Вирок № 90895966, 21.07.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

415/427/16

1-КП/415/34/20

ВИРОК

Іменем України

21.07.20 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Грибанової Л.О.

судді Березіна А.Г.,

судді Шевченко О.В.,

за участю секретаря Кайданович Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12015130240002223 від 06 жовтня 2015 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Легніца, Польща, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, не судимого (ст.89 КК України), зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Макарової О.С., Соляника С.І., Гуртового Б.І.,

захисника Постельга І.В.,

захисника Шадріна О.С.,

захисника Стародубцевої Л.О.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

потерпілого ОСОБА_3 ,

представника потерпілих Гамова В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

встановив:

11 вересня 2015 року, в денний час, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами, зокрема, носіння та зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, отримавши 04 червня 2015 року, у зв`язку з проходженням з 23 квітня 2015 року, військової служби у в/ч п/п В0927, будучи призваним Личаківсько-Шевченківсько-Залізничним ОРВК міста Львів 15 лютого 2015 року за мобілізацією, – ввірену останньому, як військовослужбовцю, вогнепальну зброю – автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС), калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , 1954 року випуску, та бойові припаси – 19 патронів, калібру 9х18 мм, що, відповідно до висновку комплексної хімічної та судової балістичної експертизи за №10-148/5-202/б від 11 січня 2016 року, відносяться – до категорії нарізної бойової вогнепальної зброї, виготовленої промисловим (заводським) способом, придатної для стрільби, та – бойових припасів до бойової вогнепальної зброї, виготовлених промисловим (заводським) способом, – і, вибуваючи у відпустку, відповідно до Наказу за №233 від 12 вересня 2015 року, в порушення вимог ст.144 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та п.1.14 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у ЗСУ, – за місцем несення служби останні – не здав, носив при собі, без передбаченого законом дозволу, в межах адміністративної території міста Лисичанська та міста Сєвєродонецька, зберігаючи за місцем свого тимчасового проживання, по АДРЕСА_2 , без передбаченого законом дозволу, до моменту виявлення та вилучення співробітниками поліції 06 жовтня 2015 року, в період часу з 03 години 05 хвилин до 05 години 05 хвилин, на КВПП «Лисичанськ-Сєвєродонецьк», по вулиці Першотравневій міста Лисичанська, під час затримання, коли правоохоронцями було вилучено – автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС), калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , 1954 року випуску, та 13 патронів, калібру 9х18 мм, у зв`язку з тим, що –

06 жовтня 2015 року, в період часу з 01 години до 01 години 30 хвилин, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , під час з`ясування особистих стосунків зі своєю дівчиною, в межах території АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій, 98-б, міста Лисичанська, у відповідь на зауваження потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – щодо припинення конфлікту, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, діючи з особливою зухвалістю, яка виявилася – в нахабному поводженні, неповазі до установ суспільного життя, явному ігноруванні та нехтуванні елементарними правилами поведінки, тривалому та безперервному, на протязі не менше 5-10 хвилин, грубому порушенні громадського порядку – в частині забезпечення належних умов відпочинку та існування громадянина в суспільстві, насильстві та спричиненні тілесних ушкоджень, – умисно, висловлюючись грубою нецензурною лайкою, та, учиняючи опір останнім, наніс потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – по-декілька ударів руками у область обличчя та тулуба, не реагуючи на зауваження заспокоїтися, і, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, застосувавши ввірену останньому індивідуальну вогнепальну зброю – автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС), калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , 1954 року випуску, умисно, здійснив – не менш 6 пострілів в бік від`їжджаючого автомобіля марки «Mercedes E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням потерпілого ОСОБА_3 , у салоні якого, на передньому пасажирському сидінні, перебував потерпілий ОСОБА_2 , заподіявши потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді – вогнепального наскрізного поранення правого стегна у верхній третині, яке, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №240 від 03 грудня 2015 року – 19 січня 2016 року, має ознаки легкого тілесного ушкодження, що заподіяло короткочасний розлад здоров`я, та, – вогнепального наскрізного ушкодження правого стегна у нижній третині, проникаючого у правий колінний суглоб, яке, відповідно до висновку зазначеної судово-медичної експертизи за №240 від 03 грудня 2015 року – 19 січня 2016 року, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, більш, ніж три тижні, та, пошкодивши належний потерпілому ОСОБА_3 транспортний засіб марки «Mercedes E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », що отримав механічні пошкодження – капоту, правої фари, передніх правих дверцят, скла передніх правих дверцят, обшивки передніх правих дверцят, облицювання заднього бамперу, задньої панелі та шлангу радіатору, спричинивши тому, відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи за №248 від 26 грудня 2015 року, матеріальну шкоду на суму 37606 гривень 53 копійки.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочини, передбачені ст.122 ч.1, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, а саме:

– незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами, тобто, носіння та зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів, без передбаченого законом дозволу (ст.263 ч.1 КК України),

– хуліганство, тобто, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виявилася – в нахабному поводженні, неповазі до установ суспільного життя, явному ігноруванні та нехтуванні елементарними правилами поведінки, тривалому та безперервному, на протязі не менше 5-10 хвилин, грубому порушенні громадського порядку, – в частині забезпечення належних умов відпочинку та існування громадянина в суспільстві, насильстві та спричиненні тілесних ушкоджень, – пов`язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, із застосуванням вогнепальної зброї (ст.296 ч.4 КК України),

– умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто, умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я (ст.122 ч.1 КК України).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, не визнав, не погоджуюсь з кваліфікацією, і, надаючи пояснення та відповідаючи на питання, зазначив, що в ніч з 05 на 06 жовтня 2015 року, перебуваючи разом зі своєю дівчиною – ОСОБА_4 , в межах території АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій міста Лисичанська, зустріли потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , під`їхавших на автомобілі марки «Mercedes E200», з якими, в подальшому, зав`язався конфлікт, що виник, у зв`язку з зауваженнями потерпілого ОСОБА_2 – щодо його поведінки відносно свої дівчини, який потяг обопільну сварку та бійку, під час якої він та потерпілий ОСОБА_2 поштовхали один одного, утримуючи за одяг, а потерпілий ОСОБА_3 наніс йому декілька ударів в область живота, що тривало приблизно 5-10 хвилин, і, в подальшому, він, з метою привернути увагу патруля на КВПП «Лисичанськ-Сєвєродонецьк», так як потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , спрямувавши до своєї автівки, намагались залишити межі території АЗС, дійсно здійснив декілька пострілів вгору, використовуючи ввірену останньому, як військовослужбовцю, вогнепальну зброю – автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС), калібру 9х18 мм, та набої, яку, попередньо, до загострення утвореного конфлікту, з метою уникнення негативних наслідків, залишив на задньому сидінні ТЗ – таксі, на якому, власне, він та його дівчина дістались до АЗС, при цьому, додатково зазначаючи, що він, як військовослужбовець ЗСУ у зоні проведення АТО/ООС має право носити та зберігати при собі надану останньому вогнепальну зброю та боєприпаси, яку, крім того, у зв`язку з зміною дислокації військової частини, він не мав можливості залишити в межах базового табору. Навичками стрільби володіє у необхідному обсязі, що доводить про відсутність у нього наміру та будь-якого умислу на вбивство потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , під час конфліктної ситуації, на що у нього було достатньо можливості. Кількість, механізм та встановлені, в подальшому, у потерпілого ОСОБА_2 судово-медичною експертизою тілесні ушкодження – визнає, як утворені саме від його дій. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свою протиправну поведінку, але вважає, що саме потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми зауваженнями і спровокували з ним сварку, яка перетворилась в бійку. Позов потерпілого ОСОБА_3 – щодо відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, у розмірі 37606 гривень 53 копійки – визнає повністю, остання – відшкодована.

Не дивлячись на не визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_1 , винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.122 ч.1, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, викладених в даному вироці, підтверджується наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду у судовому засіданні.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надавши у судовому засіданні аналогічні один одному покази, зазначили, що в ніч з 05 на 06 жовтня 2015 року, приїхавши на автомобілі марки «Mercedes E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », що належить потерпілому ОСОБА_3 , під керуванням останнього, на АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій міста Лисичанська, стали свідками конфліктної ситуації між чоловіком та жінкою, якими, в подальшому, виявились обвинувачений ОСОБА_1 та – свідок ОСОБА_4 , при цьому, обвинувачений ОСОБА_1 , утримуючи в руці вогнепальну зброю – автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС), поводив себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою, хаотично розмахував зброєю, тощо, на що вони зробили обвинуваченому ОСОБА_1 зауваження, у зв`язку з чим, між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 виникла сварка та обопільна бійка, під час якої обвинувачений ОСОБА_1 завдав декілька ударів кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_2 , при цьому, потерпілий ОСОБА_3 , намагаючись припинити бійку між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 , втрутився у конфлікт, і, роз`єднуючи останніх, отримав від обвинуваченого ОСОБА_1 близько 2 ударів в живіт. В подальшому, спрямувавши до своєї автівки та перебуваючи у салоні транспортного засобу, почули декілька пострілів, один з яких – влучив потерпілому ОСОБА_2 у ногу. Події відбувались на протязі біля 5-10 хвилин, у присутності сторонніх осіб, зокрема, водія таксі, продавчині АЗС та дівчини, з якою конфліктував обвинувачений ОСОБА_1 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в ніч з 05 на 06 жовтня 2015 року, приїхавши, надаючи послуги таксі, на автомобілі марки «Ford Transit Connect», державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », на замовлення обвинуваченого ОСОБА_1 , на АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій міста Лисичанська, став очевидцем конфліктної ситуації між обвинуваченим ОСОБА_1 та двома чоловіками, що приїхали на АЗС на автомобілі марки «Mercedes E200», під час якої останні, з`ясовуючи стосунки, голосно висловлювались нецензурною лайкою та розпочали обопільну бійку, при цьому, обвинувачений ОСОБА_1 належну останньому зброю залишив у автомобілі таксі під його керуванням, на задньому сидінні.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що 06 жовтня 2015 року він був присутнім в якості понятого під час проведення обшуку обвинуваченого ОСОБА_1 , у якого, з кишені одежі, правоохоронцями було виявлено та вилучено гільзи, про що, в подальшому, було складено відповідний документ.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_8 , надавши у судовому засіданні аналогічні один одному покази, зазначили, що 06 жовтня 2015 року вони були присутніми в якості понятих під час проведення огляду місця події, в районі КВПП «Лисичанськ-Сєвєродонецьк», по вулиці Першотравневій міста Лисичанська, в ході якого правоохоронцями було оглянуто автомобіль марки «Ford Transit Connect», а також, прилеглу до КВПП територію, під час проведення якого правоохоронцями було виявлено – автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС), що перебував на ґрунті, про що, в подальшому, було складено відповідний документ, зауважень щодо змісту якого від учасників – не надходило, при цьому, обвинувачений ОСОБА_1 знаходився в кайданках поруч, чи перебував останній у стані сп`яніння – вони вказати не можуть.

Крім вищевикладеного, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.122 ч.1, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, викладених в даному вироці, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні і доведена наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду, які узгоджуються проміж собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Із Витягу з ЄРДР за №12015130240002223 від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.1,63, том 2 а.с.187-188) вбачається, що 06 жовтня 2015 року до ЧЧ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області надійшло повідомлення з травмпункту КЛПУ «ЦМЛ імені Титова» КУ «ТМО міста Лисичанська» – щодо звернення потерпілого ОСОБА_2 за медичною допомогою до зазначеного медичного закладу, де останньому було встановлено діагноз – вогнепальне поранення правого стегна.

Із Витягу з ЄРДР за №12016130000000008 від 27 січня 2016 року (том 2 а.с.179, том 2 а.с.187-188) вбачається, що 27 січня 2016 року до ЄРДР за №12016130000000008 внесено інформацію щодо вчинення злочину, передбаченогост.296 ч.4 КК України, – щодо скоєння хуліганських дій, із застосуванням вогнепальної зброї, в межах території АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій, 98-б, міста Лисичанська, з боку обвинуваченого ОСОБА_1 06 жовтня 2015 року.

Із Витягу з ЄРДР за №12016130000000009 від 27 січня 2016 року (том 2 а.с.173, том 2 а.с.187-188) вбачається, що 27 січня 2016 року до ЄРДР за №12016130000000009 внесено інформацію щодо вчинення злочину, передбаченогост.263 ч.1 КК України, – щодо носіння та зберігання, без передбаченого законом дозволу, – автоматичного пістолету Стєчкіна (АПС), калібру 9х18 мм, та 18 патронів ПМ калібру 9х18 мм, з боку обвинуваченого ОСОБА_1 , в період часу з 11 вересня 2015 року до 06 жовтня 2015 року.

Із Витягу з Наказу за №233 від 12 вересня 2015 року (том 2 а.с.132) та Відпускного квитка за №2073 від 11 вересня 2015 року (том 2 а.с.132,133) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 11 вересня 2015 року звільнений – на реабілітацію (вид відпустки), терміном на 30 діб, з 12 вересня 2015 року до 11 жовтня 2015 року, з зобов`язанням явкою до місця служби до в/ч п/п В0927, який, на підставі відпускного квитка, 12 вересня 2015 року, вибув у відпустку.

Із медичної довідки лікаря КЛПУ «ЦМЛ імені Титова» КУ «ТМО міста Лисичанська» ОСОБА_9 (том 1 а.с.3) вбачається, що потерпілому ОСОБА_2 , якого 06 жовтня 2015 року госпіталізовано до травматологічного відділення, встановлено діагноз – вогнепальне поранення в області верхньої та нижньої третини правого стегна, забої, ссаднини м`яких тканин обличчя.

Із рапорту оперативного чергового Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Цапенка А.М від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.2) вбачається, що 06 жовтня 2015 року до Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області з травмпункту КЛПУ «ЦМЛ імені Титова» КУ «ТМО міста Лисичанська» надійшла інформація щодо звернення за медичною допомогою потерпілого ОСОБА_2 , якого госпіталізовано до травматологічного відділення з діагнозом – вогнепальне поранення правого стегна.

