Рішення № 90916689, 12.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/1558/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:

визнати незаконними дії відповідача щодо обмеження з 1.03.2017 розміру пенсії до виплати;

зобов`язати відповідача виплатити нараховану з 1.03.2017 пенсію без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже сплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є пенсіонером льотного складу цивільної авіації України, перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 1994 року. При проведенні перерахунку належної йому пенсії з 1.03.2017 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 9.08.2005 №713 "Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації" відповідачем розраховано пенсію за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 12956,53 грн, однак, з посиланням на приписи частини третьої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до виплати з 1.03.2017 призначено пенсію у розмірі 10740,00 грн. Так само, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1.03.2018 та ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем на підставі приписів статті 2 Закону України від 8.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмежено належний до виплати позивачу розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії до виплати незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки пенсію йому призначено до набрання чинності змінами, якими запроваджено обмеження максимального розміру пенсії.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у поданому до суду відзиву на позовну заяву представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 28-31/. Звертав увагу на те, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробувального складу цивільної авіації у максимальному розмірі, що відповідає десяти прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність, як те передбачено чинним законодавством.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 8.04.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №580/234/19 (адміністративне провадження №К/9901/16845/19).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 провадження у справі поновлено.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Обставини справи

ОСОБА_1 є пенсіонером льотного складу цивільної авіації України, перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області та з 26.01.1994 отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджено залученою до матеріалів справи копією протоколу про призначення пенсії від 27.01.1994 №18 /а.с. 34-35/.

17.03.2017 позивачу проведено перерахунок пенсії з 1.03.2017, за результатами якого розмір пенсії склав 12956,53 грн, що підтверджено копією розпорядження №131727 /а.с. 42/. При цьому, до виплати з 1.03.2017 позивачу призначена пенсія у розмірі 10740,00 грн.

31.05.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії з огляду на підвищення заробітку за відповідною посадою з 1.03.2018, розмір пенсії з 1.03.2018 склав 17759,48 грн /а.с. 42 - зворот/. Однак, до виплати з 1.03.2018 позивачу призначена пенсія у розмірі 13730,00 грн.

27.11.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії з 1.12.2018, розмір пенсії склав 17759,48 грн, хоча до виплати призначена пенсія у розмірі 14970,00 грн /а.с. 43/.

12.04.2019 позивачу проведено перерахунок пенсії з огляду на підвищення заробітку за відповідною посадою з 1.03.2019, розмір пенсії з 1.03.2019 склав 22161,52 грн /а.с. 44/. Проте до виплати з 1.03.2019 по 30.06.2019 призначено 14970,00 грн, з 1.07.2019 по 30.11.2019 - 15640,00 грн, а з 1.12.2019 - 16380,00 грн.

У лютому 2020 року позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату пенсії з 1.03.2017 без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб /а.с. 9/.

Листом від 24.02.2020 вих.№763-543/К-03/8-1600/20 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнавались, а тому правомірно застосовані під час виплати пенсії позивачу /а.с. 10/.

Не погодившись з такою відповіддю суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом статті 52 Закону України від 5.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №№1788-ХІІ) /у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії/ право на пенсію за вислугу років мають окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.

У статті 54 Закону №№1788-ХІІ визначено, що перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9.08.2005 №713, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

За змістом частини першої статті 2 Закону України від 8.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" /надалі - Закон №3668-VI/ (у редакції, чинній до 1.01.2016) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до ... Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що набрав чинності з 1.01.2016, частину першу статті 2 Закону №3668-VI доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до ... законів України ... "Про пенсійне забезпечення" ..., не може перевищувати 10740 гривень".

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Законом України від 6.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що набув чинності з 1.01.2017, у другому реченні частини першої статті 2 Закону №3668-VI слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Законами №№ 3668-VI, 911-VIII, 1774-VIII було внесено зміни до низки інших законів, зокрема до частини третьої статті 85 Закону №1788-ХІІ та частини третьої статті 27 Закону України від 9.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до частини третьої статті 85 Закону №1788-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Так само, частиною третьою статті 27 Закону №1058-IV визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Оцінка судом обставин справи

Спір у цій справі стосується правомірності обмеження пенсії позивача за вислугу років до виплати з 1.03.2017 по 31.12.2017 сумою у розмірі 10740,00 грн, а з 1.01.2018 - десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, тобто застосування пенсійним органом максимальної величини розміру пенсійних виплат.

Так, матеріалами справи підтверджено, що:

у період з березня по грудень 2017 року позивачу нарахована пенсія у розмірі 12956,53 грн щомісячно, а фактично виплачена - 10740,00 грн;

у січні та лютому 2018 року - фактично нарахована і виплачена пенсія у розмірі 12956,53 грн щомісячно;

упродовж березня - червня 2018 року - 17759,48 грн та 13730,00 грн відповідно;

упродовж липня - листопада 2018 року - 17759,48 грн та 14350,00 грн відповідно;

упродовж грудня 2018 року - лютого 2019 року - 17759,48 грн та 14970,00 грн відповідно;

у період з березня по червень 2019 року - 22161,52 грн та 14970,00 грн відповідно;

упродовж липня - листопада 2019 року - 22161,52 грн та 15640,00 грн відповідно;

у період з грудня 2019 року по лютий 2020 року - 22161,52 грн та 16380,00 грн відповідно.

Суд враховує, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VI, що набрав чинності з 1.10.2011.

Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19 дійшов висновку, що наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки їх дія розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом тощо).

Положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою.

Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону №3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

З аналізу пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI вбачається, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

У цій справі пенсія позивача перевищила максимальний розмір, встановлений Законом №3668-VI, лише починаючи з 1.03.2018, внаслідок її перерахунку.

Оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія ОСОБА_1 не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, суд дійшов висновку, що на позивача не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI.

Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах викладено у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №580/234/19 та він враховується судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правомірним є обмеження пенсії позивача розміром, еквівалентним десяти прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" було передбачено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у таких розмірах: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Отже, пенсія ОСОБА_1 до виплати з 1.03.2017 не могла перевищувати суму у розмірі 12470,00 грн, з 1.05.2017 - 13120,00 грн, з 1.12.2017 - 13730,00 грн.

Разом з цим, як підтверджено матеріалами справи, у період з 1.03.2017 по 31.12.2017 позивачу щомісячно виплачувалась пенсія у розмірі 10740,00 грн, тоді як розмір нарахованої пенсії з 1.03.2017 становив 12956,53 грн /а.с. 42/.

Суд зауважує, що обмежуючи розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 у період з 1.03.2017 по 31.12.2017 відповідач застосовував положення Закону №3668-VI з урахуванням змін, внесених законами №№ 911-VIII, 1774-VIII, якими максимальний розмір пенсії було обмежено не десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а конкретною сумою - 10740,00 грн.

Водночас, як зазначено судом вище, безпосередньо у Прикінцевих положеннях Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1.01.2016.

ОСОБА_1 пенсія призначена з 26.01.1994.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19 констатував правомірність обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, однак не розглядав питання щодо обмеження пенсії у період з 1.03.2017 по 31.12.2017 конкретною сумою у розмірі 10740,00 грн.

Так, у пункті 42 зазначеної постанови Верховний Суд встановив, що пенсія позивачу у справі №580/234/19 з 1.03.2017 виплачувалась у розмірі 12579,65 грн, тобто без обмеження її сумою у розмірі 10740,00 грн на підставі законів №№ 911-VIII, 1774-VIII.

Разом з цим, у цій справі суд встановив, що пенсія ОСОБА_1 з 1.01.2017 обмежена конкретною сумою, а саме - 10740,00 грн, а не десятьма розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про те, що правомірним у спірних відносинах є обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Виходячи з того, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2017 році було визначено у розмірах, що перевищують суму 10740,00 грн, обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати цією сумою є протиправним.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково, а саме - в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача до виплати за період з 1.03.2017 по 31.12.2017 сумою у розмірі 10740,00 грн, зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за цей період у розмірі десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та провести виплати з урахуванням фактично сплачених сум за цей період.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 18.03.2020 №0.0.1653139063.1 /а.с. 20/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 21/.

Крім того, прохальна частина позовної заяви містить вимогу про стягнення з відповідача витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. На підтвердження понесення цих витрат суду надані копії договору про надання правової допомоги від 5.03.2020 №07-20, акта приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2020 та квитанції від 18.03.2020 №07-20 /а.с. 16-18/.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати позивача належить розподілити шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області коштів пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 256,13 грн сплаченого судового збору та 670,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 до виплати за період з 1.03.2017 по 31.12.2017 сумою у розмірі 10740,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 1.03.2017 по 31.12.2017 у розмірі десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, визначених статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та провести виплати з урахуванням фактично сплачених сум за цей період.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 256,13 грн (двісті п`ятдесят шість гривень тринадцять копійок) та 670,00 грн (шістсот сімдесят гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач (боржник): Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Кукоба