Рішення № 90911355, 04.08.2020, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/1041/19 Провадження № 2/358/4/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 Бояринцева Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі в режимі відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недостовірною та такою, що принижує його честь та гідність інформацію оприлюднену та поширену ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 год. 30 хв. у програмі «Вікна- новини» на телеканалі «СТБ» , в сюжеті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на ресурсі «Youtube», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_9 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 у соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 а саме наступну інформацію: « ОСОБА_3 не бачила від народження, бо одразу із пологового його забрав батько, а дружину - покинув.»; «...чоловік неодноразово її бив, а вона пробачала. Зняти побої наважилась лише потому, як він відгамселив її в пологовому будинку.»; «При працівниках пологового будинку мій чоловік наносив мені побої і замість там букетів, якійсь, не знаю, вдячності чоловіка про те що народила такого довгоочікуваного сина, я отримувала стусани, він мені видирав волосся.»; «... немовля чоловік забирає до власної квартири, ОСОБА_3 просить поїхати до батьків - і міняє замки.».

При цьому просить, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» протягом десяти календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати поширену ним вищевказану недостовірну інформацію, в телевізійній програмі «Вікна-новини», шляхом оприлюднення аналогічного репортажу за участю ОСОБА_3 про те, що ТОВ «Телеканал СТБ» була поширена недостовірна інформація та така, що не відповідає дійсності, а також розмістити цей репортаж на відповідних сторінках ресурсу: «Youtube», соціальної мережі «Facebook» та на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_9.

Також, просить зобов`язати ОСОБА_3 протягом десяти календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати поширену нею недостовірну інформацію, в телевізійній програмі «Вікна-новини» шляхом її участі у аналогічному репортажі про те, що нею була поширена недостовірна інформація про позивача та така, що не відповідає дійсності.

На відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок протиправних дій щодо приниження честі та гідності, позивач просить стягнути з ТОВ «Телеканал СТБ» та ОСОБА_3 на його користь по 65000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень з кожного.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.10.2017 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_6 , який на даний час проживає разом з батьком. Мати дитини ОСОБА_3 починаючи з 17.12.2018 року проживає окремо від дитини та чоловіка за власним бажанням у своїх батьків. Проте, починаючи з грудня 2018 року, ОСОБА_3 неодноразово намагалась розповісти всім навколо що позивач є поганим чоловік та батьком, що її не забезпечував фінансово та погано до неї ставився. Такі розмови він намагався не сприймати серйозно, але ІНФОРМАЦІЯ_8 на телеканалі «СТБ» о 17 год. 30 хв. у програмі «Вікна-новини» було показано сюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» та поширено ТОВ «Телеканал СТБ» і ОСОБА_3 інформацію яка не була перевірена і ґрунтувалася лише на словах ОСОБА_3 , а тому така інформація поширена відповідачами відносно нього, є недостовірною.

Позивач зазначає, що інформація, повідомлена ОСОБА_3 та опублікована ТОВ «Телеканал СТБ», не відповідає дійсності, оскільки починаючи з самого народження, їх спільна дитина проживає разом з ним за згодою відповідачки ОСОБА_3 , що підтверджується нотаріально завіреними заявами ОСОБА_3 від 18 та 22 грудня 2018 року, в яких зазначено, що остання надає свою згоду на виховання їх малолітнього сина ним - ОСОБА_2 та згоду на проживання та реєстрацію дитини за його адресою. Також всі прикраси та речі, що належали відповідачці до шлюбу та які були придбані ним під час шлюбу залишились у неї. Наприклад, це підтверджується відеозаписом на якому чітко видно, що відповідачка вдягнена у шубу з натурального хутра рисі, вартість якої становить близько 150000 гривень та була подарована ним під час їх спільного проживання. 17.12.2018 ОСОБА_3 за власним бажанням пішла з їх квартири, що підтверджується відеозаписом, а також поїхала до своїх батьків також без жодного примусу, що підтверджується аудіозаписом їх розмови, які додані до позовної заяви.

Щодо інформації про побиття, то ОСОБА_3 зверталась до поліції з заявами про вчинення злочину. Проте в неї були відсутні будь-які синці чи інші ознаки побиття, а тому працівники поліції відмовили їй у відкритті провадження за даними заявами.

Відповідачка ОСОБА_3 зверталась до Богуславського районного суду Київської області із заявою щодо винесення відносно нього обмежувального припису, однак судом у задоволенні її заяви було відмовлено через її необґрунтованість та безпідставність.

Відповідачем ТОВ «Телеканал СТБ» у вищевказаному сюжеті було поширено інформацію, яка ним взагалі не була перевірена і ґрунтувалась лише на словах ОСОБА_3 .

Посилаючись на положення ст.ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст.ст. 23, 201, 277, 278, 297, 1167 ЦК України позивач просить задовольнити його вимоги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на вищевказані факти та докази.