Із протоколу огляду місця події від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.9-11) з фототаблицею (том 1 а.с.12-19) вбачається, що 06 жовтня 2015 року, в період часу з 03 години 05 хвилин до 05 години 05 хвилин, співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, під час огляду автомобіля марки «Ford Transit Connect», державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », що належить ОСОБА_10 , в районі КВПП «Лисичанськ-Сєвєродонецьк», по вулиці Першотравневій міста Лисичанська, було виявлено та вилучено:

документи, оглянуті, відповідно до протоколу огляду предметів від 25 жовтня 2015 року (том 2 а.с.44-45) з фототаблицею (том 2 а.с.46-58), а саме: військовий квиток серії НОМЕР_4 , виданий 15 лютого 2015 року Личаківсько-Шевченківсько-Залізничним ОРВК міста Львів, на ім`я обвинуваченого ОСОБА_1 , на 16 сторінці якого містяться відомості – щодо закріплення за військовослужбовцем зброї – автоматичного пістолету Стєчкіна (АПС), калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , видане 21 вересня 2015 року, на ім`я обвинуваченого ОСОБА_1 , посвідчення водія серія НОМЕР_6 , видане 25 березня 2014 року, на ім`я обвинуваченого ОСОБА_1 ,

предмет, зовні схожий на пістолет, з маркуванням « НОМЕР_7 », « НОМЕР_8 », з 12 патронами, що перебував на ділянці місцевості поруч з вищевказаним транспортним засобом, який, – відповідно до висновку комплексної хімічної та судової балістичної експертизи за №10-148/5-202/б від 11 січня 2016 року (том 1 а.с.156-176), – є нарізною вогнепальною зброєю – автоматичним пістолетом Стечкіна (АПС), № НОМЕР_1 , 1954 року випуску, калібру 9х18 мм, та відноситься до категорії нарізної бойової вогнепальної зброї, виготовлений промисловим (заводським) способом, придатний для стрільби, з якого – здійснювалися постріли після його останнього чищення чи змащування, з 12 патронами калібру 9 мм (ПМ), які, відповідно до висновку зазначеної комплексної хімічної та судової балістичної експертизи за №10-148/5-202/б від 11 січня 2016 року (том 1 а.с.156-176), – відносяться до категорії боєприпасів, і являються пістолетними патронами калібру 9х18 мм, з кулею зі стальним осердям, до бойової вогнепальної зброї, призначені для стрільби з пістолетів конструкції Макарова (ПМ), автоматичних пістолетів Стечкіна (АПС), пістолетів ПБ, АПБ, Р-93, Р-64, Р-83 «Wanad» (Польща), РА-63 (Угорщина), СZ83 (Чешська Республіка), Форт-12, Форт-14, Форт-17 (Україна), пістолетів-кулеметів ПП-90, ПП-91 «Кипарис», ПП-93, «Каштан», «Бизон», «Борс» (Росія) та з іншої зброї, виготовленої під ці патрони, виготовлені промисловим (заводським) способом.

Із протоколу огляду місця події від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.22-23) з фототаблицею (том 1 а.с.24-28) вбачається, що 06 жовтня 2015 року, в період часу з 05 години 20 хвилин до 06 години, співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, під час огляду прилеглої до АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій, 98-б, міста Лисичанська, території, було виявлено та вилучено – 2 предмети циліндричної форми, зовні схожі на відстріляні гільзи, з маркуванням «270 02» у нижній частині.

Із протоколу огляду місця події від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.30-31) з фототаблицею (том 1 а.с.32-37) та від 21 жовтня 2015 року (том 1 а.с.194-198) з фототаблицею (том 1 а.с.199-214) вбачається, що 06 жовтня 2015 року, в період часу з 06 години 35 хвилин до 07 години 20 хвилин, співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, під час огляду автомобіля марки «Mercedes E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », що належить потерпілому ОСОБА_3 , було встановлено – механічні пошкодження транспортного засобу, зокрема: наскрізний кульовий отвір у капоті, кульові пошкодження на правих передніх дверцятах, розбиття бокового скла правих передніх дверцят, з наскрізним отвором неправильної форми у нижній частині, з одночасним візуванням напрямків пошкоджень, а також, виявлено та вилучено: предмет конусної форми, деформований, зовні схожий на кулю, виявлений на підлозі біля переднього правого сидіння.

Із протоколу обшуку затриманої особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.96) вбачається, що 06 жовтня 2015 року, в період часу з 10 години 25 хвилин до 10 години 40 хвилин, співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, у обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до здійснення затримання особи, на підставі ст.208 КПК України, під час особистого обшуку, у кишені одежі останнього виявлено та вилучено: 4 відстріляних гільзи, з маркуванням «270 02» в нижній частині, та предмет, зовні схожий на кулю.

Відповідно до висновку комплексної хімічної та судової балістичної експертизи за №10-148/5-202/б від 11 січня 2016 року (том 1 а.с.156-176), – 11 патронів з маркуванням на денці гільзи «270 02», виготовлені у 2002 році на ПАТ «Луганський патронний завод» (місто Луганськ, Україна), 2 патрони з маркуванням на денці гільзи «270 03», виготовлені у 2003 році на ПАТ «Луганський патронний завод» (місто Луганськ, Україна), придатні для стрільби, 6 гільз калібру 9 мм (ПМ) являються частинами (гільзами) патрону калібру 9 мм (ПМ) і до категорії боєприпасів не відноситься, 2 кулі калібру 9 мм (ПМ) являються частинами (кулями) патрону калібру 9 мм (ПМ) і до категорії боєприпасів не відноситься, 6 гільз та 2 кулі калібру 9 мм (ПМ) придатні для ідентифікації за ними зброї, 6 гільз та 2 кулі калібру 9 мм (ПМ) стріляні з одного екземпляра зброї, 6 гільз та 2 кулі калібру 9 мм (ПМ) стріляні з наданого на дослідження пістолета АПС калібру 9 мм № НОМЕР_1 , 1954 року випуску.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №240 від 03 грудня 2015 року – 19 січня 2016 року стосовно потерпілого ОСОБА_2 (том 2 а.с.38-40) – при звертанні до травматологічного відділення КЛПУ «ЦМЛ імені Титова» КУ «ТМО міста Лисичанська» 06 жовтня 2015 року у потерпілого ОСОБА_2 виявлено – 4 рани в ділянці правого стегна, у верхній та нижній третині, після обстеження та оперативного лікування потерпілого ОСОБА_2 виписано 12 жовтня 2015 року для подальшого лікування з діагнозом «Огнестрельное ранение в области в/3 и н/3 правого бедра, проникающее в правый коленный сустав, состояние после операции, наложение вторичных швов», продовжував лікування в Центральному госпіталі військово-медичного Управління СБУ з 13 жовтня 2015 року до 09 листопда 2015 року з діагнозом «Огнестрельное пулевое сквозное ранение нижній трети правого бедра, проникающее в правый коленный сустав, огнестрельное пулевое ранение задній поверхности верхней трети правого бедра, реактивный полиостит средней трети правой бедренной кости, гематома лобкової области, остеохондроз пояснично-крестцового отдела позвоночника, грыжа диска L5-S1, синдром компрессии S1 корешка слева с выраженным болевым синдромом, хронический простатит в стадии ремиссии, искривление носовой перегородки», при експертизі потерпілого ОСОБА_2 03 грудня 2015 року виявлено рубці на внутрішній та зовнішній поверхні правого колінного суглобу, а також, на задній поверхні правого стегна в верхній третині, враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, слід зазначити, що ці ушкодження могли утворитися при 2-х вогнепальних наскрізних пораненнях, ці ушкодження могли утворитися в час та за обставин, вказаних в постанові, вогнепальне наскрізне поранення правого стегна у верхній третині має ознаки легкого тілесного ушкодження, що заподіяло короткочасний розлад здоров`я, вогнепальне наскрізне ушкодження правого стегна у нижній третині, проникаюче у правий колінний суглоб, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, більш, ніж три тижні, вищезазначені тілесні ушкодження могли супроводжуватися щільною кровотечею, характер тілесних ушкоджень (ран) та пошкодження тканини в ділянці правої штанини – свідчать, що напрямок пострілів, відносно потерпілого, справа на ліво, що також свідчить, що нападник був розташований праворуч від потерпілого, встановити послідовність пострілів не можливо, встановити, чи виникли вищезазначені тілесні ушкодження від кулі, яка пройшла перешкоду, не можливо, судово-медичних даних для встановлення типа зброї, її марку та калібр – не має, вищезазначені тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, зазначених потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час їх допитів, ці ушкодження могли утворитися за обставин, коли потерпілий ОСОБА_2 знаходився на передньому пасажирському сидінні, а постріли були зроблені зовні черезх дверці автомобіля, тілесні ушкодження, встановлені на тілі потерпілого ОСОБА_2 , співпадають з ушкодженнями, виявленими на штанях, наданих в якості речового доказу.

Із протоколу огляду місця події від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.44-45) з фототаблицею (том 1 а.с.46) вбачається, що 06 жовтня 2015 року, в період часу з 05 години 43 хвилин до 06 години 25 хвилин, співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, у потерпілого ОСОБА_2 , відповідно до власноручної заяви останнього від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.43), – вилучено чоловічі штани, у яких потерпілий ОСОБА_2 був одягнутий під час скоєння злочину, – судово-медичним дослідженням яких, – відповідно до висновку судово-медичної експертизи речових доказів (чоловічих штанів) за №94-м.к. від 05-10 листопада 2015 року з фототаблицею (том 1 а.с.136-143), встановлено, що – на задній правій половинці брюк, у верхній частині, мається наскрізне вхідне вогнепальне кульове пошкодження (№1) овальної форми, на передній правій половинці брюк, у середній частині, мається наскрізне вхідне вогнепальне пошкодження (№3) круглої форми, на задній правій половинці брюк, у верхній частині, мається наскрізне вихідне вогнепальне кульове пошкодження (№2) кутоподібної форми, встановлені пошкодження утворились при пострілі з вогнепальної зброї снарядом (кулею), до складу якої входила мідь, і, у зв`язку з тим, що постріл було здійснено через перешкоду, тобто, в момент пострілу потерпілий знаходився у салоні автомобіля и дверцята було зачинено, встановити дистанцію пострілу – не уявляється можливим.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи за №248 від 26 грудня 2015 року (том 2 а.с.7-14) з фототаблицею (том 2 а.с.15-28) – вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_9 , на момент скоєння злочину, становить 83484 гривні 47 копійок, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_9 , на момент скоєння злочину, становить 37606 гривень 53 копійки.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 21 жовтня 2015 року – за участю потерпілого ОСОБА_3 (том 1 а.с.219-225) зі схемою (том 1 а.с.226) та фототаблицею (том 1 а.с.227-238) вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 , в присутності понятих, добровільно розповів співробітникам СУ ГУНП в Луганській області – щодо подій, які стались 06 жовтня 2015 року, в нічний час, в межах території АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій, 98-б, міста Лисичанська, де між ним та обвинуваченим ОСОБА_1 стався конфлікт, під час якого обвинувачений ОСОБА_1 здійснив декілька пострілів у автомобіль марки «Mercedes E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під його керуванням, і, в подальшому, безпосередньо на місцевості, на місці події, продемонстрував правоохоронцям місцеперебування обвинуваченого ОСОБА_1 під час здійснення пострілів, в тому числі, і своє місцеперебування та місцезнаходження належного йому ТЗ марки «Mercedes E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в межах АЗС, з одночасним вимірюванням та фіксуванням правоохоронцями – взаєморозташування об`єктів, дистанції, кутів та напрямків пострілів.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 02 грудня 2015 року – за участю потерпілого ОСОБА_2 (том 2 а.с.74-79) зі схемою (том 2 а.с.80) та фототаблицею (том 2 а.с.81-85) вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 , в присутності понятих, добровільно розповів співробітникам Військової прокуратури Луганського гарнізону щодо подій, які стались 06 жовтня 2015 року, в нічний час, в межах території АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій, 98-б, міста Лисичанська, де між ним та обвинуваченим ОСОБА_1 , який, з`ясовуючи відносини зі своєю дівчиною, голосно лаявся нецензурною лайкою, не реагуючи на зауваження, – стався конфлікт, під час якого обвинувачений ОСОБА_1 здійснив декілька пострілів у автомобіль марки «Mercedes E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », що належить потерпілому ОСОБА_3 , під керуванням останнього, і, в подальшому, безпосередньо на місцевості, на місці події, продемонстрував правоохоронцям місцеперебування обвинуваченого ОСОБА_1 під час здійснення пострілів, в тому числі, і своє місцеперебування та місцезнаходження ТЗ в межах АЗС, з одночасним вимірюванням та фіксуванням правоохоронцями – взаєморозташування об`єктів, дистанції, кутів та напрямків пострілів.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_1 за №188 від 14 жовтня 2015 року (том 1 а.с.185-187) – обвинувачений ОСОБА_1 , в період часу, що відноситься до діяння, у якому він підозрюється, яким-небудь психічним захворюванням, слабоумством, іншим хворобливим станом психіки – не страждав, у тимчасовому розладі психічної діяльності – не знаходився, обвинувачений ОСОБА_1 , в період часу, що відноситься до діяння, у якому він підозрюється, за своїм психічним станом, не був позбавлений здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, обвинувачений ОСОБА_1 , в даний час, яким-небудь психічним захворюванням не страждає, обвинувачений ОСОБА_1 , у разі обвинувачення, за своїм психічним станом, примусових заходів медичного характеру не потребує.

Свідок ОСОБА_11 , визначений у Реєстрі матеріалів досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбаченого ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, – для надання пояснень до суду – не з`явилась, і сторона обвинувачення, відповідно до положень ст.23 ч.3 КПК України, не забезпечила присутність зазначеного свідка обвинувачення під час судового розгляду, – з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом, при цьому, стороною обвинувачення не надано жодного аргументу, який би свідчив про поважність неявки визначеного свідка у судові засідання або виключну обставину відсутності останнього під час судового розгляду,

в той час, як, в силу вимог діючого кримінально-процесуального законодавства України, – суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ст.95 ч.4 КПК України),

крім того, судом – стороні обвинувачення – неодноразово надавалась можливість забезпечення явки зазначеного у Реєстрі матеріалів досудового розслідування, за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, – свідка, заявленого саме стороною обвинувачення, – для допиту під час судового розгляду, і відсутність заявленого свідка у декількох судових засіданнях, протягом тривалого часу, – є не виправданим затягуванням судового процесу та розумних строків розгляду кримінального провадження.

