2019, та санаторне лікування, на переконання суду, також не може підтвердити факт того, що вказане лікування викликане саме завданням відповідачем моральної шкоди, оскільки з самої виписки вбачається, що позивач хворіє тривало.

Крім того, заявляючи вимоги про стягнення 50000грн. позивачем не доведено, що моральна шкода була завдана саме у такому розмірі, тим більше за тих обставин, що відповідачем вже з 01.07.2019 самостійно здійснено перерахунок пенсії позивачу, після чого розмір пенсії позивача збільшився до 9290,85грн. (а.с.26).

Беручи до уваги те, що позивачем не доведено і не надано суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, а також не наведено доводів, з яких він виходив при визначенні розміру цієї шкоди, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб`єкта владних повноважень. При цьому, це є правом, а не обов`язком суду, який при вирішенні даного питання враховує, в тому числі наявність належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідача від виконання прийнятого судового рішення.

Надана заява ГУ ПФУ в Сумській області про роз`яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду (а.с.218-219) свідчить не про ухилення від виконання рішення, а навпаки, про вживання відповідачем дій щодо виконання рішення суду. Інші листи ГУ ПФУ в Сумській області (а.с.51, 217-218) щодо стану виконання рішень судів в інших справ, а також посилання на наявні у позивача виконавчі листи, суд також не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Позивачем не надано доказів того, що він звертався з отриманими виконавчими листами до виконавчої служби щодо примусового виконання рішень судів у справах №2а-611/10, 2-а-2160/2011, а відтак, вказане не може бути розцінено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або, що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про імовірність ухилення відповідача від виконання даного судового рішення, позивачем таких доказів не надано, суд не вбачає на даний час підстав для застосування положень ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 16.04.2019 за №959220106273 та від 29.05.2019 за №959220106273.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії, за період з 01.05.2019 по 30.06.2019 включно, з урахуванням довідки про заробітну плату в зоні відчуження від 31.05.1991, виданої Шосткинською автобазою, з урахуванням проведених виплати.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 10.08.2020.

Суддя І.Г. Шевченко