Рішення № 90897498, 11.08.2020, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/339/20

провадження №2/457/147/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 серпня 2020 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Мазурик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 57872,14 грн. та судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 20 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Взятих на себе зобов`язань відповідачка не виконувала, у результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 25 грудня 2019 року становить 57872,14 грн., і яка складається з 20 грн. заборгованість за поточнимтілом кредиту; 41100,45 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2552,29 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 10967,39 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, а також штрафи: 500.00 грн. фіксованої частини та 2732,01 грн. процентної складової. Наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення суми кредиту є право позивача вимагати його повернення та штрафних санкцій за невиконання умов договору, а тому просить суд постановити рішення, яким стягнути вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги просив задоволити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, причин своєї неявки не повідомляла, однак належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи за останньою відомою суду адресою. Суд вважає таку особу повідомленою про час та місце судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріли справи, безпосередньо дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задоволити частково.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір б/н, згідно з яким відповідачка отримала кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; також надано витяги з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, кредитний ліміт, не містить, тобто, вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту.

Разом з тим, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, згідно з яким у відповідачки станом на 25 грудня 2019 року становить 57872,14 грн., і яка складається з 20 грн. заборгованість за поточнимтілом кредиту; 41100,45 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2552,29 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 10967,39 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, а також штрафи: 500.00 грн. фіксованої частини та 2732,01 грн. процентної складової.

При цьому, у самій анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо процентів та штрафних санкцій немає.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третійстатті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на положення чинного законодавства України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Тому відсутні підстави вважати що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. В той же час суд приймає до уваги умови кредитування, під якими відповідач поставив свій підпис (зокрема, щодо розміру відсотків).

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак суд вважає, що фактично отримані та використані позичальником кошти, АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати повернути, так як їх неповернення, буде свідчити про порушення його прав, і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідачкою не спростовано доводи позивача щодо заборгованості за тілом кредиту в сумі 20,00 грн. та простроченим тілом кредиту в сумі 41100,45 грн., що разом складає 41120,45 грн.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника даної суми.

Заборгованість за тілом кредиту - витрати клієнта за рахунок кредитного ліміту, заборгованість за простроченим тілом кредиту - це заборгованість за тілом кредиту, строк сплати якого минув, тобто це частина витраченого клієнтом кредитного ліміту, яка вже має бути погашена клієнтом станом на конкретну дату.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за тілом кредиту у стовбчику «тіло кредита на звітню дату» поступово переходить до наступного стовпчика «тіло кредиту прострочене на звітню дату». Відповідачем не вносились грошові кошти вчасно та в повному розмірі, в результаті чого заборгованість за тілом кредиту перейшла в розряд прострочених.

Крім того, випискою по рахунку підтверджено рух коштів по картковому рахунку, їх зняття та внесення, що свідчить про те, що відповідач користувався кредитною карткою, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача непогашеного тіла кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, до такого висновку також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вищезазначеної справи, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, до стягнення з відповідачки підлягають 41120,45 грн. заборгованості за тілом кредиту, в іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з звідповідачки слід стягнути 1493,55 грн. судового збору на користь позивача, що є пропорційно частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25 грудня 2019 року складає 41120,45 грн. (заборгованість за поточним та простроченим тілом кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 1493,55 грн. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано впродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Трускавецький міський суд Львівської області.

Суддя: В. І. Марчук