Таким чином, суд, оцінюючи, в сукупності, надані в судовому засіданні пояснення безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_1 , а також, пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , – які погоджуються з матеріалами кримінального провадження, та, відповідно, не викликають сумнівів, а також, досліджені, переперевірені та оголошені у судовому засіданні докази, сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду, – критично відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_1 – щодо непричетності до незаконного поводження зі зброєю та бойовими припасами, вчинення хуліганських дій та спричинення тілесних ушкоджень, оскільки, зазначене – не спростовує у своїх поясненнях і сам обвинувачений ОСОБА_1 , не заперечуючи фактичних обставин, викладених у даному вироці, не погоджуючись лише з кваліфікацією своїх дій з боку органу досудового розслідування, а також, зазначене – повністю підтверджується здобутими під час судового розгляду доказами, зокрема:

показами потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які під час судового розгляду зазначили, що в ніч з 05 на 06 жовтня 2015 року стали учасниками конфліктної ситуації на АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій міста Лисичанська, під час якої, обвинувачений ОСОБА_1 , на їх зауваження щодо агресивної поведінки, нецензурної лайки, тримання вогнепальної зброї, – не реагуючи на присутність сторонніх громадян, – вчинив бійку та здійснив декілька пострілів у напрямку транспортного засобу, у салоні якого вони і перебували, від`їжджаючи за межі АЗС, спричинивши тілесні ушкодження,

показами свідка ОСОБА_5 , який під час судового розгляду зазначив, що в ніч з 05 на 06 жовтня 2015 року, став очевидцем конфліктної ситуації між обвинуваченим ОСОБА_1 та двома чоловіками, що приїхали на АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій міста Лисичанська на автомобілі марки «Mercedes E200», під час якої останні, з`ясовуючи стосунки, голосно висловлювались нецензурною лайкою та розпочали обопільну бійку, при цьому, обвинувачений ОСОБА_1 належну останньому зброю залишив у автомобілі таксі під його керуванням, на задньому сидінні,

показами свідка ОСОБА_6 , який під час судового розгляду вказав, що 06 жовтня 2015 року він був присутнім в якості понятого під час проведення обшуку обвинуваченого ОСОБА_1 , у якого було вилучено гільзи,

показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які під час судового розгляду вказали, що 06 жовтня 2015 року вони були присутніми в якості понятих під час проведення огляду місця події, в районі КВПП «Лисичанськ-Сєвєродонецьк», по вулиці Першотравневій міста Лисичанська, в ході якого було вилучено автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС), що перебував на ґрунті поруч з обвинуваченим ОСОБА_1 ,

– підстав не вірити яким і сумніватися у їх достеменності – у суду не має, оскільки, у останніх не було причин для обмовлення обвинуваченого ОСОБА_1 , крім того, допитані у судовому засіданні потерпілі та свідки – були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань за ст.384 КК України, і, відповідно, приведені до присяги,

витягами з ЄРДР за №12015130240002223 від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.1,63, том 2 а.с.187-188), за №12016130000000008 від 27 січня 2016 року (том 2 а.с.179, том 2 а.с.187-188), за №12016130000000009 від 27 січня 2016 року (том 2 а.с.173, том 2 а.с.187-188), відповідно до яких – до ЄРДР внесено інформацію щодо вчинення злочинів, пов`язаних – зі спричиненням потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, скоєння хуліганських дій, із застосуванням вогнепальної зброї, в межах території АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій, 98-б, міста Лисичанська, з боку обвинуваченого ОСОБА_1 , 06 жовтня 2015 року,

витягом з Наказу за №233 від 12 вересня 2015 року (том 2 а.с.132) та відпускним квитком за №2073 від 11 вересня 2015 року (том 2 а.с.132,133), що вказують на вибуття обвинуваченого ОСОБА_1 – у відпустку, терміном на 30 діб, з 12 вересня 2015 року до 11 жовтня 2015 року,

рапортом оперативного чергового Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Цапенка А.М від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.2), що вказує на інформацію, яка надійшла 06 жовтня 2015 року до правоохоронців, – за фактом звернення за медичною допомогою потерпілого ОСОБА_2 , якого госпіталізовано до травматологічного відділення з діагнозом – вогнепальне поранення правого стегна,

протоколом огляду місця події від 06 жовтня 2015 року з фототаблицею (том 1 а.с.9-19), під час проведення якого – із автомобіля марки «Ford Transit Connect», державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », що належить ОСОБА_10 , в районі КВПП «Лисичанськ-Сєвєродонецьк», по вулиці Першотравневій міста Лисичанська, було виявлено та вилучено: документи на ім`я обвинуваченого ОСОБА_1 , а також, пістолет, з маркуванням « НОМЕР_7 », « НОМЕР_8 », з 12 патронами, що перебував на ділянці місцевості поруч з вищевказаним транспортним засобом,

протоколом огляду місця події від 06 жовтня 2015 року з фототаблицею (том 1 а.с.22-28), під час проведення якого – на прилеглій до АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій, 98-б, міста Лисичанська, території виявлено та вилучено – 2 предмети циліндричної форми, зовні схожі на відстріляні гільзи, з маркуванням «270 02» у нижній частині,

протоколами огляду місця події від 06 жовтня 2015 року з фототаблицею (том 1 а.с.30-37) та від 21 жовтня 2015 року з фототаблицею (том 1 а.с.194-214), під час проведення яких – із автомобіля марки «Mercedes E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », що належить потерпілому ОСОБА_3 , було встановлено – механічні кульові пошкодження транспортного засобу, а також, виявлено та вилучено: предмет конусної форми, деформований, зовні схожий на кулю,

протоколом обшуку затриманої особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.96), під час проведення якого – у обвинуваченого ОСОБА_1 виявлено та вилучено: 4 відстріляних гільзи, з маркуванням «270 02» в нижній частині, та предмет, зовні схожий на кулю,

висновком комплексної хімічної та судової балістичної експертизи за №10-148/5-202/б від 11 січня 2016 року (том 1 а.с.156-176), відповідно до якої – автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС), калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , 1954 року випуску, та бойові припаси – 19 патронів, калібру 9х18 мм, відносяться – до категорії нарізної бойової вогнепальної зброї, виготовленої промисловим (заводським) способом, придатної для стрільби, та – бойових припасів до бойової вогнепальної зброї, виготовлених промисловим (заводським) способом, при цьому, 11 патронів з маркуванням на денці гільзи «270 02», виготовлені у 2002 році на ПАТ «Луганський патронний завод» (місто Луганськ, Україна), 2 патрони з маркуванням на денці гільзи «270 03», виготовлені у 2003 році на ПАТ «Луганський патронний завод» (місто Луганськ, Україна), придатні для стрільби, 6 гільз калібру 9 мм (ПМ) являються частинами (гільзами) патрону калібру 9 мм (ПМ) і до категорії боєприпасів не відноситься, 2 кулі калібру 9 мм (ПМ) являються частинами (кулями) патрону калібру 9 мм (ПМ) і до категорії боєприпасів не відноситься, 6 гільз та 2 кулі калібру 9 мм (ПМ) придатні для ідентифікації за ними зброї, 6 гільз та 2 кулі калібру 9 мм (ПМ) стріляні з одного екземпляра зброї, 6 гільз та 2 кулі калібру 9 мм (ПМ) стріляні з наданого на дослідження пістолета АПС калібру 9 мм № НОМЕР_1 , 1954 року випуску,

висновком судово-медичної експертизи за №240 від 03 грудня 2015 року – 19 січня 2016 року стосовно потерпілого ОСОБА_2 (том 2 а.с.38-40), відповідно до якого – у потерпілого ОСОБА_2 виявлено: 4 рани в ділянці правого стегна, у верхній та нижній третині, при цьому, вогнепальне наскрізне поранення правого стегна у верхній третині – має ознаки легкого тілесного ушкодження, що заподіяло короткочасний розлад здоров`я, вогнепальне наскрізне ушкодження правого стегна у нижній третині, проникаюче у правий колінний суглоб, – відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, більш, ніж три тижні,

медичною довідкою лікаря КЛПУ «ЦМЛ імені Титова» КУ «ТМО міста Лисичанська» ОСОБА_9 (том 1 а.с.3), відповідно до змісту якої – 06 жовтня 2015 року потерпілого ОСОБА_2 госпіталізовано до травматологічного відділення медичного закладу з діагнозом – вогнепальне поранення в області верхньої та нижньої третини правого стегна, забої, ссаднини м`яких тканин обличчя,

протоколом огляду місця події від 06 жовтня 2015 року з фототаблицею (том 1 а.с.44-46), під час проведення якого – у потерпілого ОСОБА_2 , відповідно до власноручної заяви останнього від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.43) – вилучено чоловічі штани, судово-медичним дослідженням яких, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №94-м.к. від 05-10 листопада 2015 року з фототаблицею (том 1 а.с.136-143) – встановлено наявність наскрізних вхідних вогнепальних кульових пошкоджень, що утворились при пострілі з вогнепальної зброї снарядом (кулею), до складу якої входила мідь,

висновком автотоварознавчої експертизи за №248 від 26 грудня 2015 року з фототаблицею (том 2 а.с.7-28), відповідно до змісту якого – встановлено вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », – потерпілому ОСОБА_3 ,

протоколами проведення слідчих експериментів від 21 жовтня 2015 року – за участю потерпілого ОСОБА_3 зі схемою та фототаблицею (том 1 а.с.219-238), та – за участю потерпілого ОСОБА_2 зі схемою та фототаблицею (том 2 а.с.74-85), під час проведення яких – потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відтворили події, що стались 06 жовтня 2015 року, в нічний час, в межах території АЗС «Паралель», по вулиці Першотравневій, 98-б, міста Лисичанська, за участі обвинуваченого ОСОБА_1 ,

– і не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 провини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.122 ч.1, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, викладених в даному вироці, суд розцінює, як спосіб захисту та бажання уникнути передбаченої законом кримінальної відповідальності за скоєні злочини.

Однак, суд, оцінюючи, в сукупності, пояснення безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_1 , пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та, беручи до уваги пояснення свідків – з боку сторони обвинувачення: ОСОБА_5 з поясненнями свідків – з боку сторони захисту: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також, оцінюючи досліджені, переперевірені та оголошені у судовому засіданні докази, сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду, – разом з отриманими безпосередньо у судовому засіданні іншими доказами, як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту, – кожен з яких не надав об`єктивних, конкретних і неоспорюваних даних щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 – закінченого замаху на вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, щодо двох осіб, з хуліганських мотивів (ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7 КК України), – суд, у відповідності до ст.62 Конституції України, витлумачує здобуте у судовому засіданні – на користь обвинуваченого ОСОБА_1 і приходить до загального висновку, що – слідчим, прокурором, всупереч вимогам ст.92 КПК України, – не доведено вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, оскільки, докази, на які посилається сторона обвинувачення, – в частині вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7 КК України, – не були підтверджені безпосередньо під час судового розгляду – саме як докази, що підтверджують вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7 КК України, і, відповідно, обґрунтовують провину останнього, у зв`язку з чим, – на переконання суду, – надані стороною обвинувачення докази, не можуть бути визнані достатніми для доведення вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7 КК України, в якому обвинувачується особа, і, в цілому, – для визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим у вчиненні саме зазначеного злочину.

Відповідно до положень ст.91 КПК України – у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення),

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення,

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат,

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження,

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання,

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення,

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

При цьому, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ст.92 ч.2 КПК України, покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених КПК України випадках – на потерпілого (ст.92 ч.1 КПК України).

Крім того, згідно з вимогами ст.94 КПК України – жоден доказ не має наперед встановленої сили, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд – за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ – з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

І обвинувальний вирок – не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ст.373 ч.3 КПК України).

Згідно положень ст.62 Конституції України – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також, на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.6 ч.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

При цьому, на підставі ст.9 ч.1 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – є частиною національного законодавства України, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.9 ч.5 КПК України).

Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06 грудня 1988 року – Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів – має тлумачитися на користь підсудного («Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no.146, p.33,77).

І, обов`язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, передбачений ст.62 Конституції України та положення ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, поєднуються з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, відповідно до якого – ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (ст.17 ч.2 КПК України).

Так, у судовому засіданні, не здобуто жодних доказів, щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення закінченого замаху на умисне вбивство – закінченого замаху на вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, щодо двох осіб, з хуліганських мотивів, а саме, виконанні усіх дій, які вважались необхідними для доведення злочину – умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, щодо двох осіб, з хуліганських мотивів, – до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі (ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7 КК України),

оскільки, у судове засідання стороною обвинувачення – не надано жодних належних та допустимих доказів, які б прямо чи непрямо підтверджували, а також, з достовірністю свідчили, і, відповідно, викривали обвинуваченого ОСОБА_1 – в частині здійснення останнім будь-яких дій, спрямованих на протиправне позбавлення людини життя, у будь-яких формах, що не було закінчено з причин, які не залежали від його волі,

а також, свідчили б про наявність – саме прямого умислу щодо вчинених дій, так як – замах на злочин може бути вчинено лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого – коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає їх настання, і, якщо такий умисел не встановлено, замах на вбивство – відсутній, а вчинене – належить кваліфікувати за наслідками, що настали.

І питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, що, за встановлених під час судового розгляду обставин, а саме: –

попередньої сварки між обвинуваченим ОСОБА_1 і потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наявності у обвинуваченого ОСОБА_1 вогнепальної зброї протягом всього часу триваючого конфлікту, можливості спричинення смерті впродовж з`ясовування стосунків, локалізацією тілесного ушкодження, пов`язаного з пораненням кінцівки, що не є життєво-важливим органом, припинення злочинних дій, за відсутності перешкод для їх продовження, тощо, – не може свідчити, що обвинувачений ОСОБА_1 , в даному випадку, мав на меті позбавлення життя потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , –

і сам факт здійснення пострілів у від`їжджаючий транспортний засіб – не може свідчити про наявність умислу на вбивство, так як прямий умисел – має місце у випадках, коли винний усвідомлює, що внаслідок його дій з невідворотністю настане смерть іншої людини, і якщо ж винний діяв не з прямим, а з непрямим умислом – він не може нести відповідальність за замах на вбивство.

У зв`язку з чим, – у випадках, коли особа, завдаючи іншій особі тілесних ушкоджень, свідомо допускає настання будь-яких наслідків, у тому числі й смерті, вона не може бути притягнута до відповідальності за замах на вбивство, – як і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість – як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті, і відповідальність, за вказаних обставин, повинна наставати лише за наслідки, які фактично були заподіяні.

Крім того, як закінчений замах на умисне вбивство з хуліганських мотивів за ст.115 ч.2 п.7 КК України – дії винного кваліфікуються, коли особа (за умови закінченого злочину) – позбавляє іншу особу життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само, без будь-якої причини з використанням малозначного приводу, – що також не доведено стороною обвинувачення під час судового розгляду і не вбачається з матеріалів кримінального провадження.

І, (за умови закінченого злочину), – не можна кваліфікувати – як вчинене з хуліганських мотивів умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само, з ревнощів, помсти чи інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть, якщо при цьому і було порушено громадський порядок, – що, власне, і вбачається із доказів, здобутих та сприйнятих безпосередньо судом під час судового розгляду, не спростованих ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту.

При цьому, враховуючи, що під час вчинення хуліганських дій з боку обвинуваченого ОСОБА_1 – потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження, зокрема, у вигляді – вогнепального наскрізного ушкодження правого стегна у нижній третині, проникаючого у правий колінний суглоб, яке, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №240 від 03 грудня 2015 року – 19 січня 2016 року, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, більш, ніж три тижні, – а також, аналізуючи ознаки хуліганства, що характеризують особливу зухвалість, і, одночасно, беручи до уваги, що під час судового розгляду кримінального провадження не знайшло свого підтвердження обвинувачення за ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7 КК України, – суд вважає за необхідне, не виходячи за рамки висунутої підозри та обсягу обвинувачення – в частині інкримінованої обвинуваченому ОСОБА_1 фабули зазначених органом досудового розслідування подій, – вірно кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КК України, оскільки, за вказаних обставин, має місце сукупність злочинів, що потребує кваліфікації за ст.296 КК України, що саме і інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_1 органом досудового розслідування, та – відповідною статтею КК України, яка, за своїми ознаками і ступенем тяжкості, суттєво відрізняється від хуліганства, в даному випадку, – за ст.122 ч.1 КК України.

Крім того, суд вважає за необхідне – виключити із фабули інкримінованого органом досудового розслідування обвинувачення вказівку на – перебування обвинуваченого ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, – що будь-яким доказом не підтверджено та спростовується показами – як безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_1 , так і показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , допитаних під час судового розгляду, які у судовому засіданні зазначили, надавши відповідь на питання «чи перебував обвинувачений ОСОБА_1 у стані сп`яніння – вони вказати не можуть», що, за вказаних умов, викликає певні сумніви щодо перебування обвинуваченого ОСОБА_1 у зазначеному стані, і повинно тлумачитись виключно на користь обвинуваченого ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, суд, оцінюючи в сукупності – надані в судовому засіданні пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та пояснення свідків – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду – щодо відомих обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження, а також, досліджені, переперевірені та оголошені у судовому засіданні докази, які погоджуються з поясненнями обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , не суперечать встановленим під час судового засідання обставинам, та, відповідно, не викликають сумнівів, з урахуванням матеріалів кримінального провадження, в тому числі, і що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , – за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, і, одночасно, оцінюючи кожний доказ – з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, – з точки зору достатності та взаємозв`язку, для прийняття відповідного процесуального рішення, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, – яке, на підставі ст.370 КПК України, – повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним – є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим – є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим – є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, – вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні –

– незаконного поводження зі зброєю та бойовими припасами, тобто, носіння та зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів, без передбаченого законом дозволу (ст.263 ч.1 КК України),

– хуліганства, тобто, грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виявилася – в нахабному поводженні, неповазі до установ суспільного життя, явному ігноруванні та нехтуванні елементарними правилами поведінки, тривалому та безперервному, на протязі не менше 5-10 хвилин, грубому порушенні громадського порядку – в частині забезпечення належних умов відпочинку та існування громадянина в суспільстві, насильстві та спричиненні тілесних ушкоджень, – пов`язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, із застосуванням вогнепальної зброї (ст.296 ч.4 КК України),

– умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто, умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я (ст.122 ч.1 КК України),

– доведено, і дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати ст.122 ч.1, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, відповідно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (ст.122 ч.1 КК України) та тяжких (ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України), обвинувачений ОСОБА_1 – не працює, є військовослужбовцем та проходить військову службу у ЗСУ (том 1 а.с.91, том 2 а.с.123-124,125,126), має позитивну службову характеристику за місцем проходження військової служби (том 1 а.с.90, том 2 а.с.127-128), має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання – характеризується позитивно (матеріали о/а), у скоєному – щиро розкаявся, за час виконання обов`язків військової служби в зоні проведення АТО/ООС – мав позитивну службову характеристику (том 1 а.с.90, том 2 а.с.127-128).

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні неповнолітніх дітей – синів ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с.16), наявність на утриманні матері пенсійного віку – ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка страждає на тяжке захворювання та потребує догляду, активну громадянську позицію щодо захисту Батьківщині (том 1 а.с.91), наявність статусу учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_5 , видане 21 вересня 2015 року (том 1 а.с.14), виконання обов`язків військової служби в зоні проведення АТО/ООС (том 1 а.с.91).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, та, беручи до уваги обставини скоєння злочинів, в тому числі, і суму заподіяної потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди, а також, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який – не працює, є військовослужбовцем, має позитивну службову характеристику за місцем проходження військової служби, є учасником бойових дій, має постійне місце мешкання, за місцем проживання – позитивно характеризується у побуті, має на утриманні неповнолітніх дітей та матір пенсійного віку, яка, за станом здоров`я, потребує у догляді, у судовому засіданні, – визнаючи в повному обсязі фактичні обставини протиправних дій, не погоджуючись з кваліфікацією, наданою органом досудового розслідування, – щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, вибачаючись за вчинення останніх, окремо вибачаючись перед потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вчинені протиправні дії, і, одночасно, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, в тому числі, враховуючи також і відсутність обставин, які обтяжують покарання, при цьому, також, враховуючи думку потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні, які вважали за доцільне призначення обвинуваченому суворого та справедливого покарання, а також, враховуючи суспільну небезпеку злочинних діянь, – суд, оцінюючи зазначені обставини в їх сукупності, – вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання – у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями ст.122 ч.1, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, з урахуванням положень ст.63 КК України, оскільки, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисні злочини, які, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості та тяжких, а також, які – є пов`язаними з посяганням на життя та здоров`я особи, з громадським порядком, крім того, з застосуванням вогнепальної зброї, у зв`язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливо лише із застосуванням покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, – у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів, оскільки, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

І, оскільки, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного злочину, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, – шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 , в строк відбування покарання, – термін попереднього ув`язнення останнього з 06 жовтня 2015 року (Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 06 жовтня 2015 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 1 а.с.94-95) – до 11 жовтня 2017 року, включно (Ухвала Лисичанського міського суду «Про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту» від 11 жовтня 2017 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 2 а.с.109-110 (матеріали о/а): оскільки, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і у разі визнання особи винуватою, рішення про залік досудового тримання під вартою зазначається у резолютивній частині вироку (ст.374 ч.4 п.2 КПК України).