Представник відповідача ТОВ «Телеканал СТБ» - Бояринцев Г.О. в судовому засіданні позов не визнав та висловив заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивачем не доведено факт поширення інформації відповідачем 1, оскільки у якості доказу позивачем до матеріалів справи було надано диск, що містить файл, створений 08.07.2019 року, але відповідно до змісту позовних вимог дата поширення інформації в ефірі телевізійного каналу СТБ ІНФОРМАЦІЯ_8, а отже, відеозапис на диску, що його долучено до матеріалів справи не може вважатися оригіналом запису трансляції від ІНФОРМАЦІЯ_8 і, вочевидь, його створено пізніше, у зв`язку з чим не можна вважати даний відеозапис належним доказом публічного сповіщення в ефірі телеканалу «СТБ».

Крім того, відеозапис не містить логотипу телеканалу «СТБ», без якого здійснення мовлення телевізійним каналом на території України є неможливим.

Також представник відповідача 1 вказав на те, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

Позивач або його представники не зверталися до відповідача 1 за вищезазначеною процедурою та не отримували запису ефіру, а отже, у зв`язку зі сплином часу, запис ефіру телевізійного каналу «СТБ» за 30 травня 2019 року не зберігся.

Тому відповідач 1 вважає, що позивач не надав у матеріали справи жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт поширення відповідачем 1 оспорюваної інформації шляхом трансляції в ефірі телеканалу «СТБ».

Щодо посилання позивача на розміщення інформації на порталах www.voutube.com та www.facebook.com та сайті www.stb.ua , відповідач 1 зазначає, що відповідно до положень статті ч. 1 ст. 100 ЦПК України, відеоматеріали відносяться до електронних цифрових доказів.

Відеоматеріали складаються з рухомих зображень, що супроводжуються або не супроводжуються звуком, а роздруківки екрану монітору, що не містять рухомих зображень та оформлені з порушенням вимог до подання електронних доказів, не можуть вважатися допустимими та належними доказами по справі про поширення відеоінформації.

Також представник відповідача 1 зазначив, що інформація, яку позивач вважає недостовірною, є такою що відповідає дійсності та підтверджується доданими до справи доказами.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, висловила заперечення, в яких вказала на те, що нею недостовірна інформація про позивача не поширювалась. Просила врахувати обставини встановлені Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2020 року, яким місце проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 визначено з нею та зобов`язано позивача ОСОБА_2 передати сина їй - ОСОБА_3 .

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 1, відповідачки ОСОБА_3 та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов залишити без задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно положень ч.ч. 1-5 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтями 77-80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).

Вирішуючи позов по суті, суд також, звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Суд констатує той факт, що позивачем не доведено факт поширення відповідачем 1 інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 год. 30 хв. у програмі «Вікна- новини» на телеканалі «СТБ» в сюжеті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Так, у якості доказу позивачем до матеріалів справи надано диск, що містить файл, створений 08.07.2019 року, але відповідно до змісту позовних вимог дата поширення інформації в ефірі телевізійного каналу СТБ ІНФОРМАЦІЯ_8.

Також відеозапис на диску, що його долучено до матеріалів справи не можливо вважати оригіналом запису трансляції від ІНФОРМАЦІЯ_8, оскільки цей доказ не може вважатись електронним доказом з урахуванням положень ст. 100 УПК України, так як він не засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Оригінал електронного доказу не надано суду та не витребувано у встановленому порядку, і оскільки учасник справи - відповідач 1 ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не повинен братися судом до уваги.

Згідно положень ч.ч. 4, 5 ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

Право вимагати спростування мають офіційні представники громадянина, якщо сам громадянин не має можливості вимагати спростування.

Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради.

Телерадіоорганізація зобов`язана розглянути заяву у семиденний термін з дня її надходження, якщо інше не передбачено законодавством України.

На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою.

Позивач не звертався до відповідача 1 за вищезазначеною процедурою та не отримав відеозапис програми «Вікна- новини» на телеканалі «СТБ» від ІНФОРМАЦІЯ_8 із сюжетом під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Згідно інформації відповідача 1 за сплином часу, запис ефіру телевізійного каналу «СТБ» за ІНФОРМАЦІЯ_1 не зберігся.

Щодо посилання позивача на розміщення інформації на порталах www.voutube.com та www.facebook.com та сайті www.stb.ua та надання як доказів роздруківки екрану монітору, що не містять рухомих зображень та оформлені з порушенням вимог до подання електронних доказів, не можуть вважатися допустимими та належними доказами по справі про поширення відеоінформації.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) ( 1618-15 ).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК ( 1618-15 ) в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

В пункті 18 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» роз`яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Позивачем не доведено, що саме відповідач 1 поширив інформацію на порталах www.facebook.com, сайті www.stb.ua, www.voutube.com в мережі Інтернет, а також не надано доказів реєстрації відповідача 1 в установленому законом порядку як засобу масової інформації в мережі Інтернет на відповідному інформаційному ресурсі, та не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин поширення інформації.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 48, 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 серпня 2020 року.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов