Ухвала суду № 90914518, 12.08.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 223/583/20

Провадження № 1-кп/242/723/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Владимирської І.М., суддів Черкова В.Г., Хацько Н.О., при секретарі Гандзюк К.С., за участю прокурора Демидова В.В., захисника Осика М.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050540000078 від 26.05.2020 року, відносно ОСОБА_1 про обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт, який надійшов на розгляд, складений відповідно до вимог діючого КПК України та підсудний місцевому суду.

В підготовче судове засідання захисник Осика М.І. надав клопотання, в якому просить суд повернути обвинувальний акт прокурору, у зв`язку з невідповідністю його вимогам ст. 291 КПК України.

Суд, дослідивши клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, встановив наступне.

За змістом п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Підставами для повернення обвинувального акту прокурору згідно даної норми закону, є його невідповідність нормам процесуального права. Чинним КПК України порядок складання обвинувального акту, відомості, які має містити обвинувальний акт та документи, які додаються до обвинувального акту, передбачено ст.291 КПК України. Інших вимог, яким має відповідати обвинувальний акт, КПК України не встановлено.

Як вбачається зі змісту ст. 291 КПК України будь-яких конкретних вимог щодо викладення обставин злочину і його змісту даною процесуальною нормою не передбачено.

Суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

В обвинувальному акті, слідчим викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та сформульовано обвинувачення, які прокурор, затвердивши обвинувальний акт, вважає доведеним.

Окрім цього, неповно викладені обставини інкримінованого правопорушення, та неповне формулювання обвинувачення, не є порушенням вимог КПК, які б перешкоджали призначенню до судового розгляду.

Відповідно до викладеного, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для повернення обвинувального акту прокурору і вважає, що заявлене захисником клопотання задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та те, що на час проведення підготовчого провадження підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, у суду не має, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду по кримінальному провадженні за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 про обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості слід проводити відкритим, оскільки обмеження щодо цього, передбачені ст. 27 ч. 2 КПК України (2012 р.), відсутні.

У підготовчому судовому засіданні обвинуваченому роз`яснено його право на слухання справи судом присяжних, обвинувачений не бажає скористатись своїм правом на розгляд кримінального провадження судом присяжних.

З`ясовуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді суд, враховує матеріали кримінального провадження та вважає за необхідне затвердити коло осіб: прокурор, потерпілий,обвинувачений, захисник, свідки.

Також, по кримінальному провадженню процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя, управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області Ігнатенко Н. В., яка діє в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради та в особі Комунального некомерційного підприємства «Курахівська міська лікарня», заявлені цивільні позови про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування та потерпілим ОСОБА_2 заявлено позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання (продовження) дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_1 оскільки передбачені п.п.1, 3, 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ризики, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, не зменшились, вважає, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Осика М.І. в підготовчому судовому засідання заперечує проти клопотання прокурора, надав клопотання, в якому посилається на те, що ризики необґрунтовані та фактично перестали існувати, ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, оскільки мешкає разом зі своєю матір`ю , яка є особою похилого віку, має двох дітей, постійне місце мешкання та реєстрації на підконтрольній території України, має постійну роботу в органах місцевого самоврядування, раніше не судимий. Просить скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , звільнивши останнього з-під варти.

Підозрюваний ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні заперечує проти клопотання прокурора, підтримує клопотання захисника.

Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу або його скасування, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду (оскільки йому інкримінується особливо тяжкий злочин) ; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні (дані особи ще не були безпосередньо допитані у судовому засіданні); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, які не зменшились, а також оцінює сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, в якому він обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, який є громадянином України, має неповнолітнього сина, 2003 року народження, та мати похилого віку, до затримання працював водієм виконавчого комітету Вугледарської міської ради, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що при вирішенні питання міри запобіжного заходу суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення по справі «Ілійков проти Болгарії»).

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступень суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, суд приходить до висновку, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. На думку суду наявність міцних соціальних зв`язків не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Сукупність викладеного свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, а тому суд вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до 09 жовтня 2020 року (включно).

На підставі викладеного, керуючись положеннями глави 27, ст.ст. 177, 178, 183, 197 ч.1, 314 315, 331, 369 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань захисника Осика М. І. про повернення обвинувального акту прокурору та скасування запобіжного заходу, відмовити.

Кримінальне провадження №12020050540000078 від 26.05.2020 року відносно ОСОБА_1 про обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст.15 п.4 ч.2 ст. 115 КК України призначити до судового розгляду у складі трьох суддів у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області на 19.08.2020 року о 15 год. 10 хв.

Визнати цивільними позивачами Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради та Комунальне некомерційне підприємство «Курахівська міська лікарня», цивільним відповідачем ОСОБА_1 за позовами про відшкодування витрат за лікування, та визнати цивільним позивачем ОСОБА_2 , цивільним відповідачем ОСОБА_1 за позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди за даним кримінальним провадженням,

У судове засідання викликати прокурора, потерпілого, обвинуваченого, захисника, свідків.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до 60 діб, тобто до 09 жовтня 2020 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор».

Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в Донецькому апеляційному суді протягом семи днів з дня її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Владимирська

Судді В.Г. Черков

Н.О. Хацько