Рішення № 90915100, 07.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року Справа № 160/5052/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-116389-17, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій, з урахуванням зміни позовних вимог, просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3141-51 від 12.11.2019 року у розмірі 26 539,26 грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3141-51 від 17.02.2020 року у розмірі 29 293,44 грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3141-51 від 12.11.2019 року у розмірі 26 539,26 грн. такою, що не підлягає виконанню;

- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3141-51 від 17.02.2020 року у розмірі 29 293,44 грн. такою, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, він не займався нею, оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 року по справі №2а-16948/09/0470 було припинено його підприємницьку діяльність, як фізичної особи підприємця. Тому, спірні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-3141-51 від 12.11.2019 року та від 17.02.2020 року є протиправними та підлягають скасуванню та є такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач з 13.01.2003 р. по 29.04.2020 р. перебував на обліку в Соборному управлінні Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як платник податків за основним місцем обліку, державна реєстрація за №22240000000143228. Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3141-51 від 12.11.2019 р. та від 17.02.2020 року є цілком законними та вірними. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач у своєму відзиві ніяк не прокоментував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 року по справі №2а-16948/09/0470, якою було припинено його підприємницьку діяльність. Позивачем по даній справі був податковий орган. Вказана постанова була зазначена у позові та детально викладені всі обставини, які призвели до винесення даної постанови.

Крім того, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. В даному випадку постає питання, чому відповідач сформував оскаржувану вимогу станом на 12.11.2019 р., тоді коли борг виник ще на початку 2017 року, про що відповідач зазначає у розрахунках, які наведені у відзиві. Отже, на підставі наведеного, відповідачем порушено порядок та строк обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, що в свою чергу призвело до покладення на нього надмірного тягара зі сплати єдиного соціального внеску. За таких обставин, позивач просив позов задовольнити повністю.

Третя особа отримала ухвалу суду - 26.05.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Але будь-яких пояснень щодо позовної заяви до теперішнього часу третя особа на адресу суду не надіслала.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 13.01.2003 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Судом також встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 року по справі №2а-16948/09/0470 було задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, а саме: припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Як видно з матеріалів справи, 12.11.2019 року та 17.02.2020 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3141-51, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26 539,26 грн. та 29 293,44 грн., відповідно.

29.04.2020 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних-процедур Дніпровської міської ради було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 2224 000 0000 143228 про включення ОСОБА_1 як фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Після цього вчинено реєстраційну дію, а саме припинення підприємницької діяльності на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 року по справі №2а-16948/09/0470, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.04.2020 року №1006591377.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача по формуванню та видачі відносно нього спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 року та 17.02.2020 року №Ф-3141-51.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, фізична особа-підприємець, яка в силу положень ст.50 Цивільного кодексу України визначається як особа, яка здійснює своє право на підприємницьку діяльність, є платником єдиного внеску.

Відповідно до ч.1 ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та яка зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.

У спірному випадку неможливо стверджувати про те, що у періоді 2017-2018 роки позивач був суб`єктом справляння єдиного внеску.

Як видно з матеріалів справи, спірні вимоги №Ф-3141-51 від 12.11.2019 року та 17.02.2020 року включають нарахування:

За 2017 рік: нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 року на загальну суму 8 448 грн.

За 2018 рік:

- за І квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн. - граничний термін сплати 19.04.2018 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3 723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 457,18 грн.);

- за ІІ квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн. - граничний термін сплати 19.07.2018 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3 723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 457,18 грн.);

- за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн. - граничний термін сплати 19.10.2018 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3 723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 457,18 грн.);

- за ІV квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн. - граничний термін сплати 21.01.2019 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 3 723 грн. х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 457,18 грн.);

За 2019 рік:

- за І квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн. - граничний термін сплати 19.04.2019 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 4 173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 754,18 грн.);

- за ІІ квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн. - граничний термін сплати 19.07.2019 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 4 173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 754,18 грн.);

- за ІІІ квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн. - граничний термін сплати 19.10.2019 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 4 173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 754,18 грн.);

- за ІV квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн. - граничний термін сплати 21.01.2020 р. (мінімальна заробітна плата 2018 року - 4 173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 2 754,18 грн.).

Так, позивачем отримано дві вимоги - від 12.11.2019 року №Ф-3141-51 на суму 26 539,26 грн. та від 17.02.2020 року №Ф-3141-51 на суму 29 293,44 грн.

Отже, відповідно до розрахунків податкового органу заборгованість по податковій вимозі від 12.11.2019 року №Ф-3141-51 складається із заборгованості по єдиному внеску за 2017 рік у сумі 8 448 грн. + заборгованість за 2018 рік у сумі 9 828,72 грн. + заборгованість за І - ІІІ квартал 2019 року та становить 26 539,26 грн.

Через несплату позивачем сум єдиного соціального внеску, станом на 21.01.2020 року у останнього утворилася заборгованість за IV квартал 2019 року у розмірі 2 457,18 грн, на підставі чого була винесена вимога від 17.02.2020 року №Ф-3141-51 на суму 29 293,44 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спірні податкові вимоги №Ф-3141-51 не є окремими документами про стягнення різних сум, а є єдиним документом, що визначає заборгованість позивача у кожному наступному періоді, а отже фактичним предметом оскарження по даній справі є податкова вимога від 17.02.2020 року №Ф-3141-51 на суму 29 293,44 грн. за періоди 2017 - 2020 роки.

Так встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 року по справі №2а-16948/09/0470 було задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Отже рішенням суду, яке набрало законної сили та яке є обов`язковим до виконання, припинено право ОСОБА_1 на здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в редакції на час прийняття зазначеного судового рішення, суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з постановленням судового рішення, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв`язку з постановленням судового рішення та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.

Отже порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, не передбачав вчинення будь-яких дій з боку особи, відносно якої таке рішення ухвалено, задля державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, за встановлених обставин не можливо стверджувати про те, що сам факт державної реєстрації припинення позивача як фізичної особи-підприємця у 2017-2018 роках є безумовною підставою для виконання ним обов`язку по сплаті єдиного внеску у вказаному періоді.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що саме органами доходів і зборів, до яких входить відповідач, ведеться облік платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців.

Тобто, саме відповідач повинен володіти інформацією щодо дати реєстрації позивача у якості ФОП, дати припинення ФОП позивачем, дати взяття його на облік, як платника єдиного внеску. Після припинення ФОП саме органи доходів і зборів повинні провести перевірку та остаточні розрахунку та зняти з обліку особу, ФОП якої припинено.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що в даному випадку достатнім способом захисту порушеного права позивача буде лише визнання протиправною та скасувати податкової вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 17.02.2020 року №Ф-3141-51 на суму 29 293,44 грн.

У задоволенні решти позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3141-51 від 12.11.2019 року у розмірі 26 539,26 грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та визнання вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3141-51 від 12.11.2019 року та від 17.02.2020 року у такими, що не підлягають виконанню, позивачу слід відмовити з викладених вище підстав.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу судові витрати по справі в розмірі 420,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 17.02.2020 року №Ф-3141-51 на суму 29 293,44 грн.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма