Рішення № 90891025, 31.07.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/6186/19

Провадження № 2/947/1387/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків Олени Василівни,

секретаря судового засідання - Белінської Ганни Сергіївни,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_3 ) про поділ майна, визнання правочинів недійсними, тлумачення правочину, -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

26.03.2019 року позивач ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить надати тлумачення нотаріальної посвідченої заяви ОСОБА_8 від 30.08.2017 року, а саме, що її зміст не містить дозволу на відчуження ОСОБА_3 об`єктів спільної сумісної власності подружжя; визнати недійсним договір купівлі-продажу, серії та номер 2107 від 30.10.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_4 ; поділити спільне майно подружжя шляхом визнання за ОСОБА_8 права власності на 1/2 частину автомобіля марки "LandRover" модель "RangeRover", д/н НОМЕР_3 ; на 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,0149 га; на 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 ; на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6 .

Ухвалою від 08.04.2019 року провадження у справі відкрито.

21.06.2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву.

18.07.2019 року від представника позивача до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, а також заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 22.07.2019 року заяву позивача про забезпечення позову повернуто.

20.12.2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 26.12.2019 року позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в частині поділу спільного майна шляхом визнання за ОСОБА_8 права власності на 1/2 частину автомобіля марки "LandRover" модель "RangeRover", д/н НОМЕР_3 та на 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,0149 га, - залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 17.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_9 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просять задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали відзив на позовну заяву та просять в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 відмовити в повному обсязі.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 22.12.2001 року уклали шлюб, в період якого за спільні грошові кошти придбали, окрім іншого майна, житловий будинок АДРЕСА_7 . При цьому позивач ОСОБА_10 оформила нотаріально посвідчену заяву щодо надання згоди ОСОБА_3 на придбання вищезазначеного об`єкту нерухомості. В подальшому відносини між сторонами погіршились та 02.10.2018 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, який рішенням суду від 22.11.2018 року було задоволено, однак вказане рішення суду не набуло чинності в зв`язку з його апеляційним оскарженням. Позивач зазначає, що вона випадково під час дослідження ринку нерухомості дізналась про факт розміщення оголошень щодо продажу спільного сумісного майна, а саме будинку АДРЕСА_7 . З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізналась, що вказаний будинок був розділений на дві квартири та відчужений за договорами купівлі-продажу від 30.10.2018 року на ім`я відповідача ОСОБА_5 . При цьому позивач наголошує на тому, що жодної згоди на відчуження спільного майна вона не надавала та вочевидь відповідач ОСОБА_3 використав нотаріальну згоду від 30.08.2017 року, яку позивач надавала з приводу придбання нерухомості. Позивач стверджує, що такі дії відповідача ОСОБА_3 у своїй сукупності були спрямовані на протиправне припинення правового режиму спільної сумісної власності відносно зазначеного майна.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_5 посилається на те, що укладення оспорюваних договорів відбувалось згідно з вимогами чинного законодавства при отриманні згоди дружини ОСОБА_8 . Представник відповідача ОСОБА_5 зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, не підтверджені доказами та грунтуються на припущеннях. Зокрема стороною позивача не доведено, що саме нотаріально посвідчена заява від 30.08.2017 року стала підставою для посвідчення договорів купівлі-продажу від 30.10.2018 року, а також, що грошові кошти, отримані від відчуження спірного майна не були використані в інтересах сім`ї. Також представник відповідача ОСОБА_5 вказує, що укладення договорів від 30.10.2018 року відбувалось на засадах добросовісності та порядності зі сторони ОСОБА_5 , а позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.

Сторона відповідача ОСОБА_3 правом на подання відзиву не скористалась. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позовних вимог та підтримував доводи сторони відповідача ОСОБА_5 щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_9

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_3 та ОСОБА_9 22.12.2001 року уклали шлюб, про що зроблено відповідний запис за №261, що вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси /а.с.12/.

На теперішній час шлюб розірвано відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 22.10.2019 року.

Судом досліджено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_8 приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. від 30.08.2017 року /а.с.14/.

Відповідно до тексту вказаної заяви ОСОБА_8 , повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, котре повністю відповідає її внутрішній волі, цим дає згоду її чоловіку, ОСОБА_3 , на купівлю:

- житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 ,

- земельної ділянки площею 0,0121, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:23:009:0021,

- житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 ,

- земельної ділянки площею 0,0087, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:23:009:0019.

Також вказаною заявою ОСОБА_8 підтверджує, що грошові кошти, які витрачаються на придбання вказаного нерухомого майна, є спільною сумісною власністю, придбане нерухоме майно також буде об`єктом права спільної сумісної власності як таке, що набувається в період перебування у зареєстрованому шлюбі, а також стверджує, що договори купівлі-продажу, які будуть укладені її чоловіком, укладаються на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, укладання цих договорів відповідає їхньому спільному волевиявленню.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Дрежавного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_5 . Підстави виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2107, виданий 30.10.2018, видавник: Фролова Р.В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, та договір купівлі-продажу, серія та номер: 2108, виданий 30.10.2018, видавник: Фролова Р.В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, відповідно /а.с.20-21/.

Судом досліджено договір купівлі-продажу від 13.10.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., відповідно до якого ОСОБА_3 передає у власність (продає), а ОСОБА_5 приймає у власність (купує) квартиру під АДРЕСА_6 , і сплачує за неї обумовлену цим договором грошову суму /а.с.73/.

В п. 5 вказаного договору, зокрема, зазначено, що цей договір вчинено за згодою дружини Продавця , ОСОБА_8 , викладеною окремою заявою, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально.

Судом досліджено договір купівлі-продажу від 13.10.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., відповідно до якого ОСОБА_3 передає у власність (продає), а ОСОБА_5 приймає у власність (купує) квартиру під АДРЕСА_4 , і сплачує за неї обумовлену цим договором грошову суму /а.с.74/.

В п. 5 вказаного договору, зокрема, зазначено, що цей договір вчинено за згодою дружини Продавця , ОСОБА_8 , викладеною окремою заявою, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 369 ЦК України визначено, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

В ході судового розгляду справи встановлено, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_10 та ОСОБА_3 придбали житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_7 . Вказані обставини вбачаються з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_8 , поданої приватному нотаріусу Сегеченко І.М. 30.08.2017 року щодо надання згоди на купівлю визначених в заяві об`єктів нерухомості. Копію договору, за яким було придбано вказаний житловий будинок суду не надано.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 30.10.2018 року, тобто до розірвання шлюбу з позивачем, відповідно до нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу здійснив відчуження двох квартир за адресою: АДРЕСА_7 . При цьому з тексту договорів купівлі-продажу вбачається, що договори вчинено за згодою дружини Продавця , ОСОБА_8 , викладеною окремою заявою, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально. Копій вказаних заяв суду не надано.

При цьому в ході розгляду справи представник позивача заявляла клопотання про витребування доказів, в тому числі і нотаріальних заяв ОСОБА_8 щодо продажу спірних квартир. Однак в зв`язку з несплатою судового збору вказане клопотання судом не розглядалось, а в подальшому сторона позивача не наполягала на витребуванні вказаних доказів.

Таким чином, доводи сторони позивача ОСОБА_9 щодо того, що оспорювані нею договори купівлі-продажу були вчинені на підставі її нотаріальної згоди від 30.08.2017 року, наданої для купівлі земельних ділянок та житлових будинків не підтверджені належними та допустимими в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

За таких обставин, враховуючи, що сторона позивача ОСОБА_9 посилалась на недодержання встановленої законом форми правочину як на підставу для визнання договорів купівлі-продажу від 30.10.2018 року недійсними, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки обставини порушення форми договору у вигляді укладення договору про відчуження спільного майна без згоди іншого співвласника стороною позивача в ході судового розгляду справи не доведені.

Таким чином, в ході судового розгляду справи не встановлено обставин для визнання оспорюваних правочинів недійсними, в зв`язку з недоведеністю позовних вимог ОСОБА_9 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_9 про тлумачення нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_8 від 30.08.2017 року суд зазначає, що підстав для тлумачення вказаного правочину в ході судового розгляду справи судом не встановлено, оскільки стороною позивача не доведено, що саме ця заява була використана відповідачем ОСОБА_3 при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу, а з тексту самої заяви вбачається, що вона була подана позивачем ОСОБА_8 приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. при купівлі відповідачем ОСОБА_3 земельних ділянок та житлових будинків за адресою: АДРЕСА_7 . При цьому з самої заяви вбачається, що її оригінал міститься в справі приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 206, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 203, 213, 215, 369 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_3 ) про поділ майна, визнання правочинів недійсними, тлумачення правочину, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення суду складено 10.08.2020 року.

Суддя Васильків О. В.