
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3048/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
15 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у переведенні на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру» відповідно поданої 12.05.2020 року заяви, та у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років згідно довідки Військової прокуратури Об`єднаних сил від 06.05.2020 року № 14-138 вих-20;
- зобов`язання здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру», та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років в розмірі 80% заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, починаючи з 12.05.2020 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, на підставі довідки Військової прокуратури Об`єднаних сил від 06.05.2020 року № 14-138 вих-20.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що у травні 2020 подав до територіального органа Пенсійного фонду заяву про перехід з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на пенсію за вислугу років, в порядку Закону України "Про прокуратуру" та довідку Військової прокуратури Об`єднаних сил від 06.05.2020 року № 14-138 вих-20 про заробітну плату. Проте, за результатами розгляду вищевказаного звернення відповідачем прийнято рішення про відмову в переведенні позивача з одного виду пенсії на інший. Позивач вважає вищевказану відмову протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 19 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю статі 161 Кодексу адміністративного судочинства України..
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
15 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Спірне рішення вважає правомірним та обґрунтованим з огляду на те, що за документами архівної справи ОСОБА_1 розмір пенсії за вислугу років згідно ЗУ "Про прокуратуру", з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656, складає 8599,50 грн., що менше ніж розмір пенсії по інвалідності згідно ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач надав до суду заперечення на відзив, у яких вказував на безпідставність посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», яка не має ніякого відношення до позову, оскільки довідка Військової прокуратури Об`єднаних сил про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 06.05.2020 №14-13 вих-20 видана відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 року, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратурі» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за нормами чинними на 01 березня 2018 року. Що стосується твердження відповідача про недоцільність переходу з одного виду пенсії на інший, як зазначено у рішенні управління від 15.05.2021 № 70, то це є право позивача, як громадянина, на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України.
Позивач до суду з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 07.05.1999 року по 28.03.2012 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 80% від заробітку.
З 29.03.2012 року позивача переведено на пенсію по інвалідності, призначену в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
12 травня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію за вислугу років у порядку Закону України "Про прокуратуру", в якій просив здійснити обчислення її розміру на підставі довідки Військової прокуратури Об`єднаних сил від 06.05.2020 року № 14-138 вих-20 /а.с.110/.
За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення № 70 від 15 травня 2020 року, яким позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за вислугу років, призначену в порядку Закону України "Про прокуратуру", з тих мотивів, що розмір пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку позивач отримує наразі, є більшим за розмір пенсії, на яку позивач має намір перевестись /а.с. 10/.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, частина перша якої встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку; пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії; за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною дванадцятою цієї статті, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та на цій підставі втратила чинність частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.
Разом із цим, порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 (надалі - Рішення № 7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
Суд враховує, що у пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
За змістом частини першої статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Так, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII з 13 грудня 2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
Відтак, зазначена постанова, що набрала чинності 06 вересня 2017 року, є підставою для проведення перерахунку пенсії за вислугу років, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Як уже зазначалось, під час первинного призначення позивачу пенсії за вислугу років у порядку Закону України "Про прокуратуру" встановлено її відсотковий розмір на рівні 80% від місячної (чинної) заробітної плати.
Зі змісту довідки Військової прокуратури Об`єднаних сил від 06.05.2020 року № 14-138 вих-20 встановлено, що місячна (чинна) заробітна плата прокурора прокуратури становить 35712,78 грн.
Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про очевидну безпідставність доводів відповідача про те, що розмір пенсії позивача, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перевищує розмір пенсії за вислугу років у порядку Закону України "Про прокуратуру" про переведення на яку позивач порушив питання.
Відповідачем у ході розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для відмови у переведенні позивача на пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру", з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Як вже було зазначено вище, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15.05.2020 №70 відмовлено в переведенні на пенсію за вислугу років, призначену в порядку Закону України "Про прокуратуру", з тих мотивів, що розмір пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку позивач отримує наразі, є більшим за розмір пенсії, на яку позивач має намір перевестись.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення від 15.05.2020, тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15.05.2020 №70, зобов`язання відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 12 травня 2020 року.
Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії за вислугу років в розмірі 80% заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, починаючи з 12.05.2020 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, на підставі довідки Військової прокуратури Об`єднаних сил від 06.05.2020 року № 14-138 вих-20, суд зазначає наступне.
Як зазначалося судом вище, у своєму рішенні №7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до ст. 86 Закону.
Частина 20 статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься в ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII.
У п. 2 резолютивної частини Рішення №7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року, а тому Закон №1697-VII з 13 грудня 2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Таким чином, право на перерахунок пенсії виникає в осіб, яким призначено пенсію як працівникам прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 13 грудня 2019 року, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі довідки прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що наразі позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому у даних відносинах положення Законів України "Про прокуратуру" №1789-XII, №1697-VII, а також Рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року не підлягають застосуванню до позивача.
Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на їх передчасність, оскільки пенсійним органом ще не вчинено дій щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 12 травня 2020 року.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15 травня 2020 року №70.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 12 травня 2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва
Судове рішення № 90916666, Полтавський окружний адміністративний суд було прийнято 12.08.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 440/3048/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: