Ухвала суду № 90896491, 05.08.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/4088/20

Пр. № 1-кс/336/585/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 серпня 2020 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щаслива О.В. з участю секретаря судового засідання Морозової В.М., заступника сектору дізнання Шевченківського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Реви К.В., прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 Бабича О.І., представників потерпілого – адвокатів Каракуша К.В., Дєєва М.В., третьої особи ОСОБА_1 , представника третьої особи – адвоката Сліпченка В.І., розглянувши клопотання дізнавача-інспектора сектору дізнання Шевченківського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Міщенка В.В. про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020085080000154 від 30.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, що передбачене ст. 356 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Дізнавач-інспектор сектору дізнання Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Міщенко В.В. за погодженням із прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 Самком Р.С. 3 серпня 2020 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому зазначив, що 30 липня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020085080000154 внесено відомості за ст. 356 КК України за ознаками самоправства.

В клопотанні зазначив, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало повідомлення потерпілого товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмашпром-2000» про самовільне, всупереч встановленому законом порядку, блокування директором товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-Трейд-ЛТД» ОСОБА_1 в`їзду-виїзду на територію, де здійснює господарську діяльність потерпілий, шляхом встановлення воріт.

Під час проведення огляду місця події, яким є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , вилучено дві металеві стулки воріт та металева будка, які мають статус тимчасово вилученого майна.

Посилаючись в обґрунтування клопотання на те, що вказані предмети мають ознаки речових доказів в кримінальному провадженні як знаряддя вчинення кримінально караних дій і можуть бути предметом дослідження під час проведення експертиз, в інтересах запобігання знищенню цього майна просить про накладення на нього арешту.

В судовому засіданні особа, що входить до складу групи дізнавачів, уповноважених на проведення досудового розслідування у вказаному провадженні, ОСОБА_2 підтримав вимоги клопотання, пояснивши, що вказані у клопотанні предмети визнані речовими доказами та передані на зберігання до комунального підприємства «Побутовик». Означені речі є тимчасово вилученим майном, оскільки вони пристосовані та використані як засоби вчинення кримінального проступку, тому з метою запобігання їхньому приховуванню, пошкодженню, псуванню, знищенню, перетворюванню і відчуженню вони повинні бути піддані арешту.

Прокурор і представники потерпілого підтримують клопотання. Посилаючись на ті ж самі доводи, які використовує автор клопотання.

Представники третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, проти застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження заперечують, пояснивши, що проведення огляду є незаконним, оскільки огляд здійснено неправомочною особою, а саме: оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ОСОБА_3 , який не є дізнавачем, уповноваженим на проведення огляду місця події. Між тим будь-якого доручення на вчинення цієї дії оперуповноваженим ОСОБА_3 в матеріалах провадження немає.

Проведення слідчої дії з порушенням встановленого порядку тягне визнання недопустимими усіх фактичних даних, отриманих внаслідок такої дії.

У зв`язку з викладеним представники третьої особи просять про залишення клопотання без задоволення.

Вислухавши учасників провадження, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України містить поняття речового доказу, відповідно до якої речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як випливає із змісту ст. 172 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається з метою забезпечення збереження речових доказів; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вирішуючи клопотання на користь особи, яка його ініціювала, слідчий суддя враховує наявність правової підстави для арешту майна, а саме: можливість приховування та знищення предмету, що може зберігати в собі сліди злочину. Суддя враховує і ту обставину, що майно, про накладення арешту на яке просить дізнавач, відповідає критеріям речових доказів, а також визнано речовим доказом в кримінальному провадженні.

Бере до уваги суддя і співрозмірність зазначеного заходу забезпечення завданням кримінального провадження, якими є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

В силу ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Вказане майно в силу ст. 167-168 КПК України є тимчасово вилученим, клопотання про його арешт подано з дотриманням встановлених статтею 171 КПК України строків, а саме: в перший робочий день після вилучення майна, тому з урахуванням правової підстави для застосування арешту клопотання підлягає задоволенню.

Твердження представника третьої особи про незаконність проведення огляду особою, що не має повноважень на вчинення цієї процесуальної дії, слідчій суддя до уваги не приймає, виходячи з таких міркувань.

Як випливає із змісту ст. 215 КПК України, досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом.

Кримінально каране діяння, за ознаками якого здійснюється досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні, у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, по яким досудове розслідування має форму дізнання.

У відповідності до ч. 3 ст. 38 КПК України дізнання здійснюють, зокрема, підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів органів Національної поліції.

З наведеного положення кримінального процесуального законодавства випливає, що повноваженнями на здійснення дізнання можуть бути наділені як дізнавачі, так і співробітники інших підрозділів органів Національної поліції.

Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області № 950 від 25.06.2020 року визначені та затверджені списки уповноважених осіб структурних підрозділів (відділів та відділень) ГУНП в Запорізькій області, які будуть здійснювати розслідування кримінальних проступків (у формі дізнання), в додатку № 1 до якого визначені співробітники структурних підрозділів Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в області, в тому числі оперуповноважений СКП Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Парапанов А.Ф., який і проводив огляд місця події (а. с. 145-146).

Повноваження вказаної службової особи на здійснення дізнання підтверджує і постанова начальника сектору дізнання Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 30.07.2020 року про доручення провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні групі дізнавачів, до складу якої входить оперуповноважений сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Парапанов А.Ф.

У зв`язку з викладеним суд не погоджується з твердженнями представника третьої особи про недопустимість добутих внаслідок цієї процесуальної дії доказів.

Керуючись ст. ст. 167-173, 233, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання дізнавача-інспектора сектору дізнання Шевченківського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Міщенка В.В. про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучені 30 липня 2020 року під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , дві металеві стулки воріт та металеву будку.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення

Слідчий суддя О.В. Щаслива