Рішення № 90892844, 11.08.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8077/19

Провадження № 2/0182/1714/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.08.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Багрової А.Г.

розглянув у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Заяви по суті справи:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, який уточнювали (а.с.3-7,55-57).

Свої вимоги мотивують тим, що у належному їм на праві власності будинку АДРЕСА_1 зареєстровані, але фактично не проживають колишня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та їхня донька ОСОБА_4 .

Відповідачі не приймають участі в утриманні житла та оплаті комунальних послуг, фактично мешкають по АДРЕСА_2 . У той же час, реєстрація їхнього постійного місця проживання у житловому приміщенні позивачів позбавляє їх права вільно користуватися та розпоряджатися своєю нерухомістю. Крім того, на адресу ОСОБА_1 постійно надходять листи з банків з вимогами до ОСОБА_3 про погашення заборгованості, що негативно впливає на емоційний стан його сім`ї.

Враховуючи, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у добровільному порядку не користуються будинком за вказаною адресою, не несуть витрат по його утриманню, однак знятися з реєстрації не бажають, позивачі вимушені звертатися до суду та просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву просить суд частково задовольнити позовні вимоги та в частині вимог про визнання втратившою право користування житловим приміщенням неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 відмовити. В обґрунтування заяви зазначила, що вона дійсно не проживає за місцем реєстрації з 30.08.2011 року так як з позивачем розірвала шлюб. Не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації батька обумовлено саме розірванням шлюбу її батьків, а отже проживання дитини з матір`ю не є підставою для визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням де вона зареєстрована та проживає її батько(а.с.138-140).

ОСОБА_1 подав пояснення на відзив та зазначив, що заперечення відповідача не відповідають дійсності, оскільки їх дитина взагалі не значиться зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 , а тому він не заперечує проти відмови йому у цій частині позовних вимог(а.с.148-149).

ОСОБА_2 також подала пояснення на відзив та зазначила, що на своїх вимогах наполягає, а заперечення відповідача не відповідають дійсності, оскільки неповнолітня ОСОБА_4 взагалі не значиться зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 (а.с.151-152).

Орган опіки та піклування Нікопольської міської ради пояснень по позову суду не подавав.

Інших заяв та клопотань учасниками справи не подавалось.

Процесуальні дії у справі.

25.11.2019 року позов залишено без руху (а.с.45).

Ухвалою суду від 05.02.2020 року відкрито провадження по справі, постановлено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз`яснено учасникам справи про розгляд справи без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також надано строк для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.73).

Того ж дня судом було постановлено ухвалу про витребування в Адміністрації державної прикордонної служби України відомостей про те, чи перетинала кордон України ОСОБА_3 , починаючи з 2016 року (а.с.75), та ухвалу про витребування відомостей про доходи відповідача (а.с.74).

Також, запитано у Нікопольському МБТІ інформаційну довідку про реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.78), запитано у Нікопольському ВП ГУНП у Дніпропетровській області інформацію щодо притягнення відповідача до кримінальної чи адміністративної відповідальності (а.с.76) та запитано в Департаменті інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України відомості про перебування ОСОБА_3 в місцях позбавлення волі (а.с.77).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.03.2020 року вирішено питання про розгляд справи на підставі наявних у ній даних та доказів (постановити заочне рішення) (а.с.97).

13.03.2020 року по справі постановлено заочне рішення(а.с.98).

15.05.2020 року задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, заочне рішення скасовано(а.с.131-133).

02.06.2020 року судом постановлено ухвалу , якою встановлено відповідачу ОСОБА_3 додатковий п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання суду доказів надіслання відзиву позивачам (а.с.144).

23.06.2020 року ухвалою суду задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача малолітньої ОСОБА_4 - орган опіки та піклування Нікопольської міської ради (а.с.161-162)

Судом встановлено.

Згідно положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Новіковим І.М. за реєстровим № 398, належить 4/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Інші 3/7 частини цього будинку належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Новіковим І.М. за реєстровим № 400. Зазначена нерухомість зареєстрована в Реєстрі прав власності за № 5941214 (а.с.8,12-21,92-94).

Згідно з довідкою голови квартального комітету № 10 м. Нікополь від 18.11.2019 року, за вказаною адресою, крім ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_6 та доньки дружини ОСОБА_7 , зареєстрована колишня дружина позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - та донька ОСОБА_4 (а.с.26).

Згідно з Актом від 18.11.2019 року, складеного головою квартального комітету № 10 м. Нікополь за підписом сусідів, відповідачі за адресою: АДРЕСА_1 , не проживають з 25.09.2009 року (а.с.27).

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Дніпропетровській області від 24.01.2020 року, ОСОБА_3 дійсно зареєстрована у належному позивачам будинку (а.с.67).

Як вбачається з пояснень ОСОБА_3 вона дійсно не проживає за місцем своєї реєстрації з 30.08.2011 року.

Обставин, які б свідчили про поважність причин не проживання відповідача ОСОБА_3 за місцем своєї реєстрації, судом не встановлені.

У той же час, її реєстрація місця проживання у будинку позивачів створює останнім перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їм нерухомістю.

Таким чином право позивачів на володіння, користування та розпорядження своєю нерухомістю підлягає захисту шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за зазначеною адресою.

На підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Малолітня донька позивача та відповідача ОСОБА_4 , 2006 року народження, після припинення шлюбних відносин батьків проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 .

Як вбачається з наданих сторонами довідок та копії домової книги ОСОБА_4 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 09.06.2009 року(а.с. 22-26, 141), при цьому її реєстрація за вказаною адресою не внесена до державного реєстру з невідомих суду причин (а.с.68).

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з наймачем.

За змістом ст.160 СК місце проживання дитини визначається наступним чином: дитини віком до десяти років - за згодою батьків; дитини, яка досягла десяти років - за спільною згодою батьків та самої дитини; якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_4 фактично не проживає у житловому будинку позивачів, оскільки з того часу її батьки через припинення шлюбних стосунків стали проживати окремо. Отже, оскільки по теперішній час ОСОБА_4 проживає з матір`ю, але залишаючись членом сім`ї своїх батьків зберігає право користування і житловим будинком позивачів, оскільки її співвласником є її батько. Так як між батьками малолітньої ОСОБА_4 не було спору щодо визначення її місця проживання, то дитина має право користуватися житлом обох батьків, що не суперечить положенням ч.6 ст.29 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа може мати кілька місць проживання.

Окрім того, суд звертає увагу, що наявність здійсненої у передбаченому законом порядку реєстрації місця проживання дитини у спірному будинку свідчить про відсутність заперечень позивача, щодо набуття малолітньою ОСОБА_4 права на користування та проживання у спірному житловому будинку на правах члена сім`ї власника.

Таким чином, ОСОБА_4 за згодою ОСОБА_1 набула право користування спірним житловим будинком До теперішнього часу ОСОБА_4 не досягла повноліття, а відтак не набула повної цивільної дієздатності, що свідчить про поважність причин її не проживання у спірному будинку, оскільки вона в силу свого віку не може самостійно виконувати свої обов`язки члена сім`ї наймача і нести відповідальність за їх недотримання. Отже відповідно до положень ст.405 ЦК України відсутні правові підстави для втрати малолітньою ОСОБА_4 права користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини та встановлених обставин справи, які підтверджені її матеріалами, суд погоджується з доводами відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання втратившою права користування житловим будинком малолітньою ОСОБА_4 , оскільки вона з 09.06.2009 року набула право на проживання у спірному будинку як член сім`ї позивача ОСОБА_1 і не втратила це право з припиненням шлюбних стосунків між батьками.

Керуючись ст. ст. 12,13,18,76,81,141,263-265,280 ЦПК, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16,386,391,405 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншому відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.08.2020 року.

Дані про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання згідно позову та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи: АДРЕСА_5 ;

відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса фактичного проживання згідно позову: АДРЕСА_5 .

Третя особа - орган опіки та піклування Нікопольської міської ради - ЄРДПОУ 04052198, місце знаходження: 53213, Україна, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3

Суддя: А. Г. Багрова