Рішення № 90914947, 11.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 серпня 2020 р. Справа № 120/2018/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 39767547, вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що ним подано клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 0524886100:03:002:0506 для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

За наслідками розгляду клопотання 17.04.2020 відповідачем прийнято наказ №2-8945/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації". Підставою відмови у наданні дозволу на виготовлення документації слугувало те, що відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач вважає протиправним вказаний наказ, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Окремо просив, стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

03.06.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Мотивуючи відзив відповідач зазначає, що за результатом розгляду клопотання позивача прийнято наказ від 17.04.2020 за № 2-8945/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації" у зв`язку із тим, що передача земельних ділянок здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідач зазначає, що позивач бажає отримати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03), однак земельна ділянка, за рахунок якої він бажає отримати земельну ділянку, вже є сформованою із цільовим призначенням - землі запасу (16.00), що унеможливлює передачу земельної ділянки за технічною документацією щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, представник вказав, що в матеріалах справи наявний лише договір про надання правничої допомоги за №11 від 12.05.2020, інших доказів на підтвердження понесених витрат не надано. Тому, останній просить відмовити у стягненні правничої допомоги з відповідача.

09.06.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, які полягають у тому що відзив подано особою, права якої на вчинення відповідних дій не підтверджені у встановленому законом порядку.

Також, представник позивача вказав, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Таким чином, оскільки земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер, вона має площі і межі, у даному випадку підлягає застосуванню спеціальна норма, а саме ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, за змістом якої формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

02.07.2020 представником позивача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які, на його думку, підтверджують понесені витрати на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про можливість прийняття до розгляду відзиву відповідача, суд зважає на таке.

В силу положень абзацу 2 підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з 01.01.2020 представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Разом з тим, відповідно до ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Отже, Конституцією України передбачено винятки із загального правила щодо обов`язкового представництва інтересів особи в суді виключно адвокатом, а також представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування виключно прокурорами або адвокатами починаючи з 01.01.2020. Такі винятки поширюються, зокрема, на так звані "малозначні справи".

Згідно з ч. 1, 2 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною першою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 3 ст. 59 КАС України).

Крім того, згідно даних із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підписант відзиву на позовну заяву - Тиховський Микола Олегович є уповноваженою собою Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на вчинення дій: представництва в усіх судах України без окремого доручення з правами що надані сторонам (учасникам) в тому числі, подання позовних заяв, клопотань, заяв, відзивів, посвідчення копій документів, крім відмови від позову, визнання позову, укладання мирової угоди. Дані відомості є загальнодоступними, тому не потребують доказування.

Враховуючи наведені норми та з огляду на те, що ця справа є малозначною і розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд доходить висновку про можливість прийняття до розгляду відзиву відповідача за підписом представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Тиховського М.О., який діє як представник відповідача на підставі довіреності за №0-2-0.6-4162-20 від 06.03.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

19.03.2020 позивач звернувся із клопотанням до відповідача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари з метою подальшої передачі у власність, яка розташована на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області. До вказаного клопотання позивачем додано графічний матеріал на земельну ділянку із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Наказом відповідача від 17.04.2020 за № 2-8945/15-20-СГ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою. Відмова мотивована загальним посиланням на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також відповідач зазначив, що передача земельних ділянок здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Не погоджуючись із наказом, з метою визнання його протиправним та скасування позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України.

Статтею 79-1 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм видно, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання із раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону від 22.05.2003 № 858-IV: технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування; проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Згідно ст. 25 Закону від 22.05.2003 № 858-IV видами документації із землеустрою, зокрема є, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто, згідно з Земельним кодексом України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (мотиви суду узгоджуються із висновком Верховного Суду викладеному у постанові від 04.05.2020 справа № 802/1539/17-а).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки є належною документацією із землеустрою, оскільки земельна ділянка, за рахунок якої позивач бажає отримати безоплатно у власність 2,0 га, є сформованою та присвоєно кадастровий номер (0524886100:03:002:0506).

Відтак, підстави для прийняття оскаржуваного наказу від 17.04.2020 № 2-8945/15-20-СГ суперечать вказаним вище нормам Земельного кодексу України, а тому наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо аргументів відзиву відповідача про те, що бажана позивачем земельна ділянка, за рахунок якої позивач бажає отримати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03), вже є сформованою із цільовим призначенням - землі запасу (16.00), а відтак зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення, то такі до уваги не беруться оскільки про них не йдеться в наказі, що став предметом оскарження.

Суд зазначає, що у межах розгляду цієї справи, виходячи із норми абзацу 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, надає оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття рішення, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17.12.2018 справа № 509/4156/15).

Крім цього, суд дійшов висновку, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є належною документацією із землеустрою, адже зазначена позивачем у клопотанні земельна ділянка вважається сформованою.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача ЗВ-9300041632020 від 19.03.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 0524886100:03:002:0506 для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області та прийняти мотивоване рішення, суд керується наступним.

В постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 р. у справі №640/21330/18 висловлена правова позиція про те, що якщо одна позовна вимога є передумовою для застосування іншого способу судового захисту, то в такому випадку вони є пов`язаними і їх слід розглядати як єдиний спосіб судового захисту.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача ЗВ-9300041632020 від 19.03.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 0524886100:03:002:0506 для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн, належить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до прохальної частини позову, серед іншого позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. Натомість на підтвердження понесених витрат додано виключно договір про надання правничої допомоги №11 від 12.05.2020.

При цьому, зі змісту відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 03.06.2020 вбачається, що відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на відсутність доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Клопотання із долученими доказами на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а саме: ордером АВ 1004382 на надання правничої допомоги, договором про надання правничої допомоги №11 від 12.05.2020, розрахунком суми гонорару відповідно до договору №11 від 12.05.2020, квитанцією від 12.05.2020, копією книги обліку доходів і витрат, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, актом приймання-передачі наданих послуг згідно договору на надання правничої допомоги №11 від 12.05.2020 надійшло до суду 02.07.2020, таким чином, відповідачу при формуванні відзиву на позовну заяву не було відомо про їх існування.

Згідно із ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому проваджені), суд доходить висновку, що питання про розподіл судових витрат позивача на правничу допомогу необхідно вирішити шляхом постановлення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження.

При цьому, суд вважає за необхідне надати відповідачу можливість подати до суду пояснення щодо клопотання позивача про вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу.

До такого висновку суд приходить з огляду на практику Європейського Суду по справі "Алексєєв проти України". Європейський суд у цій справі констатував порушення права заявника на справедливий суд, який на національному рівні був стороною письмового провадження в адміністративному судочинстві, з огляду на порушення принципу рівності сторін, неповідомлення сторони про скаргу, та у в зв"язку з цим неможливістю сторони висловити позицію.

Європейський суд зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із заявою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

За наведеного, оскільки клопотання із доказами понесених витрат надійшло на адресу суду без доказів його направлення на адресу іншій стороні, тому суд вважає за необхідне надати останньому можливість сформувати свою правову позицію щодо піднятого заявником питання.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 17.04.2020 № 2-8945/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ЗВ-9300041632020 від 19.03.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 0524886100:03:002:0506 для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Розгляд клопотання позивача про вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу здійснити в порядку письмового провадження, шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Установити відповідачу 5-денний строк з дня вручення рішення для подання до суду пояснень щодо клопотання позивача про вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 39767547, вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027)

Повний текст рішення складено: 11.08.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна