Постанова № 9091110, 21.01.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-7237/09/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кузьменко Л.В.,

при секретарі - Малинівському А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" <Текст >

до Державної податкової інспекції у Лугинському районі <Текст >

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

В позові до суду ДП "Липницький спиртовий завод" просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Лугинському районі від 15.10.2009 року за №0000942301/0 про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 2389353 грн. та штрафних санкцій в сумі 808452 грн., за № 0000952301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 215132 грн. та штрафної санкції в сумі 1075566 грн. та за № 0002831701/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 941 грн.08 коп. за штрафної санкції в сумі 1882,16 грн. На обгрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, про що складено акт від 05.10.2009 року №12/23-15/00374628. Зі змісту акту слідує, що позивачем допущено завищення валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання сировини (кукурудзи, жита, пшениці) для виробництва продукції; завищено валові витрати та податковий кредит по операціях з придбання електроенергії, використаної на виробництво продукції понад питомі норми витрат; завищено амортизаційні відрахування в частині амортизації вантажного автомобіля, який внаслідок ДТП в період ремонту не використовувався в господарській діяльності підприємства.

Позивач з висновками податкового органу не погоджується, вважає, що ним правомірно віднесено до валових витрат витрати на придбання сировини в сумі 10862063 грн., оскільки поставки зерна підтверджені накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними як то передбачено Законами України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств", фактів використання сировини на цілі, не пов"язані з господарською діяльністю позивача відповідачем не встановлено, тому у підприємства були правові підстави і для нарахування податкового кредиту за вказаними операціями. Щодо висновку податкового органу про неправомірність включення до складу валових витрат вартості електроенергії, використаної у виробництві понад питомі норми витрат, в сумі 506515 грн. та віднесення до податкового кредиту 20797 грн. від придбання електроенергії, позивач вважає, що такий висновок відповідача суперечить п.п.5.3-5.8 та п.п.5.10,п.п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач не погоджується з висновком відповідача щодо незаконного нарахування ним амортизації автомобіля, який після ДТП впродовж вересня 2008 року - червня 2009 року не використовувався в господарській діяльності. Вважає, що такий висновок відповідача суперечить вимогам п.п.8.3.5, п.8.3 та п.п.8.4.6 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач заперечує щодо висновку податкового органу про допущення ним порушення вимог п.п.4.3.6 п.4.3 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", вказує, що відповідачем помилково не враховано що згідно з п.п.4.3.6 п.4.3. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не оподатковується сума внесків на обов"язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов"язкове державне соціальне страхування. А ст.7 Закону України "Про страхування" передбачено обов"язкове страхування працівників сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин.

З метою захисту інтересів держави на стороні відповідача в справу вступив прокурор.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові.

Представники відповідача позов не визнали, подали письмові заперечення.

Прокурор просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, свідка Муковніної О.В., вислухавши думку прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 18.08.2008 р. по 28.09.2009 р. ДПІ в Лугинському районі було проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, про що складено акт від 05.10.2009 року №12/23-15/00374628.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.10.2009 року за №0000942301/0 про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 2389353 грн. та штрафних санкцій в сумі 808452 грн., за № 0000952301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 215132 грн. та штрафної санкції в сумі 1075566 грн. та за № 0002831701/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 941 грн.08 коп. за штрафної санкції в сумі 1882,16 грн.

Зі змісту акту слідує, що позивачем допущено порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" шляхом завищення валових витрат в сумі 10862063 грн. на придбання сировини для виробництва етилового спирту, завищення приросту балансової вартості запасів на 1851356 грн. та завищення податкового кредиту на 2130335 грн. чим порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Висновок податкового органу базується на тому, що позивачем не надано в ході проведення перевірки документи: ветеринарні довідки, сертифікати якості, складські квитанції або складські свідоцтва на придбане зерно. На думку відповідача, вищевказані документи є первинними документами, обов"язковими для ведення бухгалтерського обліку, їх наявність підтверджує фактичне отримання сировини та перехід права власності на зерно до позивача. Їх відсутність свідчить про відсутність у позивача права власності на придбану сировину. А відтак у позивача відсутні підстави для віднесення до складу валових витрат на придбання зернових культур та до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні придбання сировини.

Суд не погоджується з висновком податкового органу з огляду на таке.

Судом встановлено, що у відповідності до укладених договорів між позивачем та постачальниками сировини, ДП "Липницький спиртовий завод" придбавалось жито, пшениця, кукурудза для виробництва спирту етилового.

Відповідно до ч.4 п.п.5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З акта перевірки, матеріалів справи слідує, що операції з поставки зернових культур оформлено накладними, видатковими накладними, які є розрахунковими документами в розумінні податкового законодавства. Поставка зерна позивачеві підтверджена товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Крім того в акті перевірки відсутні посилання на порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" в частині не підтвердження податкового кредиту відповідними податковими накладними (згідно з ч.3 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом). В акті перевірки також відсутні посилання на те, що накладні та видаткові накладні оформлені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Порядок проведення оплати та відповідальність постачальника у випадку поставки товару неналежної якості регулюються відповідно ст.692 ЦК України та ст.269 ГК України.

