Ухвала суду № 90896608, 10.08.2020, Якимівський районний суд Запорізької області

УХВАЛА

iменем України

Справа № 330/2836/18

1-кп/330/44/2020

"10" серпня 2020 р. смт. Якимівка

Якимівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Павленко Н.В. за участю прокурора Дударенка О.О. захисника обвинуваченого адвоката Фоменка С.І., законного представника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка Запорізької області кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ст. 395 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Якимівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ст. 395 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 страждаючи на психічний розлад у вигляді шизофренії, параноїдна форма безперервний перебіг, емоційно-вольовий дефект особистості, внаслідок чого не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, починаючи з 14 серпня 2018 року, будучи звільненим з Оріхівської виправної колонії №88 УДПтС України в Запорізькій області у зв`язку з відбуттям покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, призначеного вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 08 квітня 2015 року за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 309 КК України, якому постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 серпня 2018 року, встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців починаючи з дня звільнення від відбування покарання з покладенням на нього наступних обмежень: 1) заборони виходу з будинку (квартири) місця проживання з 21 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин ранку наступного дня; 2) заборони перебування в ресторанах, готелях, гуртожитках, вокзалах, ринках, кафе, барах де продаються спиртні напої , кіосках, з метою покупки спиртних напоїв, крамницях і спецвідділах по продажу вино-горілчаних виробів; 3) заборони виїзду за межі адміністративно-територіальної одиниці місця проживання в особистих справах без дозволу посадових осіб, які здійснюють адміністративний нагляд, і зобов`язання повідомляти цих осіб про виїзд за межі адміністративно-територіальної одиниці місця проживання по службовим справам; 4) зобов`язання явкою на реєстрацію в орган поліції ( за місцем проживання) в призначений день тижня чотири рази на місяць з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин протягом строку адміністративного нагляду, самовільно, будучи зобов`язаним прибути і зареєструватися в Якимівському ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області не пізніше 17 серпня 2018 року, після звільнення з виправної колонії не прибув до місця реєстрації та проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду.

Проаналізувавши зібрані в ході досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що факт вчинення ОСОБА_2 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 395 КК України у стані неосудності, знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив суспільно-небезпечне діяння передбачене ст. 395 КК України - неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі.

В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_2 на момент скоєння інкримінованого йому діяння страждав на психічний розлад, внаслідок чого не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У судовому засіданні прокурор Дударенко О.О. підтримав клопотання, просив застосувати до ОСОБА_2 заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом в примусовому порядку.

ОСОБА_2 судовому засіданні не заперечував щодо вчинення ним інкримінованого суспільно-небезпечного діяння, однак був проти застосування до нього заходу медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом в примусовому порядку.

Законний представник ОСОБА_1 та захисник адвокат Фоменко С.І. вказав, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 обгрунтоване та підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Згідно статті 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.

Статтею 513 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Обставини вчинення ОСОБА_2 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 395 КК України, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами досудового розслідування кримінального провадження.

Частиною 1 статті 503 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» роз`яснив, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №77 від 19.02.2020 року ОСОБА_2 , під час вчинення інкримінованого йому діяння страждав на психічний розлад, внаслідок якого він не міг у той період усвідомлювати свої дії та керувати ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Згідно частини 2 статті 19 Кримінального кодексу України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно статті 93 Кримінального кодексу України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом, зокрема до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 94 Кримінального кодексу України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру, зокрема: госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Суспільно небезпечне діяння, яке інкримінуються ОСОБА_2 відноситься до кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України класифікується, як нетяжкий злочин.

Оскільки, ОСОБА_2 на момент вчинення суспільно небезпечного діяння страждав на психічний розлад, у вигляді шизофренії, параноїдна форма безперервний перебіг, емоційно-вольовий дефект особистості, внаслідок чого не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому відповідно до частини 2 статті 19 Кримінального кодексу України, не підлягає кримінальній відповідальності, і до нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку. Стягнення процесуальних витрат при застосуванні примусових заходів медичного характеру нормами чинного КПК України не передбачені.

Керуючись ст.ст.93,94 КК України, ст.ст. 372, 503, 512, 513 КПК України,суд -

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні за ст. 395 КК України відносно ОСОБА_2 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Ухвала може бути оскаржена до судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду або через Якимівський районний суд протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя