Постанова № 90896297, 10.08.2020, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020 провадження № 3/425/645/20

справа № 425/1354/20

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі судді Романовського Є.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Управління патрульної поліції вЛуганській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в Управлінні патрульної поліції в Луганській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.05.2020 року серія

БД № 310356 ОСОБА_1 10.05.2020 року о 02-08 год. керував транспортним засобом «Opel Omega», номерний знак НОМЕР_1 у м. Рубіжне на перехресті вул. Східної та вул. Г. Іванова в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КНП «Рубіжанська ЦМЛ» Рубіжанської міської ради за адресою: м. Рубіжне, вул. Студентська, 19, що підтверджується висновком від 10.05.2020 року

№ 112, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судові засіданні ОСОБА_1 не з`явився, надав 10.08.2020 року до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання особистих пояснень після закінчення лікування, до цього клопотання, а пізніше і його захисник, про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

Захисник - адвокат Брошко І.В. 10.08.2020 року надав до через канцелярію суду клопотання про ознайомлення матеріалами справи.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із системного аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Суд зазначає, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

У зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 є захисник по даній справі про адміністративне правопорушення, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 10.07.2020 року (а.с.49) та з яким погоджено дату судового засідання, про що є розписка-повідомлення в матеріалах справи (а.с.67), а відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП зазначене адміністративне правопорушення не відноситься до правопорушення, де обов`язковою є присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою розгляду справи у розумні строки, суд відмовляє у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи для надання особистих пояснень після закінчення лікування та про ознайомлення матеріалами справи та розцінює їх як намагання затягнути розгляд справи з метою уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, оскільки вони подані в останній день накладання, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП, адміністративного стягнення, а тому справа розглядатиметься в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, суд звертає увагу, що до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року ( далі - Закон), тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Після набрання чинності Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено з частин першої та третьої статті 130 КУпАП та закріплено у статті 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у частині другій статті 4 КК, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально - правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаючи (ультраактивна) дія.

Переживаюча (ультра активна) дія (окремі положення нормативно-правового акту продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини). Зокрема, ультра активність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на не реалізовані або не припиненін на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникнуть після набрання ним чинності.

Виходячи із цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано законом, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.

У свою чергу, стаття 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 5 КК, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Виходячи із зазначених положень особи, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 286-1 КК, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками. Так, на відміну від статті 130 КУпАП у редакції від 07 липня 2016 року, згідно з якою керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тощо, каралось штрафом у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, санкція статті 286-1 КК передбачає покарання у виді штрафу від однієї до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена пунктом 6 частини першої статті 247 КУпАП, також відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

Суд звертає увагу, що в цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена.

Правилами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі ст. 251 КУпАП, є:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 10.05.2020 року серії БД № 310356, яким зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.05.2020 року № 112, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.05.2020 року о 03-55 перебував в стані алкогольного сп`яніння (а.с.2);

- рапорт заступника командира взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Луганській області ДПП лейтенанта поліції Шопіна О., який доповів що 10.05.2020 року о 02-08 год. під час несення служби у м. Рубіжне Луганської області, рухаючись по вул. Східна було помічено транспортний засіб «Opel Omega», державний номер НОМЕР_1 , який під час руху різко змінював напрямок руху, та ледь не виїхав з проїздної частини, а також на задньому бампері були присутні пошкодження які могли б вказувати на причетність даного транспортного засобу до ДТП, під час спілкування з водієм вищезазначеного транспортного засобу ним виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час спілкування з яким було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер, на що останній відмовився, проте на огляд у встановленому законом порядку в медичному закладі погодився (а.с.3);

- оптичний диск до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.05.2020 року, відповідно до якого працівниками поліції зупинено транспортний засіб «Opel Omega», державний номер НОМЕР_1 , встановлено водія транспортного засобу, яким виявився ОСОБА_1 , який не бажав розмовляти зі співробітниками поліції, на їх вимогу він зупинився, проте не відчиняв вікно, і перебував в транспортному засобі. На вимоги співробітників поліції, при огляді у встановленому законом порядку в медичному закладі, не відповідав на запитання співробітників поліції, однак пізніше погодився (а.с.7)

Як зазначено в абзацах третьому та четвертому пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Таким чином, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого діяння, грубе порушення правил дорожнього руху, а також те, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є малозначним, а керування джерелом підвищеної небезпеки в стані наркотичного сп`яніння може привести до тяжких наслідків, суд приходить до висновку про необхідність накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року.

Керуючись ст. ст. 8, 24, 27, 30, 33, 130, 245, 251, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок на користь Державної судової адміністрації України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Штраф має бути сплачений особою, яка вчинили правопорушення не пізніш 15-ти днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше 15-ти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в поряду, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з особи, яка вчинили правопорушення стягується подвійний розмір штрафу.

Постанову може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області в десятиденний строк з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо така скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, постанова суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову суду складено 11 серпня 2020 року.

Суддя Є.О. Романовський