Ухвала суду № 90893899, 03.08.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/1095/20

Провадження№ 2/266/520/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2020 року м. Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Курбанова Н.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Маріупольської міської ради про скасування рішення та права власності, третя особа: приватне підприємство «Пале».

31.07.2020 року представник позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка діє на підставі ордеру, звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку (кадастровий номер 1412337200:01:011:0253) площею 0,017 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі права власності належить ОСОБА_3 та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно земельної ділянки. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_3 та іншим особам будь-якого користування земельною ділянкою кадастровий номер 1412337200:01:011:0253 площею 0,017 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі здійснення дій з будівництва будь-яких будівель, споруд тощо, здійснення земельних робіт, засмічення земельної ділянки та здійснення інших дій, які можуть призвести до зміни первісного стану земельної ділянки.Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, так як на теперішній час ОСОБА_3 активно користується земельною ділянкою, в тому числі тією частиною, що належить позивачці, запрошувала людей, які здійснювали заміри для майбутнього будівництва якоїсь споруди на спірній земельній ділянці.

Суд вважає, що заява про забезпечення позову на підставі викладеного вмотивування підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до роз`яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», обсяг позовних вимог має відповідати виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Позивач звертаючись до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , Маріупольської міської ради про скасування рішення та права власності, уточнивши позовні вимоги посилався на те, що у жовтні 2019 року йому стало відомо про прийняття Маріупольською міською радою рішення від 21.03.2019 р. № 7/40-3781, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0170 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . Згідно наданого на підставі Рішення Маріупольської міської ради від 21.03.2019 р, № 7/40-3781 за відповідачкою ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1412337200:01:011:0253 площею 0,017 га., вказане рішення він вважає незаконним, як і відповідну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за відповідачкою, оскільки згідно з випискою з протоколу №6 засідання виконавчого комітету Портовського району Ради депутатів трудящих м. Жданова, Сталінської області УССР від 30.03.1956 р. ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 3000 кв.м. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 було видано План садибної ділянки в АДРЕСА_2 , на якому зображено відведену ділянку площею 3000 кв.м. На підставі Договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на право приватної власності, посвідченого Портовською нотконторою 28.05.1956 року по реєстру №2104, зареєстрованого в Маріупольському бюро технічної інвентаризації 15.02.1960 року за №14337, ОСОБА_4 отримав земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 3000 кв.м., у безстрокове користування. Після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_5 отримала в спадок нерухоме майно: житловий будинок з надоєними до нього побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла та ОСОБА_6 , його батько отримав у спадок вказане нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер та він отримав вказане майно у спадок. Тобто, з 1956 року, коли ОСОБА_4 отримав у безстрокове користування земельну ділянку за Договором про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на право приватної власності, посвідченого Портовською нотконторою 28.05.1956 року по реєстру №2104, зареєстрованого в Маріупольському бюро технічної інвентаризації 15.02.1960 року за №14337 та по теперішній час, земельна ділянка знаходилась у користуванні власників нерухомого майна, що було збудовано на земельній ділянці. З огляду на те, що з 1956 року Договір про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на право приватної власності, припинено не було, відповідно право безстрокового користування також не припинялось і за наступними власниками нерухомого майна. Тому, отримавши у власність нерухоме майно він відповідно отримав право користування земельною ділянкою. Крім того, розмір ділянки 3000 кв.м. не суперечив діючому на 1956 рік земельному законодавству. Рішенням Маріупольської міської ради від 25.04.2018 р., ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0170 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення приватним підприємством «Пале» розроблено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. Рішенням Маріупольської міської ради від 21.03.2019 р, № 7/40-3781 вказаний проект землеустрою на користь ОСОБА_3 затверджено. Згідно з інформаційною довідкою №202276713 від 28.02.2020 р. на підставі Рішення Маріупольської міської ради від 21.03.2019 р, № 7/40-3781 за відповідачкою було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1412337200:01:011:0253 площею 0,017 га. Таким чином, оскаржуваним рішенням фактично частину земельної ділянки, що належить йому, було неправомірно надано у власність та зареєстровано за відповідачкою на підставі рішення Маріупольської міської ради від 21.03.2019 р. №7/40-3781 та відповідного запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду і просить визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради від 21.03.2019 р. №7/40-3781, скасувати право власності за ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,017 га, кадастровий номер 1412337200:01:011:0253, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Юридичного департаменту Маріупольської міської ради за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1804264714123, номер запису про право власності 31050394 від 02.04.2019 р., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46334093 від 05.04.2019 р. Закрити розділ у Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна 1804264714123 та припинити право власності № 31050394.

22.05.2020р. представник відповідачаМаріупольської міської ради надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.

04.06.2020р. відповідачкаОСОБА_3 надада до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, суд вивчивши матеріали справи вважає, що достатнім і співмірним заявленим позовним вимогам буде забезпечення позову шляхом накладенням арешту на земельну ділянку кадастровий номер 1412337200:01:011:0253 площею 0,017 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно земельної ділянки. Заборонити ОСОБА_3 та іншим особам будь-якого користування вказаною земельною ділянкою, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 149 -153 ЦПК України, суд

У Х ВА Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 1412337200:01:011:0253 площею 0,017 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі права власності (номер запису про право власності 31050394 від 02.04.2019 р.) належить ОСОБА_3 , в тому числі шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єкта - земельної ділянки кадастровий номер 1412337200:01:011:0253 площею 0,017 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі права власності (номер запису про право власності 31050394 від 02.04.2019 р.) належить ОСОБА_3 .

Заборонити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) та іншим особам здійснення дій з будівництва будь-яких будівель, споруд тощо, здійснення земельних робіт, засмічення земельної ділянки та здійснення інших дій, які можуть призвести до зміни первісного стану земельної ділянки, кадастровий номер 1412337200:01:011:0253 площею 0,017 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі права власності (номер запису про право власності 31050394 від 02.04.2019 р.) належить ОСОБА_3 .

Копію ухвали суду направити для виконання до Відділу державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради.

Копію ухвали, відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України, до відома направити заявнику та відповідачам.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до ч.10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала, постановлена без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Курбанова Н. М.