Таким чином, висновок відповідача про те, що позивач за відсутності у нього сертифікатів якості та ветеринарних довідок безпідставно відніс до валових витрат 10862063 грн. витрати на придбання сировини для виробництва етилового спирту та завищив податковий кредит на 2130335 грн., є помилковим, оскільки Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" не містять вимог про необхідність підтвердження валових витрат документами про якість придбаної продукції. А відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що встановлені у цьому Законі, не допускається.

Тому висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.5.3.9, п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним.

Відповідно до п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідач не надав суду доказів щодо використання придбаної підприємством сировини на цілі, не пов"язані з господарською діяльністю. Наявність у позивача податкових накладних стверджується змістом акту перевірки, тому у позивача були всі підстави для нарахування податкового кредиту.

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем допущено порушення п.п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України"Про податок на додану вартість", а саме завищено валові витрати на 506515 грн. та податковий кредит на 20797 грн. в зв"язку із перевитратою теплоенергії (газу) та електроенергії, використаної у виробництві етилового спирту понад питомі норми витрат. (стор.13 акта перевірки). Відповідач вважає, що дані витрати не пов"язані з веденням господарської діяльності підприємства, тому відповідно мають бути відображені в р.А2 гр.4 "Запаси, використані не в господарській діяльності" (у незавершеному виробництві) в додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2008 р. - 3505.74 грн., І квартал 2009 р. - 96576,15 грн., ІІ квартал 2009 р. - 3906,88 грн.

Суд не погоджується з висновком податкового органу виходячи з такого.

З акта перевірки, пояснень свідка Муковніної О.В. в судовому засіданні слідує, що 14.09.2009 р. Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України в Житомирській області проведено перевірку підприємства, про що складено довідку. За результатами вказаної перевірки відповідач прийшов до висновку, що позивач допустив перевитрату теплоенергії (газу) на виробництво спирту етилового в лютому 2009 року в кількості 26881 м.куб. (за перевіряємий період використання природного газу на виробництво 1 дал спирту етилового складає 5,73 м.куб. при нормі - 6,41 м.куб.) та перевитрату електроенергії у липні 2008 р., січні, лютому та квітні 2009 року. Таким чином відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено валові витрати на 506515 грн. та податковий кредит на 20797 грн.

Відповідно до 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктами 5.3-5.8 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств визначено перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат. Понаднормові витрати природного газу та електроенергії даними обмеженнями не передбачені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що відповідач не врахував вимоги п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.9. п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" що призвело до неправомірного висновку про порушення підприємством вимог податкового законодавства щодо перевитрат теплової та електроенергії.

Актом перевірки зафіксовано порушення підприємством п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в зв"язку з чим відповідач дійшов висновку про неправомірність нарахування позивачем амортизації в сумі 40193 грн. в періоді, що перевірявся.

Як встановлено судом, в серпні 2008 року внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль МАН державний номер 21-81 ІО, а саме: повністю деформовано кабіну автомобіля. В акті перевірки відповідач зазначає, що вказаний автомобіль з вересня 2008 року по червень 2009 року не використовувався в господарській діяльності, оскільки в цей період відсутні документи, що підтверджують пробіг автомобіля - товарно-транспортні накладні, шляхові листи). Відповідач зазначає, що позивачем нараховувались амортизаційні відрахування по даному транспортному засобу: ІУ квартал 2008 року - 14251,98 грн.; І квартал 2009 року - 13379,66 грн.; ІІ квартал 2009 року - 12560,73 грн.

Такий висновок відповідача спростовується наступним.

Вказаний автомобіль відноситься до групи 2 основних фондів підприємства згідно із п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до 8.3.5 п.8.3 ст.8 вказаного Закону облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Підпунктом 8.4.6 п.8.4 ст.8 Закону визначено, що у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

Таким чином балансова вартість групи основних фондів не зменшується на балансову вартість одиниці цієї групи, що виведена з експлуатації, і з метою оподаткування продовжує амортизуватись.

Доказів на обгрунтування своєї позиції відповідачем суду не надано.

Також в акті перевірки зафіксовано порушення підприємством п.п.4.3.6 п.4.3. ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме не забезпечено утримання та перерахування до бюджету ПДФО в сумі 941,08 грн. при наданні соціальних благ, за рахунок коштів підприємства на страхування дев"яти працівників відомчої сільської пожежної охорони відповідно до договору обов"язкового особистого страхування, а також членів добровільних пожежних дружин на загальну суму 5332,80 грн.

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.10.2009 року за №0002832701/0 про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 2823 грн.24 коп.

Висновок податкового органу суперечить змісту п.п. 4.3.6 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким визначено, що не оподатковується сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 7 Закону України "Про страхування" визначено види обов"язкового страхування, до яких віднесено, зокрема, особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд).

З огляду на викладене у відповідача не було підстав для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб та нарахування фінансової санкції.

Керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.ст. 86, 158-163,254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Податкові повідомлення - рішення ДПІ в Лугинському районі від 15.01.2009 року за №000952301/0, за №0000942301/0 та за №000281701/0 скасувати.

          Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                Л.В. Кузьменко

Повний текст постанови виготовлено: 26 січня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.