Ухвала суду № 90915895, 11.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

11 серпня 2020 року Справа № 280/3314/20 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши матеріали адміністративного позову

Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехінвест” (69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 46, оф. 2.24)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166),

до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехінвест” (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом (з урахуванням уточненого) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач 1), Державної податкової служби України (далі – відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників складених до податкових накладних та зобов`язати відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників складених до податкових накладних.

Ухвалою суду від 25.05.2020 залишено позовну заяву без руху, оскільки вона була подана із порушенням вимог, встановлених ст. 160-161 КАС України, позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів від дня отримання ухвали.

16.06.2020 року (вх. №27956) на адресу суду на виконання вимог ухвали від 25.05.2020 від позивача надійшла уточнена позовна заява та заява на усунення недоліків.

Разом із тим, вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі судом з`ясовано, що позивач не в повній мірі усунув недоліки позовної заяви, а саме: не надав заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів наявності поважних причин його пропуску. Також, суддя звернув увагу, що оскільки позивач на виконання ухвали про залишення позову без руху визначив належних відповідачів, позовні вимоги також підлягають приведенню у відповідність, зокрема, вимоги зобов`язального характеру.

У зв`язку із тим, що позивач не в повній мірі усунув недоліки позовної, ухвалою суду від 19.06.2020 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вказаної ухвали від позивача 06.08.2020 до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви, зокрема, позивачем надано письмові пояснення щодо строку звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо приведення позивачем позовної заяви у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Залишаючи дану позовну заяву без руху, суд в ухвалі від 20.01.2020 вказав, що позов подано після закінчення строків, встановлених законом.

Так, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що предметом позову у даній справі є оскарження рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників складених до податкових накладних.

Разом з тим, суд встановив, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження рішень комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників складених до податкових накладних, звернувшись зі відповідними скаргами, за результатами розгляду яких комісією центрального рівня прийнято рішення №29387/38732010/2 від 30.05.2019, №29406/38732010/2 від 30.05.2019, №29267/38732010/2 від 27.05.2019, №29266/38732010/2 від 27.05.2019 про залишення скарг без задоволення.

Таким чином, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України та висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, суддя вважає, що позивач мав звернутися до адміністративного суду з даним позовом у тримісячний строк з дня отримання рішень №29387/38732010/2 від 30.05.2019, №29406/38732010/2 від 30.05.2019, №29267/38732010/2 від 27.05.2019, №29266/38732010/2 від 27.05.2019 про відмову у задоволенні скарг.

Суд наголосив на тому, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

При вирішенні питання щодо визначення причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно із приписами частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Посилання позивача на пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, викладені у заяві щодо усунення недоліків (від 16.06.2020 вх. №27956) стосовно подання позивачем позову в межах строку, судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що останніми врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов`язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання.

Тобто, строк в 1095 днів стосується оскарження будь-яких рішень контролюючого органу, але саме щодо нарахування грошового зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що предметом позову в даному випадку є рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, яке за своєю суттю не є рішенням контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що у зв`язку з тим, що Податковим кодексом України не встановлено спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, тому в даному випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 85033140) предметом оскарження в якій було також рішення податкового органу, яке стосується податкових накладних, відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №640/46/19 та від 14.02.2019 у справі №813/4921/17, в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України та незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів і прийняв протилежне рішення із застосуванням строків позовної давності, наведених у Кодексі адміністративного судочинства України.

Щодо твердження позивача проте, що останній вже звертався до суду 23.08.2019 року із позовною заявою з аналогічними вимогами, однак позовну заяву позивача було залишено без розгляду і термін подачу позову перервався, суддя зауважує на тому, що інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому, слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає звернутись до суду, відрядження, несвоєчасне отримання оскаржуваного рішення, тощо.

Згідно з даним КП «ДСС», позивач звертався до Запорізького окружного адміністративного суду 30.08.2019 року із аналогічною позовною заявою (справа №280/4239/19), яку ухвалою суду від 17.02.2020 року залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.

Позивач повторно звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою лише 14.05.2020 року та не навів жодних обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та не надав жодних доказів на підтвердження існування таких обставин.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" (Alimentaria Sanders S.A. проти Іспанії).

Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача.

Суддя враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 29 постанови від 27.05.2020 року у справі №9901/11/19, що «Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.».

Суддя зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року, підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, не може слугувати поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки позовну заяву залишено без розгляду через невиконання позивачем процесуальних обов`язків.

Водночас, КАС України не передбачає переривання або зупинення строку звернення до адміністративного суду, а залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду, але в межах строків, визначених ст. 122 КАС України.

Крім того, позивачем не виконано також інші вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме не надано до суду уточнюючої позовної заяви із приведеними у відповідність, зокрема, вимогами зобов`язального характеру.

За таких обставин, суддя дійшов висновку, що оскільки позивач фактично дізнався про порушення його прав та законних інтересів з дня отримання рішень про відмову у задоволені його скарг на оскаржувані у даній справі рішення, а з позовом до суду звернувся 14.05.2020, то позивачем пропущено встановлений ч.4 ст.122 КАС України 3-ти місячний строк звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні «Меньшикова проти України» від 08 квітня 2010 року (заява №377/02), Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashmgdane v the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, серія А, №93).

Положення пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України кореспондуються з приписами частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, якщо заяву про поновлення пропущеного строку не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнання неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ “Укрспецтехінвест” підлягає поверненню позивачу.

Також, суддя вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецтехінвест” (69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 46, оф. 2.24) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166), до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Запорізький окружний адміністративний суд.

Суддя А.В. Сіпака