При цьому, суд, прийшовши до переконання призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання – у виді позбавлення волі, а також, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України (в редакції ст.72 ч.5 КК України – до змін, внесених, на підставі Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року), – вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення в межах того самого кримінального провадження, за період з 06 жовтня 2015 року (Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 06 жовтня 2015 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 1 а.с.94-95) – до 11 жовтня 2017 року, включно (Ухвала Лисичанського міського суду «Про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту» від 11 жовтня 2017 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 2 а.с.109-110 (матеріали о/а): з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки, відповідно до Правового висновку Великої Палати Верховного Суду (Постанова ВС по справі за №663/537/17 (провадження за №13-31кс18) від 29 серпня 2018 року) – щодо застосування норми права, передбаченої ст.72 ч.5 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), – якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, який, в такому разі, має переживаючу (ультраактивну) дію, і застосування до таких випадків Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року – є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ст.5 ч.2 КК України, – не допускається, так як закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі (ст.5 ч.2 КК України).

Крім того, враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до Ухвали Лисичанського міського суду «Про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту» від 11 жовтня 2017 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 2 а.с.109-110 (матеріали о/а), – сплинув 12 грудня 2017 року, і, питання про продовження строку дії зазначеного запобіжного заходу учасниками даного кримінального провадження – не порушувалось, запобіжний захід – у вигляді домашнього арешту, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно положень ст.181, ст.194 КПК України, припинив свою дію, і, відповідно, вважається скасованим.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

У судовому засіданні сторона захисту в особі обвинуваченого ОСОБА_1 , заявивши відповідне клопотання, висловив думку про можливість звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення волі – на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року, у зв`язку з тим, що він – є учасником бойових дій, отримавши відповідний статус, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у 2015 році, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, розуміючи наслідки застосування амністії.

Суд, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані у судове засідання матеріали, приходить до висновку щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі, на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, відповідно до вимог якої –

від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, звільняються:

– особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також, особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи та не є діянням, передбаченим ст.408 ч.2, ст.408 ч.3, ст.408 ч.4, ст.410, ст.411 ч.2, ст.411 ч.3, ст.411 ч.4 КК України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у ст.86 ч.4 КК України, ст.4 Закону України «Про застосування амністії і Україні» та ст.9 цього Закону),

оскільки, обвинувачений ОСОБА_1 – скоїв кримінальні правопорушення, які, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості та тяжких, інкриміновані злочини вчинено останнім до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року, обвинувачений ОСОБА_1 – має статус учасника бойових дій, захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, не є особою, зазначеною у ст.86 ч.4 КК України, ст.4 Закону України «Про застосування амністії і Україні» та ст.9 цього Закону, погоджується зі звільненням від відбування покарання, на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року, розуміючи наслідки, і, відповідно, є суб`єктом амністії.

Процесуальні витрати у справі – у сумі 1846 гривень 60 копійок (том 1 а.с.154), пов`язані із залученням експертів під час проведення комплексної хімічної та судової балістичної експертизи за №10-148/5-202/б від 11 січня 2016 року (том 1 а.с.156-176), в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , за ознаками складу злочинів, передбачених ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, – підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Процесуальні витрати у справі – у сумі 306 гривень 90 копійок (том 1 а.с.83), пов`язані із залученням експертів під час проведення судової дактилоскопічної експертизи за №1789/902 від 06 жовтня 2015 року (том 1 а.с.79-82), під час провадження досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за ознаками складу злочинів, передбачених ст.15 ч.2 ст.115 ч.2 п.1, п.7, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, – стягненню з останнього не підлягають, так як причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до залишення досліджених слідів – не встановлена.

З урахуванням вищевикладенного, суд вважає за необхідне, в повному обсязі, на підставі ст.22, ст.1166 ЦК України, задовольнити позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 – «Про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, – в сумі 37606 гривень 53 копійки» (том 1 а.с.59-60 (матеріали о/а), оскільки, вказана сума визначена в наданих до суду документах і підтверджується матеріалами кримінального провадження (том 2 а.с.7-14), а також, вказана позивачем сума знайшла своє відтворення у судовому засіданні і обвинуваченим ОСОБА_1 – не оспорюється.

Речові докази у справі:

чоловічі штани, що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (том 2 а.с.165-166,167),

– підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_2 ,

автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС), калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , 1954 року випуску, 13 пістолетних патронів, калібру 9 мм, 6 гільз пістолетних патронів, калібру 9 мм, 2 кулі пістолетних патронів, калібру 9 мм (після проведення відповідної експертизи – АПС, калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , 1954 року випуску, 10 пістолетних патронів, калібру 9 мм, 9 гільз пістолетних патронів, калібру 9 мм, 5 куль пістолетних патронів, калібру 9 мм), що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (том 2 а.с.168-169,170),

– підлягають поверненню до в/ч п/п В0927,

автомобіль марки «Mercedes-Benz E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_9 , що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 (том 2 а.с.171-172),

– підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_3 .

Керуючись ст.369-ст.371, ст.373, ст.374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_1 – визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.122 ч.1, ст.263 ч.1, ст.296 ч.4 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.122 ч.1 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,

за ст.263 ч.1 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 06 (шість) місяців,

за ст.296 ч.4 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 06 жовтня 2015 року – до 11 жовтня 2017 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року – звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , до набуття вироком законної сили, – не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави

(отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300)

– 1846 (одну тисячу вісімсот сорок шість) гривень 60 копійок – за проведення комплексної хімічної та судової балістичної експертизи за №10-148/5-202/б від 11 січня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого – ОСОБА_3 , в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, – суму у розмірі 37606 (тридцять сім тисяч шістсот шість) гривень 53 копійки.

Речові докази у справі:

чоловічі штани, що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області,

– повернути потерпілому ОСОБА_2 ,

автоматичний пістолет Стєчкіна (АПС), калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , 1954 року випуску, 13 пістолетних патронів, калібру 9 мм, 6 гільз пістолетних патронів, калібру 9 мм, 2 кулі пістолетних патронів, калібру 9 мм (після проведення відповідної експертизи – АПС, калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , 1954 року випуску, 10 пістолетних патронів, калібру 9 мм, 9 гільз пістолетних патронів, калібру 9 мм, 5 куль пістолетних патронів, калібру 9 мм), що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області,

– повернути до в/ч п/п В0927,

автомобіль марки «Mercedes-Benz E200», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_9 , що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 ,

– повернути потерпілому ОСОБА_3 .

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Головуючий суддя:

Судді: