Рішення № 90908388, 12.08.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2017/20

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Підприємства об`єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання у розмірі 17 821, 51 грн

Суддя Ярошенко В.І.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

ПРОЦЕДУРА

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Підприємства об`єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих про стягнення у розмірі 17 821, 51 грн з них: 11 930, 89 грн пені, 1 828, 83 грн 3% річних та 4 061, 79 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачеві строк - 5 днів після настання події (закінчення строку карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на подання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.07.2020, в зв`язку з прийняттям Закону України № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідачу встановлено строк до 06.08.2020 для подання відзиву.

Від відповідача 06.08.2020 надійшли заява про зменшення неустойки.

Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 4713/1617-ТЕ-5 від 12.09.2016 постачання природного газу в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Позиція відповідача

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування заяви про зменшення розміру пені відповідач посилається, що заборгованість сплачена несвоєчасно, у зв`язку із скрутним фінансовим станом підприємства відповідача. Також, відповідач вказав, що його підприємство є єдиним підприємством у місті Кривому Розі, яке забезпечує робочі місця для осіб із інвалідністю зі зору та інших нозологій. Основною діяльністю відповідача є соціальна, медична та трудова реабілітація осіб з інвалідністю, праця яких не є конкурентоспроможною на ринку праці.

Крім того, відповідач зазначає, що ним борг за спожитий природній газу сплачено у повному обсязі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

12.09.2016 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач, постачальник) та Підприємством об`єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (далі - відповідач, споживач) було укладено договір постачання природного газу № 4713/1617-ТЕ-5 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів-передачі.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач за період жовтня 2016 - березень 2017 прийняв газ на загальну суму 765 561, 25 грн, що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, підписаними обома сторонами (арк. с.24-29).

Відповідно до пункту 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з розрахунку позивача (арк. с. 10-12), відповідач оплатив поставлений природний газ у повному обсязі, але з прострочкою.

Відповідач факту надання йому природного газу на загальну суму 765 561, 25 грн не заперечує. Але відповідач в частині вимог про стягнення пені просить суд зменшити її розмір.

Наведені обставини і стали причиною виникнення даного спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару.

Щодо суми пені, 3% річних та інфляційних втрат

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з розрахунку позивача, за спожитий природний газ відповідач розраховувався несвоєчасно.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого природного газу, позивачем нараховано пеню у розмірі 11930, 89 грн за період з 27.12.2016 по 19.12.2017.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, розгляд питання про зменшення сум штрафних санкцій, заявлених до стягнення, є правом господарського суду, яке може бути реалізовано судом, з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Як вбачається, відповідач є заснованою на державній формі власності непідприємницькою установою, а саме - учбово-виробничим підприємством, що діє з метою залучення до трудової діяльності інвалідів по зору та інвалідів інших захворювань, створення умов, забезпечуючи соціальний захист інвалідів, виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг) з метою отримання прибутку та забезпечення розвитку виробництва, підвищення життєвого рівня робітників підприємства. Підприємство відповідача засновано на власності громадської організації - Українського товариства сліпих.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частинами першою - третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Тож, з урахуванням всіх обставин даної справи, суд вважає за доцільне зменшити належну до стягнення з відповідача пеню на 90%.

Покладення на відповідача додаткових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій не матиме позитивного економічного ефекту. Таким чином, враховуючи часткове покриття майнових втрат позивача за рахунок стягнення 3% річних та інфляційних втрат з відповідача за час прострочення виконання ним грошового зобов`язання за договором, суд вважає, що зменшення суми стягуваної пені на 90% цілком узгоджується із завданнями та засадами господарського судочинства, а також принципами добросовісності, розумності і справедливості.

Тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1 193, 09 грн, з відмовою в частині стягнення пені в розмірі 10 737, 80 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 828, 83 грн за період з 27.12.2016 по 19.12.2017 та інфляційних втрат у сумі 4 061, 79 грн за період з лютого 2017 по березень 2017.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат є вірними.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 4 061,79 грн, 3% річних у розмірі 1 828,83 грн та пені у розмірі 1193, 09 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з оплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 2102 грн.

Керуючись статтями 2, 73-74, 75-79, 86, 91, 129, п. 6 ч. 1 ст. 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (50072, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Шмідта, буд. 6; ідентифікаційний код 05477592) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 1 193, 09 грн, 3% річних у розмірі 1 828, 83 грн, інфляційні втрати у сумі 4 061, 79 грн та 2 102 грн витрат із оплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 10 737, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК.

Суддя В.І. Ярошенко