Рішення № 90893067, 05.08.2020, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 189/65/20

Номер провадження 2/184/187/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Гукової Р.М.,

за участю секретаря судового засідання - Батрак Л.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідачів - Бучацька А.В., Василюха Т.О.,

розглянувши в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна,11) про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області з позовною заявою до АТ «Покровський ГЗК» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

В період часу з 17.09.1987р. по 09.01.2015р. він працював у Чкалівському кар`єрі №1 підсобним робітником, а з 01.12.1987р. був переведений машиністом бульдозера 5 розряду, а потім 6 розряду з правом пільгового пенсійного забезпечення по списку №2. Враховуючи те, що позивач тривалий час працював у шкідливих умовах праці таких як пил, шум та вібрація, його було направлено в клініку інституту професійних захворювань та встановлені такі захворювання за діагнозами: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.. (пиловий бронхіт, емфізема легень); вібраційна хвороба другого ст.. від дії комбінованих вібрацій з синдромом церебрально-периферичної ангіодистанії, у поєднання з ураженням опорно-рухового апарату у вигляді деформації колінних та ліктьових суглобів та плечолопаткового периатрозу; нейросенсорна приглухуватість (з легким зниженням слуху). Захворювання визнані професійними. 09.01.2015р. позивач звільнився по ст..40 п.2 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконувати роботу за станом здоров`я. 09.12.2014р. висновком спеціалістів Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії від професійних захворювань позивачу було вперше встановлено 65% втрати працездатності - 45% вібраційна хвороба, 15% по ХОЗЛ, 10% і 5% по туговухості безстроково. 09.12.2014р. позивача визнано інвалідом 3 групи безстроково. У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з АТ «Покровський ГЗК» на його користь відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я в сумі 200 000,00 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених в позовній заяві підстав.

Представники відповідача АТ «ПГЗК» в судовому засіданні визнали фактичні обставини справи, однак просили зменшити суму грошового відшкодування, вважаючи її завеликою.

Дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач з 17.09.1987р. по 09.01.2015р. працював у Чкалівському кар`єрі №1 підсобним робітником 2 розряду, а з 01.12.1987р. був переведений машиністом бульдозера 5 розряду Чкалівського кар`єру №1, а з 01.07.1989р.переведений на нові умови оплати праці машиніста бульдозера 6 розряду Чкалівського кар`єру №1. З 17.11.1994р. мав право скористатися пільговим пенсійним забезпеченням по списку №2.

09.01.2015р. позивач звільнився за станом здоров`я на підставі ст..40 п.2 КЗпП України, що підтверджується записом з трудової книжки (а.с.9-11).

З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.11.2014р. вбачається, що причиною виникнення у позивача професійного захворювання є робота за професією машиніст бульдозера в умовах впливу шкідливого фактора (пил, шум, вібрація) протягом 28 років (а.с.12-13).

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням ОСОБА_2 було визнано інвалідом 3 групи та втрату 65% професійної працездатності, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №000913 від 09.12.2014р. (а.с.8).

Згідно виписки із медичних карт №5412, 4187, 5416, 6119, 5582, 4873 стаціонарного хворого, виданими УКР НДІ ПРОММЕД та «Орджонікідзевська ЦМЛ`ДОР» ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у даному закладі з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.. (пиловий бронхіт, емфізема легень); вібраційна хвороба другого ст.. від дії комбінованих вібрацій з синдромом церебрально-периферичної ангіодистанії, у поєднання з ураженням опорно-рухового апарату у вигляді деформації колінних та ліктьових суглобів та плечолопаткового периатрозу; нейросенсорна приглухуватість (з легким зниженням слуху) (а.с.14-21).

Отже, факт того, що захворювання позивача є професійним, тобто отриманим внаслідок довготривалої праці на АТ «ПГЗК» в умовах впливу шкідливих факторів встановлений актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.11.2014р., медичними довідками МСЕК, виписками із медичної карти стаціонарного хворого.

Таким чином, між захворюванням позивача та виконуваною ним роботою в умовах впливу шкідливих факторів встановлений причинний зв`язок, що передбачає право останнього на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.4 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці.

Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно частин 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Так, за приписами п.1 ч.2 коментованої статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стаття 1187 даного нормативного акту під джерелом підвищеної небезпеки визначає діяльність, яка пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Аналогічне впорядковано й судовою практикою, а саме п.4 постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», п.5 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до яких джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю з нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням, або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших людей.

У відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач не заперечує та визнає, що здійснювана ним діяльність з виробництва марганцевих руд є джерелом підвищеної небезпеки з властивістю підвищення ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю. Крім того, відповідач визнає, що позивач ОСОБА_2 при довготривалій праці на АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» в умовах впливу шкідливих факторів отримав професійне захворювання, однак вважає заявлену до стягнення суму завищеною.

Таким чином, враховуючи приписи ст.82 ЦПК України, оскільки вказані обставини визнані сторонами, останні не підлягають доказуванню під час судового розгляду даної цивільної справи.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Як вказує позивач, у зв`язку із професійним захворюванням його визнано інвалідом 3 групи безстроково, він безповоротно втратив здоров`я та був звільнений із роботи, змушений щорічно проходити лікування в умовах стаціонару, зважаючи на що позивачу завдано моральної шкоди, яка виражається у фізичному болі, емоційних, душевних і моральних стражданнях, які він переносить по теперішній час.

Враховуючи вищевикладене та наявність доказів причинно-наслідкового зв`язку між хворобою позивача та його роботою, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, при визначені розміру належного позивачу відшкодування, суд враховує роз`яснення, які викладені у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Отже, застосовуючи принцип розумності і справедливості, з урахуванням неможливості безпомилкового, математично виваженого підрахунку розміру компенсації моральної шкоди, суд вважає, що 95 000,00 грн., буде тією мірою матеріальною компенсацією в даному випадку, яка підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що в силу п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Разом з тим, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної вимоги.

За таких обставин, судовий збір слід стягнути із відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 11, 13, 76-83, 265-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна,11, код ЄДРПОУ 00190928) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 95 000,00 грн. (дев`яносто п`ять тисяч) грн..

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в сумі 998,45 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Повний текст рішення складено 10.08.2020р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Р. М. Гукова