Рішення № 90915756, 06.08.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2020 року м. Ужгород№ 260/1525/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Гонтовому Ю.О.,

за участю сторін:

позивач: Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - представник не з`явився;

відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явився,

представник відповідача: адвокат Ковач Іван Васильович

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14, код ЄДРПОУ 13592841) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 06 серпня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 11 серпня 2020 року .

29 квітня 2020 року, Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , якою просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 63 100,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 151,44 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

04 травня 2020 року, ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін на 01 червня 2020 року.

01 червня 2020 року, ухвалою суду клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін задоволено та призначено судове засідання для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

1. Позиції сторін

Позивач свої позовні вимоги тим, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано до відділення Фонду звіт за формою № 10-ПІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2019 рік, з якого випливає, що відповідач вимогу Закону не виконав. Згідно рядка 03 звіту, кількість осіб з інвалідністю які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст.19 Закону становить 1 особа. Оскільки середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2019 році становила 63 100,00 грн., то за не працевлаштування осіб з інвалідністю у необхідній кількості відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету 63 100,00 грн. Однак, відповідач до 15 квітня 2020 року, строк встановлений законом, адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатив. Вказане є підставою для звернення до суду та нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

29 травня 2020 року, представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу, оскільки відповідач не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо він розробив необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про доставку судової повістки на електронну адресу, (а.с. 55).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 27 лютого 2020 року, фізична особа - підприємцем ОСОБА_1 подав до відділення Фонду соціального захисту інвалідів за місцем реєстрації звіт за формою № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, (а.с. 7).

Відповідно до рядка 01 звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 20 осіб. Згідно рядка 03 звіту, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить - 1 особа.

Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за результатами звіту зроблено висновок, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, як це передбачено ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

На підставі викладеного позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду із позовом про їх стягнення разом з пенею.

За розрахунком позивача розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , становить 63 100,00 грн. та 151,44 грн. пені.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Основи соціальної захищеності та гарантії осіб з інвалідністю в Україні, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідно до абз. 1-2 частини 1 статті 4 вказаного Закону, діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу, транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною 2 статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно поданого звіту ФОП ОСОБА_1 середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 20 осіб, ( а.с.7).

24 квітня 2020 року, позивачем сформовано розрахунок адміністративно-господарських санкцій для ФОП ОСОБА_1 із розрахунку середньорічної заробітної плати штатного працівника - 63 100, 00 грн. Сума адміністартивно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (відповідно статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України" становить 63 100, 00 грн., (а.с.5) та розрахунок пені для ФОП ОСОБА_1 виходячи із розрахунку за 8 днів прострочки становить 151, 44 грн., (а.с. 6).

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено періодичність подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

21 грудня 2018 року, ОСОБА_1 подано до центру зайнятості звіт форми № 3-ПН, (а.с. 29-30).

08 січня 2020 року, ОСОБА_1 подано до центру зайнятості звіт форми № 3-ПН, (а.с. 31-31).

27 лютого 2020 року, фізична особа - підприємцем ОСОБА_1 подав до відділення Фонду соціального захисту інвалідів за місцем реєстрації звіт за формою № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, (а.с. 7).

16 квітня 2020 року, ОСОБА_1 подано до центру зайнятості звіт форми № 3-ПН, (а.с. 33-34).

30 травня 2019 року, Тячівський районний центр зайнятості надав довідку № 763, де зазначив, що у ФОП ОСОБА_1 з травня 2018 року по сьогоднішній день в єдиній інформаційно-аналітичній системі служби зайнятості України є інформація про актуальну вакансію для укомплектування особою з інвалідністю. Вакансія не укомплектована із-за відсутності кандидатур з числа осіб з інвалідністю, (а.с. 26).

05 липня 2019 року, виконавчий комітет Вільховецької сільської ради - об`єднаної територіальної громади, надав відповідь ФОП ОСОБА_1 , що на його неодноразове звернення за період з грудня 2017 року по червень 2019 року щодо сприяння в працевлаштуванні осіб з інвалідністю, особи із вищевказаної категорії громадян з питань працевлаштування до сільської ради не зверталися, а ті, яким було запропоновано працювати у нього - відмовилися від роботи, (а.с. 25).

17 липня 2019 року, на виконання адвокатського запиту від 10 липня 2019 року № 10/07/2019-1, Тячівський районний центр зайнятості надав відповідь, де зазначив, що за період з 01 січня 2018 року по 01 червня 2018 року до них не зверталися особи з інвалідністю, які за висновком МСЕК, могли б зайняти вакантну посаду у ФОП ОСОБА_1 , яка починаючи з травня 2018 року числиться, як вакантна, згідно відомостей інформаційно-аналітичної системи служби зайнятості України, (а.с. 28).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, в тому числі шляхом подання звітів до Центру зайнятості та до Фонду соціального захисту інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, судом встановлено, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22 травня 2020 року у справі № 520/3919/19.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Натомість позивач по справі не довів обґрунтованість своєї правової позиції щодо стягнення із відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14, код ЄДРПОУ 13592841) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль