Рішення № 90915191, 11.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року Справа № 160/6480/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2020 року позовом ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області , в якій просить:

визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-8081-53 у сумі 29293,44 грн, видану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 20.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області видано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8081-53 відповідно до якої від нього вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29 293, 44 грн. Фактичні обставини спірних правовідносин свідчать, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача вже сплачено його роботодавцем, а норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини доводять, що повторне нарахування та стягнення таких сум є протиправним. Позивач не здійснює незалежної діяльності та не отримує дохід від такої діяльності. Окрім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/12114/19 від 28.12.2019 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги встановлено преюдиційні обставини, що не підлягають повторному доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України.

Ухвалою від 17 червня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

16 липня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець. На дату формування оскаржуваної вимоги не перебував у стані припинення підприємницької діяльності. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, і як наслідок, повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже вищенаведене свідчить про те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) діяв у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для скасування вимоги про сплату боргу.

До відзиву долучені роздруківки інтегрованої картки платника податку за 2018 - 2019 рр.

20 липня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що мав статус фізичної особи-підприємця в період з 20.03.2007 року по 29.05.2009 року. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП відбулася 29.05.2009 року. Доказом припинення підприємницької діяльності є відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Свідоцтво про державну реєстрацію із відповідним штампом державного реєстратора про припинення ФОП 29.05.2009 року.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю № 2135 від 14.06.2010 року.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 20.03.2007 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець з видами діяльності за КВЕД 22.25.0 Надання інших послуг у поліграфічній діяльності (основний), КВЕД 74.11.2 нотаріальна та інша юридична діяльність, КВЕД 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління. Вказану діяльність припинено 29.05.2009 року.

Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 з 10.01.2019 року позивач працює у ТОВ «ТЕРВІН ГРУП» по теперішній час. Вказані відомості підтверджено Довідкою ТОВ «ТЕРВІН ГРУП» від 10.06.2020 р. № 1006.

Відповідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), ТОВ «ТЕРВІН ГРУП» здійснює належну сплату страхових внесків за позивача на протязі 2019-2020 звітних років. Окрім того, вказані внески здійснені і за попередніми місцями роботи позивача з 2011 по 2020 рік (а.с.37) .

Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) 20.02.2020 року було винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) № Ф- 8081-53 на суму 29 293, 44 грн.

Судом встановлено, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) сформовано на підставі даних інтегрованої картки платника податку, за яким розраховані нарахування єдиного соціального внеску, а саме сума недоїмки станом на 31.10.2019 року становила 26 539, 26 грн, з них нарахувань за 2018 рік - 15 819, 54 грн., 1-3 квартал 2019 року 26 539, 26 грн, за 4 квартал 2019 року 2754, 18 грн, що у сукупності станом на 31.01.2020 року склало 29 293, 44 грн.

27.04.2020 року вказану вимогу позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 29.05.2020 року № 17613/6/99-00-08-06-01-06 вказану вимогу про сплату боргу залишено без змін, скаргу фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю - без задоволення.

Не погодившись з прийнятою контролюючим органом вимогою № Ф-8081-53 від 20.02.2020 року у сумі 29 293, 44 грн позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пп. 14.1.195 п. 14.1 статті 14 ПК працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі також - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для правового висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Вказана позиція кореспондується з викладеною в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року (справа № №824/509/19-а) та від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19).

На підтвердження перебування у трудових відносинах з роботодавцями, позивачем надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , якою підтверджується перебування позивача з 10.01.2019 року по теперішній час на посаді юрисконсульта юридичного департаменту та провідного юрисконсульта з корпоративних питань юридичного департаменту у ТОВ «ТЕРВІН ГРУП» ( а.с. 35).

Окрім того, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), в оскаржувані періоди (2018 - 2019рр.), позивач працював у ТОВ «Інтерпайп Менеджмент», ТОВ «ТЕРВІН ГРУП» та вказаними підприємствами було здійснено належні відрахування страхових внесків за застраховану особу ОСОБА_1 , зокрема зі сплати єдиного соціального внеску (а.с. 37).

Виходячи з зазначеного вище, в періоди, за які позивачу було сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), він перебував у трудових відносинах з роботодавцями, тобто був найманим працівником. З огляду на вказане, суд робить висновки про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Окрім того, суд наголошує, що відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» № 755-IV (далі- Закон 755-IV) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - єдиний державний реєстр) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру, 29.05.2009 року було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача за номером 22030060003020391, тож станом на момент винесення оскаржуваної вимоги та у періоди, за яку її винесено підприємницьку діяльність було припинено у встановленому законом порядку.

До матеріалів справи позивачем додано копію Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В00 від 20.03.2007 р. із відповідним штампом про припинення такої діяльності із зазначенням номеру запису реєстраційної дії.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не доведено належними, достатніми доказами правомірність нарахування позивачу єдиного внеску, що стало підставою для виникнення недоїмки, суд дійшов висновку про протиправність винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-8081-53 підлягає задоволенню.

Відповідно приписів ст. 139 КАС України з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-8081-53 у сумі 29293,44 грн, видану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-43145015) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев