Рішення № 90895837, 29.04.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 29.04.2020

Справа № 334/1142/20

Провадження № 2-а/334/114/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,

при секретарі Бараш Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Шевченко Євгена Анатолійовича, третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітон», про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжя з адміністративним позовом до інспектора поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Шевченко Євгена Анатолійовича про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову вказав, що на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2023140 від 27.01.2020 року на нього відповідачем було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

У оскаржуваній постанові було вказано, що 25.01.2020 року об 16:38:30 год. В м.Запоріжжі, вул. Південне шосе, буд. 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz S 500, державний номерний знак НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив ст.37 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.121 КУпАП.

Позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки причиною зупинки відповідач назвав огляд документів та попросив позивача надати документи на підтвердження права керувати транспортним засобом. Після ознайомлення з наданими документами відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність протоколу перевірки технічного стану, який засвідчує результати проведення обов`язкового технічного контролю ТЗ і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації, однак, незважаючи на пояснення про те, що вказаний транспортний засіб не підлягає обов`язковому технічному контролю, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, про що відповідач на місці зупинки склав постанову серії ЕАК № 2023140 від 25.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн.

Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначено, на підставі яких саме відомостей було зроблено висновок про те, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , підлягає обов`язковому технічному контролю, посилання в обґрунтуванні правомірності вказаного висновку на будь-які докази відсутнє.

Позивач зазначив, що є учасником ТОВ «Юнітон», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.02.2020 року. З метою швидкого вирішення корпоративних корпоративних питань та мобільності, йому було видано службовий транспортний засіб, про що також свідчить наказ генерального директора Товариства № 103/1 від 18.034.2019 року.

Таким чином, автомобіль яким керував позивач є службовим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.

З метою швидкого виконання службових завдань та мобільності, останньому було видано службовий ТЗ, про що свідчить наказ генерального директора TOB «Юнітон» № 103/1 від 18.04.2019 року, який не використовується у якості таксі або перевезення вантажів, бо підприємство, за яким зареєстровано транспортний засіб, не займається вищезазначеною діяльністю, оскільки відповідно до даних ЄДР TOB «Юнітон» здійснює наступну діяльність за КВЕД: 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 Складське господарство; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Зазначене підтверджується відомостями Головного управління статистики у Запорізькій області № 526/2019 від 24.04.2019 року.

Таким чином, такі види діяльності як надання послуг таксі, перевезення пасажирів або вантажів власником ТЗ не надаються, а тому з огляду на викладене, можливо зробити висновок, що транспортний засіб «Mercedes-Benz S500», державний номерний знак НОМЕР_1 не підлягає обов`язковому технічному контролю, бо: є легковим, про що зазначено у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу; в якості таксі для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку не використовується, відповідачем такий факт не встановлено та доказами не підтверджено, в оскаржуваній постанові такий факт не відображено.

Позивач просить визнання дій відповідача протиправними та скасування постанову про накладення на нього адміністративного стягнення.

В судове засідання позивач не з`явився, подав суду заяву про слухання справи без його участі, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час слухання справи був повідомлений належним чином, відзив на позов до суду не надав.

13.04.2020 року представник третьої особи подав заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх у повному обсязі.

За відсутності учасників процесу розгляд адміністративної справи здійснено в порядку ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані документи та докази, суд дійшов до наступних висновків.

Правовідносини по позову регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху в Україні.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Судом встановлено, що 25.01.2020 року інспектором поліції УПП в Запорізькій області ДПП сержантом поліції 1 батальйону 1 роти Шевченко Є.А. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2033140, згідно якої 25.01.2020 року об 16:38:30 год. в м.Запоріжжі, вул. Південне шосе, буд. 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz S 500, державний номерний знак НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив ст.37 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.121 КУпАП.

Стаття 121 ч.3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Положеннями ч.1 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що транспортні засоби, які беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Стаття 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняє керування транспортними засобами, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшли.

У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно п. 4 розділу І Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ цієї Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 121 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників та адвоката.

Розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.121 КУпАП, відповідно до положень ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції Національної поліції України, тобто постанову винесено уповноваженою особою. З урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для визнання протиправними дій відповідача.

Вирішуючи позов в частині законності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи вина дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані - на користь відповідача чи навіть позивача. Разом з цим, відповідач не з`явився до суду та не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт наявності обставин, зазначений у постанові.

Згідно ч.2 ст.35 вказаного Закону, обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

В позові ОСОБА_1 спростовує обставини, зазначені в оскаржуваній постанові, посилаючись на те, що згідно Статуту ТОВ «Юніон», наданого також і представником третьої особи, товариство здійснює наступну діяльність за КВЕД: 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 Складське господарство; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Зазначене підтверджується довідкою Державної служби статистики України АА №658362 від 11.09.2012 року.

Пояснення позивача, щодо наявності між ним та ТОВ «Юніон» трудових відносин, на підставі яких останній отримав у власне користування легковий автомобіль Mercedes-Benz S 500, державний номерний знак НОМЕР_1 , знайшли своє підтвердження у долучених до позову копіях документів, а отже зазначений ТЗ не використовується у якості таксі або перевезення вантажів.

Відповідачем такий факт не встановлено та доказами не підтверджено, в оскаржуваній постанові такий факт не відображено, що говорить про те, що будь-які належні докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного в постанові правопорушення, в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Однак, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Проте, всупереч вищезгаданим нормам, відповідач не представив суду жодних доказів в підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення та правомірності винесення оскаржуваної постанови та такі в матеріалах справи відсутні. Відтак, доводи позивача не спростовано.

Враховуючи положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, та той факт, що відповідачем не надано переконливих доказів того, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачені ч.3 ст.121 КУпАП, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання постанови протиправною і її скасування підлягають задоволенню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись статтями: 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 159- 164, КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Шевченко Євгена Анатолійовича, третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітон», про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора поліції капрала 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Шевченко Євгена Анатолійовича серія ЕАК № 2023140 від 25.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП, провадження у справі закрити.

На рішення суду протягом десяти днів з дня отримання його копії може бути подана апеляційна скарга до третього апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя Ісаков Д.О.