Рішення № 90915482, 11.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/6199/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України Північного регіонального управління про визнання протиправною бездіяльності, стягнення утриманих сум та моральної шкоди,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо неповернення йому утриманих з нього на підставі скасованого наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №95-АГ від 10.02.2017 коштів;

- стягнути з Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на його користь 35164,19 грн;

- стягнути з Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі № 806/758/17 визнано протиправним та скасовано наказ № 95-АГ від 10.02.2017, що в свою чергу, з врахуванням частини 3 статті 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» є беззапереперечною підставою для повернення утриманих сум, а тому позивач вважає, що у суду є всі необхідні підстави для постановлення рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповернення йому утриманих сум та стягнення з відповідача на його користь 35164,19 грн.

Ухвалою судді від 21.04.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву впродовж п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі або протягом семи днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та задоволено клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі. Витребувано від Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України наказ про скасування наказу Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №95-АГ від 10.02.2017 згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2019, яке набрало законної сили.

Проте, у встановлений судом строк відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на позов, а також не надав до суду витребуванні докумети.

15.06.2020 до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, однак ухвалою суду від 11.08.2020 заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 11.06.2020 у адміністративній справі №240/6199/20 повернуто позивачу без розгляду.

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду: №01-35-В від (у період з 04.05.2020 до 08.05.2020), №01-45-в від 20.05.2020 (у період з 09.06.2020 до 03.07.2020), № 01-65-В від 22.07.2020 (у період з 27.07.2020 до 05.08.2020) суддя Єфіменко О.В., перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд даної справи судом відкладався.

Дослідивши обставини справи та письмові докази наявні у ній, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 29.11.2014 по 29.11.2016 проходив військову службу на посаді начальника відділу прикордонної служби "Вільхуватка" Харківського прикордонного загону.

Згідно з наказом начальника Харківського прикордонного загону №983-АГ від 18.07.2016 призначено службове розслідування за фактом завдання матеріальної шкоди державі внаслідок пошкодження снігоходу PolarisTurbo IQ LXT військовий номер НОМЕР_1 , за результатами якого винесено наказ начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України «Про відшкодування збитків нанесених державі» №95-АГ від 10.02.2017, яким встановлено з належного позивачу грошового забезпечення, щомісяця утримувати 1/5 частини на погашення боргу.

Вказаний наказ позивачем оскаржено до Житомирського окружного адміністративного суду.

Постановою суду від 07.12.2017 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ № 95-АГ від 10.02.2017, винесений Державною прикордонною службою України Північного регіонального управління та стягнуто з неї на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2000 грн. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 постанову Житомирського окружного адміністративного суду у цій справі від 07.12.2017 залишено без змін.

На виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі №806/758/17 та керуючись Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державні, затвердженого постановою верховної Ради України №243/95-ВР від 23.06.1995 начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України видано наказ №164-АГ від 28.03.2018 «Про скасування наказу Північного регіонального управління від 10.02.2017 №95-АГ «Про відшкодування збитків нанесених державі».

Втім, постановою Верховного Суду від 29.11.2018 касаційні скарги Державної прикордонної служби України Північного регіонального управління, Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Харківський прикордонний загін у справі №806/758/17 задоволено частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням суду від 10.10.2019, яке набрало законної сили визнано протиправним та скасовано наказ Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України "Про відшкодування збитків нанесених державі" №95-АГ від 10.02.2017.

Проте, відповідно до вказаного наказу з позивача у період з лютого 2017 року по лютий 2018 року було утримано 30542,28 грн (а.с.56) та у період з січня 2019 року по грудень 2019 року утримано 35164,19 грн для відшкодування збитків Харківському прикордонному загону (а.с.57).

Загальна утримана сума грошових коштів складала 65706,47 грн, з яких на підставі виконавчого листа №3427 2018 від 18.12.2018, виданого Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/2032/18 повернуто позивачу 30642,28 грн, а решту утриманої суми у розмірі 35164,28 грн позивач не отримав.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність щодо неповернення йому утриманих з нього на підставі скасованого наказу начальника Північного Регіонального Управління Державної прикордонної служби України №95-АГ від 10.02.2017 коштів звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-IX від 03.10.2019 (далі - Закон №160-IX).

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань (далі - особи).

Стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення (ч.1 ст.13 Закону № 160-IX).

Положення ст.14 Закону № 160-IX передбачають оскарження рішення про притягнення до матеріальної відповідальності.

Зокрема, наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством. Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.

У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2019, яке набрало законної сили визнано протиправним та скасовано наказ Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України "Про відшкодування збитків нанесених державі" №95-АГ від 10.02.2017, яким визначено проводити щомісячне грошове утримання з належного грошового забезпечення починаючи з 01.02.2017 у розмірі 1/5 частини належного грошового забезпечення на погашення боргу.

Проте, як вказує у позовній заяві ОСОБА_1 відповідачем станом на 13.04.2020 не вжито жодних заходів щодо видання відповідного наказу та повернення позивачу коштів, утриманих ним на основі оскарженого протиправного наказу з січня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 35164,19 грн. Зворотнього відповідачем під час розгляду даної справи не доведено та матеріали справи не містять.

Більш того, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, а тому суд відповідно до ч.4 ст.159 КАС України вважає, що даний позов визнаний Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини другої статті 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо неповернення позивачу утриманих з нього на підставі скасованого наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №95-АГ від 10.02.2017 коштів та стягнення з Північного Регіонального Управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 35164,19 грн.

Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з Північного Регіонального Управління Державної прикордонної служби України на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач зазначає, що протиправною бездіяльністю Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо неповернення йому утриманих з нього сум на підставі скасованого наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 95-АГ від 10.02.2017, завдано йому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі - 10000,00 грн.

Вказує, що моральна шкода полягає у його душевних переживаннях та вимушеним переведенням до лав Збройних Сил України з цього відомства з метою уникнення службових переслідувань та явним фактом тривалого протиправного поводження військової частини відносно нього, зокрема приниження його ділової репутації, честі офіцера - що доведено у судовому порядку.

Наголошує, що видання протиправного наказу спричинило незаконне утримання з його щомісячного грошового забезпечення значних сум, що спричиняло явну недостатність матеріального забезпечення його сім`ї протягом тривалого часу. Незаконне стягнення коштів спричинило негативні морально-психологічні наслідки у його сім`ї та є беззаперечним фактом.

Зазначає, що є військовослужбовцем - офіцером з вислугою більше 20 років, батьком трьох неповнолітніх дітей, учасником бойових дій. Тому протиправне ставлення відповідача до нього, з підстав видання протиправних наказів, незаконне утримання коштів в час сумлінного виконання своїх службових обов`язків спричинили погіршення його морального стану, виникнення негативної психологічної атмосфери сім`ї та приниження його офіцерської честі та репутації серед офіцерського колективу.

З огляду на викладене вважає, що відповідач своїми протиправними діями та протиправною бездіяльністю спричинив завдання йому моральної шкоди.

Так, при вирішенні питання про з`ясування фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статті 1167 Цивільного кодексу України, в якій визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Отже, відшкодування моральної шкоди здійснюється особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до пункту 5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналізуючи встановлені обставини справи та обґрунтування позовної вимоги стосовно стягнення моральної шкоди суд вважає, що такі позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав доведеності її спричинення саме діями відповідача, наявності належних доказів, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Таким чином, в межах цієї справи в частині вимог, які підлягали розгляду по суті та які задоволені, наявна протиправна поведінка суб`єкта владних повноважень, з якою позивач пов`язує завдання йому моральної шкоди, оскільки рішення Житомирського окружного адміністративного суду, після апеляційного перегляду набрало законної сили ще у лютому 2020 році, проте на час розгляду даної справи не вжито жодних заходів щодо видання відповідного наказу та повернення позивачу коштів, утриманих ним на основі оскарженого протиправного наказу з січня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 35164,19 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн підлягають до задоволення частково в розмірі 3000 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, суд, проаналізувавши позовні вимоги та з`ясувавши всі обставини справи та оцінивши докази, дійшов висновку, що позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність бездіяльності Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо неповернення йому утриманих з нього на підставі скасованого наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №95-АГ від 10.02.2017 коштів, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Промислова, 5, м.Житомир,10025. РНОКПП/ЄДРПОУ: 23311352) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення утриманих сум та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо неповернення ОСОБА_1 утриманих з нього на підставі скасованого наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №95-АГ від 10.02.2017 коштів.

Стягнути з Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 35164 (тридцять п`ять тисяч сто шістдесят чотири) грн 19 коп утриманих на підставі скасованого наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №95-АГ від 10.02.2017 коштів.

Стягнути з Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено: 11.08.2020.

Суддя О.В. Єфіменко