Вирок № 90911431, 12.08.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/6000/20

Провадження № 1-кп/359/604/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі судового засідання Пугач Д.О.,

за участю прокурора Мойсієнко О.В., обвинуваченої ОСОБА_1 , та представника потерпілого Жупиці С.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12020110100001504, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2020 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Старе Бориспільського району Київської області, громадянки України, з вищою освітою, вдови, маючої на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштовану, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 , -

у вчиненні кримінальних правопорушень - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,

розглянувши угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України, за наступних обставин.

Так, відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб», з 13.06.2014 ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримали статус внутрішньо переміщених осіб, про що їй в Управлінні соціального захисту населення Бориспільської міської ради видана довідка № 3249000975.

Згідно п. 3 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі по тексту - Порядок), грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплати йому грошової допомоги від інших членів сім`ї у таких розмірах:

-для дітей - 884 гривень на одну особу (члена сім`ї);

-для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї);

У абзаці 3 п. 5 Порядку визначено, що для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги.

Пунктом 6 Порядку визначено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на територіях яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

19.10.2004 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування від ОСОБА_3 отримала нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 7816690.

Окрім цього, 29.11.2004 року ОСОБА_1 отримала на підставі договору дарування від ОСОБА_4 нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 135290332105.

У зв`язку з придбанням зазначеного житла ОСОБА_1 відповідно до п. 6 Порядку втратила право на грошову допомогу - щомісячну адресну допомогу внутрішнього переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Так, 11.12.2014, у невстановлений досудовим розслідуванням час перебуваючи в Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Борисполі, вул. Головатого, 4 у ОСОБА_1 виник злочинний умисел заволодіти чужим майном, а саме державними грошовими коштами, які виділяються Міністерству соціальної політики для надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, шляхом обману службових осіб Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, що проявилися у поданні не достовірних відомостей до заяви від 11.12.2014.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення за рахунок державних коштів, у відповідності до вимог п. 5 Порядку, написала 11.12.2014 до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради заяву про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

При цьому, ОСОБА_1 у своїй заяві від 11.12.2014 письмово повідомила працівникам Управління соціального захисту населення про те, що обставини, які впливають на призначення та виплату грошової допомоги відсутні, хоча їй було достовірно відомо, що грошова допомога відповідно до п. 6 Порядку не може бути призначена внаслідок набуття у власність житлового приміщення.

На підставі вказаної заяви, 11.12.2014 начальником Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_1 та була введена в оману останньою, прийнято рішення про призначення грошової допомоги безпосередньо ОСОБА_1 і її малолітній дочці з 11.12.2014 по 10.06.2015 в сумі 1326 грн. щомісяця.

За наведених обставин, шляхом обману службових осіб Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, ОСОБА_1 безпідставно заволоділа чужим майном - державними грошовими коштами, які перераховувались щомісяця на її рахунок № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Ощадбанк», як адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а саме:

-в грудні 2014 року грошовими коштами в сумі 898.26 грн.;

-в січні 2015 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

-в лютому 2015 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

-в березні 2015 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

-в квітні 2015 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

-в травні 2015 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

-в червні 2015 року грошовими коштами в сумі 442.00 грн.;

якими розпорядилась на власний розсуд, завдавши державі збитки суму 7970.26 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила умисні дії, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману, шахрайстві, тобто скоїла кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , діючи повторно, маючи прямий умисел та корисливий мотив на незаконне заволодіння чужим майном, а саме державними коштами, у відповідності до вимог п. 5 Порядку написала 01.10.2015 до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Борисполі, вул. Головатого, 4 заяву про виплати їй та малолітній дочці грошової допомоги на наступні шість місяців.

При цьому, ОСОБА_1 у своїй заяві від 01.10.2015 року письмово повідомила працівникам Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, умисно вводячи їх в оману, неправдиві відомості про те, що обставини, які впливають на призначення та виплату грошової допомоги відсутні, хоча їй було достовірно відомо, що грошова допомога відповідно до п. 6 Порядку не може бути призначена внаслідок набуття у власність житлового приміщення.

На підставі вказаної заяви 01.10.2015 року начальником Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_1 та була введена в оману останньою, прийнято рішення, про призначення грошової допомоги безпосередньо ОСОБА_1 і її малолітній дочці з 01.10.2015 року по 31.03.2016 року в сумі 1326 грн. щомісяця.

За наведених обставин, шляхом обману службових осіб Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, ОСОБА_1 повторно та безпідставно заволоділа чужим майном - державними грошовими коштами, які перераховувались щомісяця на її рахунок № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Ощадбанк», як адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а саме:

- в жовтні 2015 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн

- в листопаді 2015 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

-в грудні 2015 року грошовими коштами в сумі 427.74 грн.;

-в січні 2016 року грошовими коштами в сумі 0.00 грн.;

-в лютому 2016 року грошовими коштами в сумі 1280.28 грн.;

-в березні 2016 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

якими розпорядилась на власний розсуд, завдавши державі збитки суму 5686.02 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 , діючи повторно, маючи прямий умисел та корисливий мотив на незаконне заволодіння чужим майном, а саме державними коштами, у відповідності до вимог п. 5 Порядку написала 02.02.2016 до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Борисполі, вул. Головатого, 4 заяву про виплату їй та малолітній дочці грошової допомоги на наступні шість місяців.

