Рішення № 90889690, 10.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року м. Київ №640/24392/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеннявстановив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004245-3314-2654 від 17 жовтня 2019 року Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на загальну суму 4238,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, без урахування даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до безпідставного нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що за даними ІТС «Податковий блок» позивач є власником об`єкта житлової нерухомості загальною площею 136,6 кв.м., що є базою оподаткування, тому податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, крім того звернув увагу суду на те, що до відзиву, який направлений на адресу позивача, не долучено додатків, а саме копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до безпідставного нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2019 року №0305792-1310-2654, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 5085,62 грн.

Позивачка, не погоджуючись з даним податковим повідомлення-рішення, оскаржила останнє до Державної податкової служби України.

Рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 11 жовтня 2019 року №885/Т/99-00-08-05-04-14 задоволено скаргу ОСОБА_1 , а податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2019 року №0305792-1310-2654 скасоване з підстав невірного розрахунку суми податку та зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві прийняти нове податкове повідомлення-рішення.

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на виконання рішення Державної податкової служби України від 11 жовтня 2019 року №885/Т/99-00-08-05-04-14 прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року №0004245-3314-2654.

Вважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 265 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Положеннями підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Згідно розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, складеного до спірного податкового повідомлення-рішення, а також як зазначив відповідач у відзиві, позивач є власником нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 загальною площею 136,6 кв.м.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, власником нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 загальною площею 136,6 кв.м. з 05 березня 2007 року є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №177024723 від 09 серпня 2019 року.

Більше того, представником відповідача до відзиву додано довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №177789450 від 16 серпня 2019 року, якою також підтверджується, що власником нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 загальною площею 136,6 кв.м. з 05 березня 2007 року є ОСОБА_2 (власність приватна, частка - 1).

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що відповідно до підпункту «б» підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у позивача відсутній об`єкт оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що свідчить про безпідставність нарахування йому відповідного податку за 2018 рік.

Слід зазначити, що відповідачем жодним чином не спростовано зазначені обставини, у тому числі, не надано витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чи відповідних документів на право власності, які підтверджували б наявність у позивача нежитлових приміщень в м. Києві загальною площею 136,6 кв.м. станом на 2018 рік.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, беручи до уваги те, що у позивача відсутній об`єкт оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування відповідних податкових зобов`язань, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року №0004245-3314-2654 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №0004245-3314-2654 від 17 жовтня 2019 року на загальну суму 4238,02 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко