Ухвала суду № 90916231, 12.08.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 серпня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/1417/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3035 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач), в інтересах якої звернувся представник позивача - адвокат Косогова Людмила Олексіївна, до Військової частини 3035 Національної гвардії України (далі також - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3035 Національної гвардії України щодо не проведення повного розрахунку під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину 3035 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 59 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки виходячи з грошового забезпечення станом на дату звільнення;

- зобов`язати Військову частину 3035 Національної гвардії України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік;

- зобов`язати Військову частину 3035 Національної гвардії України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2019 рік;

- стягнути з Військової частини 3035 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.03.2019 до дати ухвалення судового рішення у справі.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 99-102), в якому зазначено, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). На думку відповідача, невиплати грошової компенсації за додаткову відпустки як учаснику бойових дії за період з 2015 по 2019 роки, допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік, суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні є трудовим спором та не стосується вимог строку звернення до адміністративного строку щодо належної виплати заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Так, відповідно частини 1 статті 233 Кодексу законів про пралю України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Отже, у даному випадку перебіг строку розпочинається з дня, коли відповідач дізнався або повинен був дізнатися про те, що з ним фактично розрахувалися. Аналогічна позиція викладена в рішенні Конституційного суду України по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України ( справа 1- 5/2012). Посилання позивача на звернення ( рапорт) 24.12.2019 до відповідача про виплату допомоги для вирішення соціально - побутових питань та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, не може бути підставою вважати, що саме з цього дня йому стало відомо про порушені права, оскільки суперечить наявним обставинам. Підтвердженням факту коли позивач дізнався або міг дізнатися про фактичний розрахунок та визначитися з обсягом своїх вимог є витяг з наказу командира частини № 57 (по стройової частині) від 11.03.2019, а також розрахунок при звільненні. Згідно платіжного доручення від 13.03.2019 № 466 та відомості № 50 від 13.03.2019 на перерахування грошового забезпечення за березень 2019 з позивачем остаточний (фактичний) розрахунок в розмірі 18991,50 грн. тобто з наступного дня коли позивач дізнався про фактичний розрахунок, починається перебіг строку. Тим самим з дня фактичного розрахунку після звільнення 14.03.2019 і до 24.12.2019 позивач у визначений законом строк не скористався правом звернення до суду за захистом своїх прав та пропустив строк звернення до суду.

Розглядаючи питання стосовно строків звернення позивача до адміністративного суду, суд виходить з такого.

Предметом позову є визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати одноразової грошової допомоги по звільненню відповідно до абзацу другого пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 15 календарних років служби та зобов`язання нарахування та виплати такої допомоги.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України "Про оплату праці" в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, усі види винагород, які отримувались або повинні були виплачені позивачеві під час проходження проходила військову службу, є винагородами, що мають постійний характер, входять до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Аналіз частини п`ятої статі 122 КАС України свідчить про те, що цією нормою визначений місячний строк звернення до суду стосовно трьох стадій, пов`язаних з публічною службою:

прийняття на публічну службу;

проходження публічної служби;

звільнення з публічної служби.

По даній справі позивач вважає, що його права порушені стосовно грошової винагороди (оплати праці) за періоди, коли він проходив публічну службу. Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї.

Частиною п`ятою статі 122 КАС України не визначений місячний строк звернення до адміністративного суду відносно спорів стосовно «грошової винагороди» або «оплати праці» за проходження публічної служби.

Сама процедура проходження публічної служби, в даному випадку - служби в органах Національної поліції, має широкий характер та включає багато процедур, таких як: призначення на посади, переміщення і просування по службі, атестація, відпустки, умови звільнення зі служби, особливості проходження служби окремими категоріями осіб начальницького складу, питання соціального захисту тощо.

Натомість, питання «грошової винагороди» або «оплати праці» (рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків) врегульоване спеціальними законами: Законом України "Про оплату праці", Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами та судовими рішеннями.

Зазначене свідчить про те, що при даних спірних правовідносинах норми Закону України "Про оплату праці", Кодексу законів про працю України, а також інших підзаконних нормативних актів та судові рішення з питань оплати праці є спеціальними порівняно з нормами КАС України. Тому в даному випадку повинні застосовуватися положення спеціальних норм в частині можливості звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, одноразова грошова допомога по звільненню, яка є складовою грошового забезпечення) повинні застосовуватися положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини п`ятої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне застосувати частину другу статті 233 КЗпП України по даній справі, тобто позивач не обмежений строком зверненням з даним адміністративним позовом.

У зв`язку з вище викладеними обставинами суд не вважає пропущеним строк звернення позивача до адміністративного суду.

Керуючись статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Вважати не пропущеним строк звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом до Військової частини 3035 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в адміністративній справі № 360/1417/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.В. Борзаниця