При цьому, ОСОБА_1 у своїй заяві від 02.02.2016 року письмово повідомила працівникам Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, умисно вводячи їх в оману, неправдиві відомості про те, що обставини, які впливають на призначення та виплату грошової допомоги відсутні, хоча їй було достовірно відомо, що грошова допомога відповідно до п. 6 Порядку не може бути призначена внаслідок набуття у власність житлового приміщення.

На підставі вказаної заяви 02.02.2016 року начальником Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_1 та була введена в оману останньою, прийняте рішення, про призначення грошової допомоги безпосередньо ОСОБА_1 і її малолітній дочці з 02.02.2016 року по 10.06.2016 року в сумі 1326 грн. щомісяця.

За наведених обставин, шляхом обману службових осіб Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, ОСОБА_1 безпідставно заволоділа чужим майном - державними грошовими коштами, які перераховувались щомісяця на її рахунок № № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Ощадбанк», як адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а саме:

- в квітні 2016 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн

- в травні 2016 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

-в червні 2016 року грошовими коштами в сумі 1237.60 грн.;

-в травні 2016 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

-в червні 2016 року грошовими коштами в сумі 1237.60 грн.;

якими розпорядилась на власний розсуд, завдавши державі збитки на суму 6 453.2 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 , діючи повторно, маючи прямий умисел та корисливий мотив на незаконне заволодіння чужим майном, а саме державними коштами, у відповідності до вимог п. 5 Порядку написала 10.06.2016 до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради заяву, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Борисполі, вул. Головатого, 4 про виплату їй та малолітній дочці грошової допомоги на наступні шість місяців.

При цьому ОСОБА_1 у своїй заяві від 10.06.2016 року письмово повідомила працівникам Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, умисно вводячи їх в оману, неправдиві відомості про те, що обставини, які впливають на призначення та виплату грошової допомоги відсутні, хоча їй було достовірно відомо, що грошова допомога відповідно до п. 6 Порядку не може бути призначена внаслідок набуття у власність житлового приміщення.

На підставі вказаної заяви 10.06.2016 року начальником Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_1 та була введена в оману останньою, прийняте рішення, про призначення грошової допомоги безпосередньо ОСОБА_1 і її малолітній дочці з 13.06.2016 року по 10.12.2016 року в сумі 1326 грн. щомісяця.

За наведених обставин, шляхом обману службових осіб Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, ОСОБА_1 безпідставно заволоділа чужим майном - державними грошовими коштами, які перераховувались щомісяця на її рахунок № НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві «Ощадбанк», як адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а саме:

- в липні 2016 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн

- в серпні 2016 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

-в вересні 2016 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

-в жовтні 2016 року грошовими коштами в сумі 1326.00 грн.;

якими розпорядилась на власний розсуд, завдавши державі збитки на суму 5304.00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила умисні дії, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману, шахрайстві, вчиненому повторно, тобто скоїла злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України.

Крім того, 31.07.2020 року в даному кримінальному провадженні між представником потерпілого Жупицею С.П. та підозрюваною ОСОБА_1 укладено угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим відповідно до вимог ст. 468 КПК України.

В угоді про примирення між потерпілим та обвинуваченим, сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.1 та ч.2 ст.190 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно угоди про примирення між представником потерпілого та ОСОБА_1 , остання під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, активно сприяла їх розкриттю та має намір і бажає відшкодувати завдану нею шкоду, що також зазначено в угоді про примирення.

В угоді про примирення між представником потерпілого та обвинуваченою, сторони узгодили призначення обвинуваченій покарання за ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

Суд вважає, що згідно вимог ч.2 та ч. 5 ст.65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею нових злочинів, зважаючи на особу ОСОБА_1 , намір відшкодування нею збитки та відношенням останньої до скоєного, а також відношення потерпілої сторони до обвинуваченої та вчиненого нею.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою провину в скоєнні кримінальних правопорушень, що їй інкримінуються, і передбачені ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України, визнала повністю, щиро розкаялася. Угоду про примирення підтримала та просила її затвердити. Крім того, ОСОБА_1 зобов`язувалася відшкодувати всю завдану своїми діями шкоду Управлінню соціального захисту населення в найближчий час згідно домовленості, що також відображена в угоді про примирення.

Представник потерпілої сторони угоду про примирення підтримав та просив її також затвердити, оскільки вони примирились з обвинуваченою, та визначили порядок відшкодування завданої шкоди.

Прокурор в судовому засіданні просив угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання у виді визначеного розміру штрафу, оскільки при укладенні угоди про примирення вимоги та правила КПК України та КК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє свої права, передбачені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї в разі затвердження угоди судом.

Судом з`ясовано, що представник потерпілої сторони цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.

В судовому засіданні суд переконався у тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Так, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , згідно ст.12 КК України відносяться до кримінального проступку та нетяжкого злочину (до 01.07.2020 року злочину середньої тяжкості), оскільки санкція ч.2 ст.190 КК України передбачає покарання до п`яти років позбавлення волі. Зазначене також надає можливість підписання даної угоди. Зміст угоди про примирення між представником потерпілої сторони та обвинуваченою відповідає вимогам ст. 471 КПК України.

Згідно ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, чи обвинуваченим.

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, чи обвинуваченим, може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

З цього приводу суд не вбачає підстав для відмови у затвердженні такої угоди.

Крім того, на думку суду, не пройшли строки притягнення до відповідальності, визначені ст. 48 КК України, оскільки за ч.1 ст. 190 КК України, такі призупинялись у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 нового злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, і станом на 12.08.2020 року такі строки не сплинули, у зв`язку з вчиненням злочину, за який передбачено покарання до п`яти років позбавлення волі.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують відповідно ст. 67 КК України покарання ОСОБА_1 при проведенні досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

При перевірці угоди про примирення укладеної між потерпілою стороною та обвинуваченою на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам вказаного законодавства, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 та ч. 2 ст. 190 КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачена спроможна виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції кримінального закону.

При цьому судом не встановлено підстав для неможливості застосування відносно ОСОБА_1 покарання у виді штрафу, оскільки остання офіційно працевлаштована, має самостійний дохід та веде соціальний спосіб життя, має міцні соціальні зв`язки.

Вид покарання узгоджується з характеризуючими матеріалами щодо обвинуваченої та пом`якшуючими обставинами, якими є щиро каяття, сприяння органам досудового слідства у розкритті злочину, тощо.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що укладена угода про примирення і призначення обвинуваченій, узгодженого сторонами покарання, - підлягає затвердженню.

При цьому остаточне покарання за вчинення кримінальних правопорушень слід призначити із застосуванням положень ст. 70 КК України.

Крім того, суд вважає за можливе затвердити відповідну угоду, незважаючи на те, що одним з правопорушень є кримінальний проступок, вчинений ОСОБА_1 до 01.07.2020 року, така угода укладена між сторонами. Прокурор, потерпіла сторона та обвинувачена не вказували на необхідності повернення обвинувального акту прокурору для виконання вимог закону щодо окремого подання матеріалів щодо вчиненого кримінального проступку, а окремо за вчинення ОСОБА_1 злочину.

Також, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання за ч. 1 та ч.2 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, у виді штрафу в розмірі 850 грн., з наступних підстав.

Так, суд враховує положення ст. 5 КК України щодо зворотної дії в часі закону про кримінальну відповідальність.

З цього приводу, слід зазначити, що кримінальний проступок та злочин вчинено ОСОБА_1 до 01.07.2020 року, тобто до набрання чинності нової редакції ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України, які посилюють покарання у виді штрафу.

Так, 01.07.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон), яким до санкції ч.1 та ч.2 ст.190 КК України внесено зміни. Так, поміж іншого, змінено розміри штрафу - з розміру від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до розміру від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за частиною другою). В той же час, суд не знаходить підстав для застосування більш суворого покарання обвинуваченій ніж відповідний розмір штрафу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені положення КПК України, а також, що Закон посилив кримінальну відповідальність через збільшення розмірів штрафів, який може бути призначений особі, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 узгоджене в угоді покарання у відповідному розмірі. Перешкод для призначення такого покарання обвинуваченій судом теж не встановлено.

Саме таке покарання, на думку суду, має на меті не лише покарання а і виправлення обвинуваченого, з урахуванням обставин вчиненого ним, його матеріальне та сімейне становище, тощо.

Суд також зважаючи на позицію сторін та швидкість судового розгляду з ухваленням судового рішення, вважає, в даній ситуації, не застосовувати положення Прикінцевих та перехідних положень КПК України, та повертати обвинувальний акт прокурору для виконання вимог глави 28 КПК України, оскільки це лише ускладнить кримінальне провадження та призведе до затягування розгляду.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні, процесуальних витрат не встановлено, про них не зазначив і прокурор.

Запобіжний захід не обирався, підстав для обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, 473-475 КПК України, ст.ст. 5, 66-67, ст. 190 КК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про примирення між представником потерпілого Управлінням соціального захисту населення Жупицею Сергієм Павловичем та обвинуваченою ОСОБА_1 від 31.07.2020 року, підписану в кримінальному провадженні №12020110100001504, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2020 року.

ОСОБА_1 визнати винною у вчинені кримінальних правопорушень - проступку. Передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити покарання:

за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. 00 коп.;

за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно, призначити покарання ОСОБА_1 , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Засуджена ОСОБА_1 зобов`язана сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA888999980313070106000010004; код класифікації доходів: 21081100), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому.

Суддя С.М.Вознюк